Рішення № 98141476, 29.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/119/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участі:

представник позивача - Ковач В.С.,

представник відповідача - Буря О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Закарпатській області, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення від 20 жовтня 2020 року за №0004250414.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004250414 від 20.10.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 21943,11 грн. позивач вважає протиправним, оскільки ним 06.03.2020 року була припинена підприємницька діяльність. Крім того зазначає, що податковим органом було надіслано вимогу №Ф-27619-17 У від 04.11.2019 року про сплату єдиного внеску в сумі 26539,26 грн. та в червні 2020 року позивачу було донараховано 2755 грн., які були стягнуто державною виконавчою службою. На заяву позивача про наявність у нього податкових зобов`язань відповідач довідкою від 04.06.2020 року повідомив позивача про наявну заборгованість, проте про наявність штрафних санкцій не повідомляв.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року було замінено неналежного відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області.

Представник відповідача 27 квітня 2021 року надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду на те, що оскаржуване рішення було ним винесено правомірно та у зв`язку із систематичною несвоєчасною сплатою позивачем самостійно нарахованих зобов`язань з єдиного соціального внеску.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти таких з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не належить до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.09.1995 року по 06.03.2020 року.

Головним управління ДПС у Закарпатській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ від 20.10.2020 року №0004250414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 5858,77 грн. та нараховано пеню в розмірі 16084,34 грн.

ОСОБА_2 оскаржив рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 20.10.2020 року №0004250414 в адміністративному порядку. ДПС України винесло рішення про результати розгляду скарги від 01.12.2020 року №33887/6/99-00-06-03-01-06, яким рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 20.10.2020 року №0004250414 залишила без змін, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 09.11.2020 без задоволення.

Не погоджуючись з рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів, шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464).

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464).

Статтею 6 Закону №2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок до дати припинення підприємницької діяльності (06.03.2020).

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

Згідно положень ч.14 ст. 25 Закону №2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Отже, факт несвоєчасної сплати позивачем ЄСВ має наслідком нарахування на суму боргу пені та застосування штрафу.

В даному конкретному випадку несвоєчасність здійснення ОСОБА_1 відповідних платежів підтверджується обліковою карткою платника податків, що міститься в матеріалах справи, розрахунком штрафної санкції, доданим до оскарженого рішення, а також тією обставиною, що стягнення суми боргу за податковою вимогою здійснювалось в рамках виконавчого провадження. Таким чином, відповідач за загальним правилом мав право розглянути питання щодо нарахування ОСОБА_1 пені та застосування до нього штрафу, оскільки суми єдиного внеску, які були стягнуті в межах виконавчого провадження, надходили до бюджету несвоєчасно.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV).

Частиною 4 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що в разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Зняття з обліку фізичної особи як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до пункту 1 статті 5 Закону №2464-VI після проведення передбачених законодавством перевірок платника та проведення остаточного розрахунку.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та зобов`язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності.

Однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Даний висновок суду підтверджується правовою позицією Верховного суду у постанові від 04.12.2013 року у справі №6-125цс13.

Суд наголошує, що недоїмка зі сплати єдиного внеску у позивача виникла шляхом несплати останнім ЄСВ в періоди, коли віна був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому навіть після припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати як борги з єдиного соціального внеску, так і нести відповідальність за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань як фізичної особи-підприємця.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у контролюючого органу права на застосування до нього штрафних санкцій та положень щодо нарахування пені з підстав припинення ним підприємницької діяльності є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464).

Нарахування пенсі, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону №2464).

Що знайшло своє підтвердження у розрахунку штрафної санкції, навного у матеріалах справи (а.с.15).

З розрахунку штрафних санкцій, доданих до рішення ГУ ДПС № 0004250414 від 20.10.2020 року, вбачається, що штраф та пеня були нараховані за несвоєчасну сплату внеску за період з 10.02.2018 року по 18.06.2020 року рік.

Згідно інтегрованої картки позивача станом на 31.12.2019 року обліковувалась недоїмка 26539,26 грн., яка була погашена 20.05.2020 року в межах виконавчого провадження ВП 61122534.

Так, з розрахунку штрафної санкції відповідно до рішення № 0004250414 від 20.10.2020 року, вбачається, що позивачу нараховано штраф за період з 10.02.2018 року по 18.06.2020 року у розмірі 16084,34 грн., оскільки була сплачена позивачем 19.05.2020 року відповідно до платіжного доручення №2565 на суму 26539,26 грн., сплата в межах виконавчого провадження 16.06.2020 року - 2378,44 грн., та 376,00 грн., відповідно до платіжного доручення 5122541408 від 18.06.2020 року

Отже, штрафні санкції в оскаржуваному рішенні від 20.10.2020 року позивачу нараховано за несвоєчасну сплату суми боргу з ЄСВ, за період здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік, І-IV 2019 року, І квартал 2020 року.

Отже, рішення ГУ ДПС № 0004250414 від 20.10.2020 року в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені є правомірним, оскільки позивач не оскаржує основну суму заборгованості з єдиного внеску за 2017 рік. Факт несвоєчасності погашення цієї суми недоїмки підтверджений матеріалами справи, тому штраф та пеня застосовані правомірно, за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що у позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0004250414 від 20.10.2020 року слід відмовити.

Суд розглянув доводи позивача про те, що штрафні санкції та пеня за оскаржуваним рішенням повинні бути списані відповідачем відповідно до Закону України від 13.05.2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон 592), та встановив, що нормами Закону № 592 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами (далі - Закон 2464) доповнено п. 9.15. Відповідно до цього пункту підлягають списанню за заявою платника та несплачені на день набрання чинності Законом 592 суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Умовою, при цьому, є подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом 592: платниками - фізичними особами - підприємцями, які обрали загальну систему оподаткування - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи ФОП заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та подання до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини 2 ст. 6 Закону 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Суд не розглядає в межах даної справи питання правомірності списання боргу позивача з ЄСВ, оскільки позивачем не була заявлена вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не списання або неповного списання суми недоїмки (до якої входять і штрафні санкції, пені) та про спонукання відповідача вчинити таке списання.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.2 ст. 9 КАС України).

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 липня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич