Ухвала суду № 98140584, 05.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 липня 2021 року Справа №160/5413/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зараховуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 29.09.1977 по 09.08.1978, з 21.01.1985 по 18.02.1985, з 17.04.1998 по 01.04.1999, з 03.08.1979 по 03.08.1981, з 18.02.1985 та періоду догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом НОМЕР_1 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлене листом від 05.12.2019 р. №731/03.25-17.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.09.1977 по 09.08.1978, з 21.01.1985 по 18.02.1985, з 17.04.1998 по 01.04.1999, з 03.08.1979 по 03.08.1981, з 18.02.1985 та періоду догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом НОМЕР_1 , до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні з дати звернення із заявою про призначення пенсії (03.10.2019 року).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року набрало законної сили 14.08.2020 року.

На підставі вказаного рішення суду 23.11.2020 року видано виконавчі листи.

У зв`язку з перебуванням судді Тулянцевої І.В. у відпустці, заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 вирішено 05.07.2021 року.

01 червня 2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла від ОСОБА_1 заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20, в якій вона просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі №160/5413/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.09.1977 по 09.08.1978, з 21.01.1985 по 18.02.1985, з 17.04.1998 по 01.04.1999, з 03.08.1979 по 03.08.1981, з 18.02.1985 та періоду догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом НОМЕР_1 , до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні з дати звернення із заявою про призначення пенсії (03.10.2019 року), однак Головним управлінням не в повному обсязі виконано вказане рішення суду, адже розглянувши повторно заяву про призначення пенсії (03.10.2019 року), Головне управління знову відмовило в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (26 років), зазначивши, що стаж позивача складає лише 21 рік 5 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на дату звернення 03.10.2019. Крім того, державним виконавцем відкрито виконавче провадження від 18.02.2021 року ВП №64537519 щодо виконання виконавчого листа по справі №160/5413/20, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, при цьому, всі дії державного виконавця у виконавчому провадженні відповідачем проігноровані та рішення на час звернення із означеною заявою залишається не виконаним. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України.

Суд ознайомившись із поданою заявою, дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України) (далі - КАС України).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як, визначено в ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

Тобто, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону №1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а також відповідальність боржника за невиконання рішень або законних вимог виконавця.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 знаходиться на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, державним виконавцем вживаються заходи щодо його примусового виконання в межах Закону №1404-VIII.

При цьому, статтею 63 Закону №1404-VIII передбачено накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; у випадку, якщо накладення штрафу не призводить до виконання рішення суду зобов`язального характеру, державний виконавець скеровує матеріали для порушення кримінального провадження щодо боржника.

Суд роз`яснює, що якщо стягувач вважає, що державний виконавець не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення суду, він вправі оскаржити дії/бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби до суду в порядку 287 КАС України.

За наведених обставин суд вбачає недоцільність щодо паралельного застосування передбаченого статтею 382 КАС України інституту судового контролю за виконанням рішенням суду у справі №160/5413/20, оскільки на даний момент вчиняються заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені Законом №1404-VIII.

Крім того, суд звертає увагу, що КАС України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд виходячи із вказаної норми, зауважує про те, що це є право суду, а не його обов`язком.

У відповідності до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, враховуючи, що на даний момент вчиняються заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені Законом №1404-VIII, а також, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 позивачем обрано спосіб захисту свого порушеного права, який не призведе до потрібних результатів та наслідків, тобто, не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про те, що заява в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.07.2020 року у справі №160/5413/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Тулянцева