Рішення № 98141473, 23.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/652/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Ватлін Т.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Білчик Олександр Юлійович,

відповідач 1: Закарпатський апеляційний суд - представник у судове не з`явився,

відповідач 2: Державна судова адміністрація України - представник у судове не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України - представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського апеляційного суду (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 42262749), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення заборгованої суми, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 23 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 05 липня 2021 року.

24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України про стягнення заборгованої суми, якою просить: 1) стягнути із Закарпатського апеляційного суду на користь Позивача заборгованість суддівської винагороди в загальній сумі 331 390,68 гривень, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; 2) допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Закарпатського апеляційного суду на користь позивача суддівської винагороди за один місяць у розмірі 219659 гривень, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

15 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

19 травня 2021 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що є суддею Закарпатського апеляційного суду. У період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад у розмірі 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 та з доплатою за вислугу років у розмірі 80% від посадового окладу. Однак, у зв`язку набранням чинності 18 квітня 2020 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у квітні та до завершення карантину розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. З огляду на що, у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року відповідач нараховував та виплачував суддівську винагороду з врахуванням вказаних змін, тобто у меншому розмірі. Саме з 18 квітня 2020 року відбувається порушення Відповідачем права Позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі визначеному ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

06 квітня 2021 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує. Так, зокрема, зазначає, що суддівська винагорода суддям нараховується та виплачується за рахунок кошторису Закарпатського апеляційного суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12.03.2020 року встановлено карантин. Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року. Цим Законом встановлено обмеження нарахування, зокрема, суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Таким чином, нарахована суддівська винагорода обмежується максимальним розміром 47 230 грн. (4723 х 10) на місяць. Отже, Закарпатський апеляційний суд не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» У подальшому Конституційним Судом України 28.08.2020 року ухвалено рішення № 10- р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», абз.9 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Дія ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020 року. Таким чином, у період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. положення ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (у редакції Закону № 553- IX) були чинними і на підставі них було здійснено нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 починаючи з 28.08.2020 року виплата суддівської винагороди судді ОСОБА_1 здійснюється у повному обсязі, відповідно до ст. 135 Закону.

15 червня 2021 року Закарпатським апеляційним адміністративним судом подано доповнення до відзиву, де зазначають, що обмеження суддівської винагороди позивач ОСОБА_1 згідно з розрахунковими листами Закарпатського апеляційного суду у розмірі 331 390, 68 грн. доданими ним до позовної заяви, просить стягнути саме із Закарпатського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 вересня 2020 року за № 2617/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді закарпатського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Отже, кошторис Закарпатського апеляційного суду на 2021 рік не передбачає можливість виплатити кошти, які просить стягнути позивач. Державна судова адміністрація України, є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи., тому апеляційний суд вважає, що у разі прийняття рішення про доведеність позовних вимог позивача, є достатні правові підстави для зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Закарпатського апеляційного суду для проведення позивачу оспорюваних ним виплат, або вирішити питання про стягнення цих коштів безпосередньо з Державної судової адміністрації України.

20 травня 2021 року третя особа подала до суду письмові пояснення. В обґрунтування яких зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивачем визначено стягнути із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 заборгованість суддівської винагороди в загальній сумі 331 390,68 гривень та допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Закарпатського апеляційного суду суддівської винагороди за один місяць у розмірі 219 659,00 гривень. Повідомляють, що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині Державна казначейська служба України виконає рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, у передбаченому законодавством порядку.

23 червня 2021 року до суду від Відповідача 2 - Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, однак такий поданий з порушенням строку визначеного в ухвалі про відкриття провадження від 15 березня 2021 року та яку було отримано 17 березня 2021 року ( а.с.39), то суд вирішує справу за наявними матеріалами, що визначено ч.6 ст. 162 КАС України.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу та рекомендованими повідомленнями про вручення.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав та просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28 вересня 2018 року указом Президента України №297/2018 «Про переведення суддів» переведено суддю апеляційного суду Закарпатської області на роботу на посадах суддів Закарпатського апеляційного суду: ОСОБА_1 .

01 жовтня 2018 року наказом Закарпатського апеляційного суду № 3 «Про зарахування до штату Закарпатського апеляційного суду на посаду судді» наказано зарахувати суддю ОСОБА_1 з 02 жовтня 2018 року до штату Закарпатського апеляційного суду, у зв`язку з переведенням його на посаду судді цього ж суду безстроково, (а.с. 8).

21 квітня 2020 року наказом Закарпатського апеляційного суду № 91/ос призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови Закарпатського апеляційного суду, (а.с. 9).

15 вересня 2020 року рішенням Вищої ради правосуддя № 2617/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

22 лютого 2021 року Закарпатський апеляційний суд на заяву судді від 17 лютого 2021 року надав відповідь листом № 2/4093/2021, в якому зазначили, що статтею 29 Закону України №553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. На теперішній час підстав для здійснення перерахунку у суду немає, бюджетні асигнування на ці виплати наразі відсутні, (а.с. 13).

Спірні правовідносини виникли з приводу неправомірної, на думку позивача, виплати його суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у меншому, аніж передбачено нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

А частиною четвертою статті 135 Закону 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Згідно з частинами п`ятою - восьмою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:

"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України.

Тобто Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.

Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Твердження про те, що Закарпатський апеляційний суд може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак воно не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.

При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці.

Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Варто також зазначити, що обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, зумовило ситуацію, з огляду на яку відповідач, який є розпорядком бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.

Відповідно до частини 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Частиною 4 наведеної статті визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Положеннями статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 1,3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Відповідно вищезазначених приписів частин 1,3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 3 Положення про Державну судову адміністрацію України, розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь, а тому і обов`язок виплатити нараховану, але обмежену у розмірі до виплати суддівську винагороду, яка відповідно до розрахункового листа за 2020 рік Закарпатського апеляційного суду становить 331 390,68 грн. за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, покладено саме на ДСА України як на розпорядника коштів вищого рівня.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного Кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головним розпорядником бюджетних коштів, в даному випадку, є Державна судова адміністрація України, яка є учасником даного процесу.

Відповідно до частини 3 статті 148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Так, суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зауважити, що вимоги про «стягнення» заборгованості з виплати суддівської винагороди та «зобов`язання нарахувати та виплатити» суддівську винагороду (з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII) є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації).

З огляду на встановлення судом факту порушення прав позивача на одержання суддівської винагороди у визначеному статтею 135 Закону №1402 розмірі, ефективним способом відновлення порушеного права є саме стягнення із Державної судової адміністрації України для виплати ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у загальній сумі 331 390, 68 гривень із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з наявних бюджетних програм, на забезпечення здійснення правосуддя місцевим апеляційним судам та функціонування органів і установ системи правосуддя, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, перерахувавши дану суму Закарпатському апеляційному суду та зобов`язати Закарпатський апеляційний суд провести виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, без застосування обмеження встановленого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у загальній сумі 331 390,68 гривень із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

При цьому, суд вважає за можливе визначити конкретний розмір недоотриманої ОСОБА_1 частини суддівської винагороди з огляду на те, що розрахунок такої самостійно здійснений відповідачем у наданому розрахунковому листі за 2020 рік, (а.с. 7).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.

За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження суддівської винагороди у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України про стягнення невиплаченої суддівської винагороди - задовольнити.

2. Стягнути із Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) для виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у загальній сумі 331 390, 68 гривень (триста тридцять одну тисячу триста дев`яносто гривень, 68 коп.) із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з наявних бюджетних програм, на забезпечення здійснення правосуддя місцевим апеляційним судам та функціонування органів і установ системи правосуддя, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, перерахувавши дану суму Закарпатському апеляційному суду (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 42262749).

3. Зобов`язати Закарпатський апеляційний суд (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 42262749) провести виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, без застосування обмеження встановленого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у загальній сумі 331 390,68 гривень (триста тридцять одну тисячу триста дев`яносто гривень, 68 коп.) із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

4. Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) шляхом перерахування Закарпатському апеляційному суду (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7, код ЄДРПОУ 42262749) суддівської винагороди за один місяць у розмірі 219 659, 00 грн., (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень, 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль