Рішення № 98141472, 23.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/513/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: Борсенко О.В.,

представник відповідача: Куртинець Л.О.,

третя особа: ОСОБА_1 ,

представник третьої особи: Бора Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Іршавської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іршавської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення сесії Іршавської міської ради від 12.09.2017 року №155 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу Іршавської міської ради, орієнтовною площею 0,09 га гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані наступним. Рішенням позачергової сесії VIII-го скликання від 12 вересня 2017 року №155 Іршавською міською радою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу Іршавської міської ради, орієнтовною площею 0,09 га гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 . Позивач вважає таке рішення міської ради протиправним, оскільки передбачає надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для садівництва на землях загального користування з числа земель житлової та громадської забудови. Переконаний, що Іршавська міська рада протиправно прийняла вказане рішення, яке суперечить вимогам закону та протирічить генеральному плану та містобудівній документації. Невідповідність місця розташування об`єкта закону та містобудівній документації є підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 22 травня 2020 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_1 .

Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

24 червня 2020 року до суду від представника третьої особи надійши письмові пояснення на позовну заяву. У таких вказує, що ОСОБА_1 в порядку ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Іршавської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 ще 09.08.2017 року. Вказана заява була розглянута органом місцевого самоврядування та в результаті було прийнято рішення Іршавської міської ради від 12.09.2018 року №155, яке оскаржує позивач. Зазначає, що реалізація третьою особою власних прав у сфері земельних відносин та безумовне виконання суб`єктом владних повноважень приписів закону не може ототожнюватися з порушенням майнового інтересу позивача.

14 липня 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи. Зазначає, що помилковим є висновок третьої особи про намагання позивача шляхом звернення до адміністративного суду захистити майнові права. У позовній заяві позивач покликається на факт невідповідності місця розташування земельної ділянки, щодо якої спірним рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, генеральному плану населеного пункту та містобудівній документації, що мало слугувати підставою для відмови у наданні дозволу відповідачем, оскільки Генеральний план не передбачає по місцю відведення земельної ділянки розміщення об`єктів садівництва, висаджування багаторічних насаджень тощо, а тому рішення відповідача № 155 від 12.09.2017 суперечить також ст. 39 ЗК України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року було витребувано від відповідача докази.

На виконання ухвали суду від 15.09.2020 року до суду від відповідача надійши витребовувані докази, зокрема викопіювання з генерального плану міста Іршава в частині спірної території.

Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд такі задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в підготовчому засіданні проти позову заперечував, з підстав наведених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 серпня 2017 року гр. ОСОБА_1 звернувся до Іршавської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,09 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Іршавської міської ради ІІІ позачергової сесії VIII скликання ІІ пленарного засідання №155 від 12 вересня 2017 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 , яким вирішила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Позивач, вважаючи таке рішення Іршавської міської ради протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи законів та нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі, також Закон №280). У спірних правовідносинах суд також застосовує нормативні акти органу місцевого самоврядування, які чинні в момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктами 1, 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5, 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно зі ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «в» частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного Кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Суд зазначає, що публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

В розумінні статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною п`ятою статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частиною першою статті 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України) та затверджується у порядку передбаченому ч. 9 ст. 118 ЗК України.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного Кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 122 ЗК України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених вище норм ЗК України дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування передає у власність земельні ділянки громадянам для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації.

Отже, гр. ОСОБА_1 звернувся до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для веденім індивідуального садівництва. До заяви було надано і графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

06 вересня 2017 року відбулось засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин і використання природних ресурсів, будівництва та архітектури (склад комісії минулого скликання), на яку було винесено, в тому числі і питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 . За результатами розгляду, комісією було прийнято рішення дати дозвіл та винести питання на розгляд сесії.

Відповідний проект рішення був винесений на розгляд сесії міської ради і було прийнято оскаржуване рішення.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

Враховуючи викладене, депутати Іршавської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення діяли в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України, реалізуючи таким чином своє право передбачене Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18 (адміністративне провадження №К/9901/68110/18).

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що земельна ділянка знаходиться на землях, які не віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку з наступним.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, на запит Іршавської міської ради від 31.05.2021 року № 02-20/1476 про надання інформації про правовий статус земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відділом в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надано відповідь від 07.06.2021 року № 18-7-0.21-120/101-21 про те, що згідно даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 року є рілля. Також зазначено, що відповідно на 2021 рік за такою формою не можливо відобразити зміни, які відбулись у наявності та розподілі за власниками земель, землекористувачами.

Отже, як вбачається із вищевказаного листа, земельна ділянка в АДРЕСА_1 знаходиться на землях, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Докази, які би спростовували вищезазначене позивачем не надано.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії рішень Іршавської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, зокрема по АДРЕСА_1 , іншим особам (а.с.148-156).

Суд відмічає, що позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами того, що рішенням від 12.09.2017 року № 155 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 на земельну ділянку, що належить до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відтак, приймаючи рішення 12.09.2017 року № 155 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач, діяв відповідно до пунктів 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно та розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення сесії відповідачем не було порушено порядок його прийняття, відповідач діяв в межах своєї компетенції, тому підстав про визнання противоправним та скасування рішення Іршавської міської ради №155 від 12.09.2017 року не має, а заявлений позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Іршавської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 липня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич