Рішення № 98140540, 26.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Справа № 160/392/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/392/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2020 про призначення пенсії (встановленого зразка) в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2020 про призначення пенсії в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.09.1990 по 05.08.1991 та з 15.10.1993 по 02.04.1994;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що позивач, маючи пільги як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 24.11.2020 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 21.12.2020 №0400-010303-8/122616 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також до страхового стажу не було зараховано період роботи позивача з 15.10.1993 по 02.04.1994, оскільки у трудовій книжці останнього відсутній запис про номер та дату наказу про звільнення. Вважаючи неправомірною відмову відповідача призначити пенсію за віком, а підстави невключення до страхового стажу оскарженого періоду необґрунтованими, позивач звернувся до суду із означеним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 відкрито провадження у справі №160/392/21, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.03.2021 від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23063/21), в якому відповідач заперечив проти позову та вказав про необґрунтованість позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції останній зазначив, що страховий стаж позивача складає 16 років 0 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку страхового стажу не було зараховано період роботи з 15.10.1993 по 02.04.1994, оскільки в записі звільнення відсутнє посилання на номер та дату наказу про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, у зв`язку з відсутністю у позивача довідки ф.122, яка визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження, у відповідача відсутня можливість підтвердити право ОСОБА_1 на пенсію зі зниженням віку, та кількість років, на які можливо її зменшити. Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 25.06.2019.

24.11.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку та страхового стажу, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 21.12.2020 за вих. №0400-010303-8/122616 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії. Підставою для відмови стала відсутність необхідного страхового стажу. З наданих документів страховий стаж для призначення пенсії становить 16 років 0 місяців 5 днів. При розрахунку стажу роботи позивача до страхового стажу не було зараховано період роботи з 15.10.1993 по 02.04.1994, оскільки в записі звільнення відсутнє посилання на номер та дату наказу про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Також ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 та п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додається довідка ф.122 або довідка військової частини, архівної установи, або інші первинні документи, які визначають період та місце виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи, що всі періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці, а статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС посвідченням, архівними довідками та військовим квитком, позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком неправомірним, що і стало підставою для звернення до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів зменьшення віку проводиться на 10 років.

Згідно пункту 1 статті 56 вищенаведеного Закону, час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуання», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи")

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 25.06.2019.

Згідно довідки Верхньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2020 року, ОСОБА_1 у період з 19.05.1986 по 18.04.1988 проходив військову службу у Збройних Силах.

Відповідно до записів у військовому квітку позивача від 19.05.1986 Серія НОМЕР_2 у період з 13.08.1986 по 25.12.1986 ОСОБА_1 знаходився в м. Чорнобиль при військових частинах 55237 та 62269 та здійснював роботи по ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС.

Архівною довідкою Міністерства оборони України від 22.06.2011 №97836 також підтверджується, що по архівним документам військової частини 62269 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 12.08.1986 (наказ №33) по 25.12.1986 (наказ №720). Місце дислокації частини за вказаний період м. Чорнобиль. Кількість днів виїзду в зону не відображена, але згідно обліку розрахунків з особовим складом військовозобов`язаних в/ч 62269 за 1986 рік ОСОБА_1 нараховано за серпень - 91, 31; за вересень - 35, 12; за жовтень - 186, 16; за листопад - 80, 77; за грудень - 63, 21 карбованців.

Згідно архівної довідки Державної корпорації по атомній енергії «Росатом» (Російська Федерація) від 05.10.2011 №1-6.2/34979 ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини 62269 прикомандированої до Управління будівництва № 605 в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС (зона відчуження). Був поставлений на дозіметричний контроль 25.08.1986 та знятий з контролю 23.12.1986. За період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачем отримана сумарна доза зовнішнього гама-випромінювання в розмірі 1,6 рентген.

З вищенаведених документів, які згідно абз. 9 п.п. 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, визначені як альтернатива довідки ф.122, вбачаються всі необхідні відомості як то: період роботи, населений пункт чи об`єкт, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Щодо ж відсутності даних про кількість днів виїзду в зону відчуження, то виходячи з розрахункових відомостей з ОСОБА_1 за 1986 рік та нарахуванням йому виплат за серпень - грудень 1986 року щомісячно, можно зробити висновок про наявність у нього мінімально необхідних 5 календарних днів для зменьшення пенсійного віку на 10 років, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи означене вище, суд дійшов висновку, що доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, викладені у відзиві на позовну заяву, про відсутість у відповідача можливість підтвердити право ОСОБА_1 на пенсію зі зниженням віку та кількість років, на які можливо її зменшит є необґрунтованими, а неврахування даних документів при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 21.12.2020 №0400-010303-8/122616 протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У статті 48 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених положень суд доходить висновку, що надання особою до Пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії за віком потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

У спорі, що є предметом розгляду у даній справі, період роботи позивача з 15.10.1993 по 02.04.1994 у регіональному відділенні реалізатором запасних частин підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Щодо доводів відповідача про відсутність в записі про звільнення посилання підприємства на дату та номер наказу про звільнення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, як підставу не зарахування до страхового стажу вказаного вище періоду роботи, суд зазначає таке.

Пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974, передбачено, зокрема, що усі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на інше постійне місце роботи або звільнення, а також о нагородженнях і подяках здійснюються адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження).

Суд зазначає, що обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд зазначає, що виносячи рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , з підстав відсутності в нього необхідного страхового стажу, що викладене у листі від 21.12.2020 №0400-010303-8/122616, відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 15.10.1993 по 02.04.1994 до загального страхового стажу, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.10.1993 по 02.04.1994 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо ж позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.09.1990 по 05.08.1991, то згідно наданої відповідачем Форми РС-право щодо стажу ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком оскаржений період включено до його страхового стажу в розмірі 10 місяців 21 день, у зв`язку з чим ця вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Також є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2020 про призначення пенсії (встановленого зразка) в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, оскільки вказана заява із доданими документами була розглянута відповідачем та листом від 21.12.2020 № 0400-010303-8/122616 повідомлено ОСОБА_1 про результат розгляду.

В частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, викладеного у листі від 21.12.2020 № 0400-010303-8/122616 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням всього вищевикладеного та беручи до уваги встановлені й досліджені обставини справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Положеннями ч. 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 9630, 00 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано до суду разом із позовною заявою (в т.ч. із уточненою позовною заявою) копію договору за № К-126 від 04 січня (рік укладання договору на копії не відображено), а також копії фіскальних чеків про оплату в офісі ТОВ "Дніпропетровський центр правової допомоги населенню" юридичних послуг від 04.01.2021 на суму 4500, 00 грн. та від 08.01.2021 на суму 5130, 00 грн.

Зі змісту означеного довогору слідує, що між ТОВ "Дніпропетровський центр правової допомоги населенню" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір за №К-126 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.2) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: "проект позову до суду, проект клопотання про витребування пенсійної справи, консультація".

Вартість надання юридичних послуг, зазначених у п. 1.2 цього Договору, становить 9630, 00 грн. і сплачується замовником у наступний термін 08.01.2021 року - 5130,00 грн. (п.п. 3.1 Договору).

У п.п. 3.2 та п.п. 3.5 Договору визначено, що замовник вносить попередню оплату в розмірі 4500,00 грн. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом внесення готівкових коштів у касу виконавця, або безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження оплати послуг за цим договором позивачем надано копії фіскальних чеків про оплату в офісі ТОВ "Дніпропетровський центр правової допомоги населенню" юридичних послуг від 04.01.2021 на суму 4500, 00 грн. та від 08.01.2021 на суму 5130, 00 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №520/9115/19.

Так, суд зауважує, що зміст наданих за Договором юридичних послуг носить абстрактний характер (зокрема, "проект позову до суду, проект клопотання про витребування пенсійної справи, консультація"),

Враховуючи наведене, суд зазначає, що зміст поданих позивачем до суду доказів не дозволяє встановити безпосередній взаємозв`язок між розглядом цієї адміністративної справи та наданими ТОВ "Дніпропетровський центр правової допомоги населенню" позивачу послугами за Договором.

Таким чином, з урахуванням викладеного, за відсутності достатніх, достовірних і належних доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, які безпосередньо пов`язані із розглядом означеного публічно-правового спору, у суду відсутні правові підстави для присудження на користь позивача за рахунок бюжетних асигнувань з відповідача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 21.12.2020 №0400-010303-8/122616 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15.10.1993 по 02.04.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2020 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 26.04.2021.

Суддя О.В. Царікова