Рішення № 98139944, 01.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1698/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - директор, Яременко В.А. - адвокат,

від відповідача 1: Плачинда К.О. - адвокат (бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача 2: Бодашко О.О. - адвокат, ОСОБА_1 - адвокат,

від відповідачів 3-5: не з`явились,

від відповідача 6: ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (відповідач 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» (відповідач 2),

Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвої Інни Юріївни (відповідач 3),

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни (відповідач 4),

Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Романій Наталії Василівни (відповідач 5),

ОСОБА_1 (відповідач 6)

про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги,

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017,

визнання недійсним договору іпотеки,

скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385,

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» (вул. Небесної Сотні, 127, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 14212332) до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (також по тексту Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017», Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвої Інни Юріївни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Романій Наталії Василівни, ОСОБА_1 , у якій позивач просить:

- визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси і кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017, прийняте Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвою Інною Юріївною;

- визнати недійсним договір іпотеки від 04.01.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» та ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385 Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. про державну реєстрацію іпотеки та обтяження щодо нежитлового приміщення, що знаходиться під АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12.

При цьому позивач зазначив, що до відповідача 6 - ОСОБА_1 , заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 04.01.2018, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385.

Вимоги щодо визнання рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385, Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. щодо державної реєстрації іпотеки та обтяження щодо нежитлового приміщення, що знаходиться під АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12, у зв`язку з посвідченням договору іпотеки між ТОВ «Сміла 2017» та ОСОБА_1 є похідними за наслідками недійсності договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 та рішення про державну реєстрацію від 14.12.2017.

Підставами позову позивач зазначив те, що 26.08.2008 між Банком та позивачем було укладено договір іпотеки № 2356-ЧД, який не містить умов про подовження його дії після закінчення строку дії основного договору - кредитного договору від 26.08.2008 № 2356-ЧД, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_2 . Вказані договори 16 вересня 2013 року (дата набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.06.2013 у справі № 2-504/11) припинені.

Банк - відповідач 1, продав Новому кредитору - відповідачу 2 права вимоги, за договорами, зобов`язання за якими припинено, у зв`язку з вирішенням між сторонами спору за цими договорами в судовому порядку, тому спірний договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 є недійсним.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2014 року у справі № 925/59/14 було відмовлено у задоволенні позову Банку до позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, на момент укладення спірного договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 Банк вже скористався правом звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, обравши один із способів передбачених п. 11 Іпотечного договору (п. 11.1), тому повторне звернення стягнення на предмет іпотеки Новим кредитором, не відповідає умовам іпотечного договору та є безпідставним в силу ст. 262 Цивільного кодексу України (також по тексту ЦК України).

Позивач зазначає, що всупереч ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ст. 512, 513 ЦК України правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором між Банком і Новим кредитором не укладався, тобто, відсутній факт реального відступлення Банком Новому кредитору прав за іпотечним договором.

Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алєксєєва Інна Юріївна не мала правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38734930 від 14.12.2017, оскільки зобов`язання за кредитним та іпотечним договором припинилися у зв`язку із прийнятим рішення у справі № 925/59/14.

Ухвалою від 04 січня 2021 року Господарський суд Черкаської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» залишив без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18 січня 2021 року до Господарського суду Черкаської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» разом з відповідною заявою надійшли докази своєчасного усунення встановлених ухвалою від 04.01.2021 недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22 січня 2021 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 16 лютого 2021 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права.

15 лютого 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява від 13 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України та розгляд заяви без його участі.

15 лютого 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» надійшла заява від 15 лютого 2021 року № 17 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, оскільки відповідач не отримав позовну заяву та позбавлений можливості подати відзив на позов і просив надати час ознайомитися з матеріали справи.

Ухвалою від 16 лютого 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання відповідача 2 про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відклав на 03 березня 2021 року.

26 лютого 2021 року від позивача надійшли письмові пояснення від 23 лютого 2021 року щодо клопотання відповідача 6 про залишення позову без розгляду.

Від Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Романій Наталії Василівни та Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвої Інни Юріївни надійшли клопотання від 25 лютого 2021 року № 32/01-16, від 02 березня 2021 року № 10/01-16 про розгляд справи без їх участі.

03 березня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» надійшов відзив на позов від 02 березня 2021 року № 28, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позову повністю, оскільки сплив строку позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, відповідач 2 посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, Верховного Суду постановах від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження № 61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16 (провадження № 61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18.

Відповідач 2 зазначає, що спірний договір створив реальні правові наслідки для його сторін, зокрема, Нового кредитора - ТОВ «Сміла-2017», який реалізував своє право на отримання у власність предмета іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та згідно п. 11.3.1 договору іпотеки. При цьому, на момент реєстрації права власності на іпотечне майно не сплив термін виконання як кредитного договору, так і договору іпотеки.

Відповідач 2 заперечує щодо доводів позивача про невідповідність поданих нотаріусу документів вимогам законодавства, оскільки всі вони перелічені нотаріусом у підставах виникнення права власності та за формою і змістом відповідають вимогам п. 61 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 та ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку».

Решту позовних вимог, що є похідними, окремо не спростував.

03 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява від 02 березня 2021 року про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його участю у судових засіданнях в інших судах.

Ухвалою від 03 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 03 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відклав на 15 березня 2021 року

12 березня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» надійшла заява від 12 березня 2021 року № 27 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» - заява від 12 березня 2021 року про застосування строків позовної давності, від позивача - відповідь на відзив відповідача 2 від 10 березня 2021 року.

Ухвалою від 12 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відклав на 01 квітня 2021 року.

19 березня 2021 року від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» надійшли письмові пояснення на позовну заяву від 12 березня 2021 року, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в результаті укладення спірного договору та обставин, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання недійсними такого договору та результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги.

Відповідач 1 зазначає, що Банком та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виконані усі можливі, передбачені законодавством, вимоги щодо розміщення інформації, а в паспорті активу та паспорті торгів у стислому вигляді присутня уся передбачена законом інформація, у т.ч. заборгованість боржників, претензійно-позовна робота, вказаний вид застави та інше.

Ухвалою від 24 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» Плачинди Костянтина Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

30 березня 2021 року від позивача надійшли письмові пояснення від 29 березня 2021 року щодо заяв про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у яких позивач просить відмовити у задоволенні заяв відповідачів 1, 2 про застосування строку позовної давності та поновити процесуальний строк звернення до суду.

01 квітня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла-2017» надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких договір іпотеки містить відповідні застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, які надають ТОВ «Сміла-2017» право в позасудовому порядку захистити свої права, в тому числі шляхом переходу до іпотекодержателя (яким і є ТОВ «Сміла-2017») права власності на предмет іпотеки, при цьому іпотекодавець наділив ТОВ «Сміла-2017» всіма необхідними для цього правами. Дії реєстратора щодо прийняття ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, дії нотаріусів як державних реєстраторів, які здійснили реєстрацію за ТОВ «Сміла-2017» права власності на нерухоме майно, відповідач вважає законними та правомірними.

Ухвалою від 01 квітня 2021 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27 квітня 2021 року.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» Плачинди Костянтина Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27 квітня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи по суті на 25 травня 2021 року.

Ухвалою від 25 травня 2021 року Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату розгляду справи по суті у судовому засіданні - 08 червня 2021 року.

Ухвалою від 08 червня 2021 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи по суті на 30 червня 2021 року.

Відповідач 4 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов від нього не надходило.

У судовому засіданні, що відбулося 30.06.2021, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі; відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; відповідач 2 просив застосувати строк позовної давності; відповідач 6 зазначив, що позовні вимоги, які заявлені до нього, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, просив застосувати строк позовної давності, у позові відмовити за недоведеністю; суд видалявся до нарадчої кімнати.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив такі обставини.

26 серпня 2008 рок між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі керуючого філією «Полтавське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є відповідач 1, та громадянином ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 2356-ЧД (далі - Кредитний договір, а.с. 24-26). Відповідно до пунктів 2.1., 3.2., 4.3. цього Договору, банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в сумі 100 000 доларів США, з оплатою по процентній ставці 14 % річних, повернення кредиту та процентів здійснюється щомісячно, згідно з графіком, зазначеним в додатку № 1 до договору, з кінцевим строком повернення кредиту до 25.08.2018.

Розділом 5 Кредитного договору його сторони погодили умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника. Так, згідно з п. 5.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором є застава нерухомості (іпотека): нежитлове приміщення, що знаходиться під АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12, що належать позичальнику на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. 07.08.2008 за реєстровим № 4695, зареєстрованого в Державному реєстрі право чинів 07.08.2008 за реєстраційним № 3067472. Позичальник зобов`язався у день видачі кредиту укласти з банком договори застави (іпотеки) вищезазначеної нерухомості (а.с. 14-19).

Додатковою угодою № 1 від 16.02.2009 до кредитного договору № 2356-ЧД від 26.08.2008 сторони договору додатково погодили умови договору щодо порядку повернення кредиту позичальником (а.с. 27).

26 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі керуючого філією «Полтавське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Іпотекодержатель), правонаступником якого є відповідач 1, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Муза» ЛТД» в особі директора ОСОБА_2 (далі - Іпотекодавець), укладено договір іпотеки № 2356-ЧД (далі - Іпотечний договір). Відповідно до пунктів 1, 4 Іпотечного договору, на умовах, передбачених цим договором, іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться під АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А-5» (далі - предмет іпотеки). Зазначене нежитлове приміщення передається в іпотеку як забезпечення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 2356-ЧД від 26.08.2008. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 13701, у зв`язку з посвідченням цього договору іпотеки нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеного у договорі предмета іпотеки до припинення іпотечного договору, заборона зареєстрована у реєстрі за № 13702. При посвідченні договору іпотеки нотаріусом встановлено особу громадян, які підписали договір, їх дієздатність (а.с. 28-29).

Додатковим договором від 22.10.2008 до договору іпотеки № 2356-ЧД від 26.08.2008 сторони договору додатково погодили умови договору щодо умов забезпечення кредиту. Додатковий договір до договору іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 16071 (а.с. 30).

Позичальник ОСОБА_2 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, чим порушив умови Кредитного договору.

Станом на 01.02.2013 заборгованість за кредитним договором № 2356-ЧД від 26.08.2008 Позичальника перед Банком становила 4 395 748,65 грн, а саме 75 887,46 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01.02.2013 606 568,47 грн заборгованості за кредитом, 19 111,28 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01.02.2013 152 756,46 грн заборгованості за простроченим кредитом, 38 498,84 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01.02.2013 307 721,23 грн заборгованості за простроченими процентами по кредиту, 31 393,69 грн заборгованості за простроченою комісійною винагородою банку по кредиту, 3 297 308,80 грн пені.

Дані обставини встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 2-504/11 (провадження № 2/712/41/13) від 20.06.2013, ухвалою апеляційного суду Черкаської області у справі № 22ц/793/2319/13 від 16.09.2013 про стягнення заборгованості по кредиту. Зазначене рішення набрало законної сили і є чинним.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України) .

Відповідно до положень пунктів 2, 8.4 іпотечного договору № 2356-ЧД від 26.08.2008, ст. 38 Закону України «Про іпотеку» Банк набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якому покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Узгоджена вартість предмету іпотеки для подальшої реалізації встановлена в розмірі 659 600 грн згідно з висновком ПП Беспалого В.Я. від 04.08.2008 (п. 5 Іпотечного договору).

Пунктом 8.4.3 договору іпотеки визначено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі невиконання боржником зобов`язання після настання строку такого виконання, забезпеченого іпотекою.

Обставини, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права на продаж предмета іпотеки, визнання права на підпис договору продажу, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, отримання Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, отримання довідок та документів, визнання права на здійснення оцінки нерухомого майна встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.08.2014 у справі № 925/59/14, яким відмовлено у задоволенні позову Банку через сплив 09.02.2012 позовної давності.

17 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) було прийнято рішення № 230 від 18.12.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

За таких умов, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 2015 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2, 3, 4 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до ст. 51 цього Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

24 березня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 388, яким затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (Положення № 388), яким визначено порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у ч. 30 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна).

Відповідно до п. 1 розділу VI Положення № 388 на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги.

Права вимоги - це права вимоги боргу за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання таких вимог.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 № 1153 затверджено ліквідаційну масу АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Станом на 27.10.2017 заборгованість Позичальника, що обліковувалася на балансі Банку (станом на дату укладення договору про відступлення прав вимоги) становила 198 523,25 дол. США.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на виконання вимог Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснили організацію та продаж права вимоги за договором кредиту № 2356-ЧД від 26.08.2008 та договором іпотеки від 26.08.2008 з метою отримання грошових коштів від реалізації даного майна банку, яке впливає на формування ліквідаційної маси АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок якої задовольняються вимоги вкладників/кредиторів банку, шляхом продажу на відкритих електронних торгах (аукціоні).

02 жовтня 2019 року через електронний майданчик Систему державних закупівель - Національна електронна біржа проведені публічні електронні тоги (аукціон) з продажу лоту (Q82618b15007, за наслідком яких сформовано Протокол електронних торгів № UА-ЕА-2017-09-19-000139-а, в якому визначено переможцем ТОВ «Сміла-2017».

27 жовтня 2017 між Банком та відповідачем 2 (Новий кредитор) був укладений спірний договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги з додатками до нього (а.с. 48-55), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1426, за яким Банк передає шляхом продажу прав вимоги Новому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених в додатку № 1 до цього договору (Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за кредитним договором, договором іпотеки, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них згідно з реєстром у додатку № 1 до даного договору (основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та порядку, визначених цим договором (п. 2.1.).

Відповідно до п. 1.1. договору сторони погодили, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.2. договору сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.

У п. 4.1. Договору про відступлення сторони домовилися, що за відступлення права вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 329 485,41 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Відповідно до додатку № 1 до цього договору до відповідача 2 перейшли права вимоги до позичальників банку, в тому числі і право вимоги відповідача 1 до позивача за такими договорами:

кредитний договір № 2356-ЧД від 26.08.2008,

додаткова угода № 1 від 16.02.2009 до кредитного договору № 2356-ЧД від 26.08.2008,

договір іпотеки № 2356-ЧД від 26.08.2008,

додатковий договір від 22.10.2008 до договору іпотеки № 2356-ЧД від 26.08.2008,

договір поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008,

додаткова угода № 1 від 22.10.2008 до договору поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008,

договір поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008,

додаткова угода № 1 від 22.10.2008 до договору поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.06.2013 у справі № 2-504/11, залишеним Апеляційним судом Черкаської області без змін, що вступило в законну силу 16.09.2013, визнано припиненим договір поруки № 2356-ЧД від 26 серпня 2008 року, додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008, укладені між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит»; визнано припиненим договір поруки № 2356/1-ЧД від 26 серпня 2008 року та додаткової угоди до цього договору від 26.08.2008, укладені між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит».

Згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 ВП № 48462061, в порядку примусового виконання наказу № 925/489/15 від 22.07.2015, що виданий Господарським судом Черкаської області, накладено арешт на все майно позивача, в межах суми боргу 63 753,73 грн, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 37).

Згідно з інформаційною довідкою № 123691987 від 14.05.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.3016 було зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна Позивача, номер запису 15797492.

На адресу позивача та Позичальника Банк направляв копію договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 з повідомлення вих. № 3-390000/6396 від 27.10.2017 про укладення договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором та Договорами поруки (а.с. 47).

На адресу позивача та Позичальника від Нового кредитора надійшли вимоги від 30.10.2017 про усунення порушення (Іпотечне повідомлення) в порядку ст. 35-37 ЗУ «Про Іпотеку», відповідно до яких у разі невиконання боргових зобов`язань зазначених у вимозі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цих вимог, останній (як Новий кредитор та Новий іпотекодержатель), на підставі ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ст. 85 Договору іпотеки, зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження у Договорі іпотеки відповідно до пп. 11.3.1. та 11.3.2. (а.с. 56-57).

Листами від 30 листопада 2017 року позивач та Позичальник повідомили Новому кредитору, що заперечують вимоги, доказів переходу прав вимоги не мають, з розміром заборгованості не погоджуються.

На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відбулась реєстрація права власності за ТОВ «Сміла-2017» на нежитлове приміщення, що знаходиться під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по № 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А5».

Підставою для реєстрації права власності на Предмет іпотеки за Новим кредитором є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017 приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Алексєєвою Інною Юріївною.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 107621069, дата формування: 14.12.2017 підставою виникнення права власності є: дублікат договору іпотеки, серія та номер: 10660, виданий 26.08.2017, видавник: ПН Романій Н.В., договір іпотеки № 2356-ЧД від 26.08.2008 року; дублікат додаткового договору до договору іпотеки № 2356-ЧД від 26.08.2008, серія та номер: 10658, виданий 26.10.2017, видавник: ПН Романій Н.В., додатковий договір до договору іпотеки № 2356-ЧД від 26.0.2008 укладений 22.10.2008 року; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер: 1426, виданий 27.10.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., з додатками; вимога про усунення порушення (іпотечне повідомлення) гр. ОСОБА_2 , серія та номер: б/н, виданий 30.10.2017, видавник: ТОВ "Сміла-2017", отримувач ОСОБА_2 ; фіскальний чек серія та номер: 1800207990841, виданий 30.10.2017, видавник: "Укрпошта", отримувач ОСОБА_2 ; скрін-сторінки пошуку відправлення, серія та номер: 1800207990841, виданий 03.11.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ОСОБА_2 ; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 1800207990841, виданий 03.11.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ОСОБА_2 ; фіскальний чек, серія та номер: 1800207975613, виданий 30.10.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ОСОБА_2 ; опис, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ОСОБА_2 ; експрес-накладна, серія та номер: 20 4500 5036 8029, виданий 30.10.2017, видавник: Нова пошта, отримувач ОСОБА_2 ; фіскальний чек, серія та номер: 1800207975605, виданий 30.10.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; опис, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; вимога про усунення порушення, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2017, видавник; ТОВ "Сміла-2017", отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; скрін сторінки форми пошуку відправлення, серія та номер: 1800207975505, виданий 02.11.2017, видавник: укрпошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 1800207975605, виданий 03.11.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; скрін сторінки форми пошуку, серія та номер: б/н, виданий 03.11.2017, видавник; Укрпошта; фіскальний чек, серія та номер: 1800207990850, виданий 30.10.2017, видавник: Укрпошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД"; скрін сторінки форми пошуку, серія та номер: б/н, виданий 31.10.2017, видавник: Укрпошта; експрес-накладна, серія та номер: 20 4500 5036 5091, виданий 30.10.2017, видавник: Нова пошта, отримувач ТОВ "НВФ "Муза ЛТД" (а.с. 61).

Позивачем було оскаржене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017 приватного нотаріуса Черкаського міською нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвої Інни Юріївни.

Згідно з висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.03.2018 за результатами розгляду скарги від 22.01.2018, в задоволенні скарги відмовлено у зв`язку з тим, що на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього прав за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.

Так, на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385, прийнятих Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. проведено державну реєстрацію іпотеки та обтяження щодо нежитлового приміщення у зв`язку з посвідченням договору іпотеки між ТОВ «Сміла 2017» та ОСОБА_1 , які скаржником (позивачем) не оскаржуються.

Позивач, посилаючись на норми ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зазначає, що договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 є недійсним, оскільки Банк продав Новому кредитору права вимоги, за договорами, зобов`язання за якими припинено, у зв`язку з вирішенням між сторонами спору за цими договорами в судовому порядку (рішення від 18.04.2018 у справі № 925/59/14); всупереч ч. 1 ст. 220 ЦК підписи сторін в додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги нотаріально не посвідчені, отже він є нікчемним; всупереч ч. 5 ст. 203 ЦК України спірний договір не створив для сторін цього договору жодних реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, позивач вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017 приватного нотаріуса Черкаського міською нотаріального округу Черкаської області Алєксєєвої Інни Юріївни є незаконним з таких підстав.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови а державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводиш оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено і разі, якщо, зокрема:

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на земно, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року:

9) рішення суду, що набрало законної сичи, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого мийна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.10.2017 не відповідає жодному з документів передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», оскільки вказаний договір не підтверджує факту переходу права власності чи іншого речового права від однієї особи до іншої.

Відповідно до п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також: подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку і моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотеко держателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекооержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодаця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання і не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи па документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між-підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже, позивач зазначає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені вказаним Переліком. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з рішення Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2014 року у справі № 925/59/14 борг за кредитом не сплачений остаточно, але в зв`язку зі спливом строку позовної давності у задоволенні позову відмовлено

На думку позивача, вказане рішення є підставою припинення як зобов`язання за Кредитним договором так і зобов`язання за Іпотечним договором.

Крім того, договір про відступлення прав за Іпотечним договором між Банком і Новим кредитором не укладався, перелік документів у Витязі в розділі «Підстава виникнення права власності» не містить звіту про оцінку Предмета іпотеки (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень»).

Отже, позивач стверджує, що у нотаріуса не було правових підстав вчиняти реєстраційні дії після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги, а також у зв`язку з невідповідністю поданих йому документів вимогам законодавства, припиненням зобов`язання за Кредитним та Іпотечним договором та наявності чинного на момент державної реєстрації обтяження нерухомого майна.

Позивач визначив, що вимоги щодо визнання рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2018 №№ 39107945, 39107385 приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. щодо державної реєстрації іпотеки та обтяження щодо нежитлового приміщення, що знаходиться під АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по 40-9, № 40- 11, № 40-12, у зв`язку з посвідченням договору іпотеки між ТОВ «Сміла-2017» та ОСОБА_6 є похідними за наслідками недійсності договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 27.10.2017 та рішення про державну реєстрацію від 14.12.2017.

Оцінивши докази у справі, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на таке.

За правилами ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Так, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому у справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2, 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», п. 1 ч. 1 і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у п. 43 постанови від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц).

Доказів належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за Кредитним договором суду не надано.

Суд зазначає, що договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 і встановлює права і обов`язки саме цих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

За оцінкою суду матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, визначених ЦК України, за яких угоду може бути визнано недійсною, яким чином при укладенні оспорюваного договору були порушені його права та законний інтерес, та яким чином буде відновлено його порушене право у разі задоволення позову.

Обставини, на які посилається позивач, в обґрунтування підстав недійсності спірного правочину, не є підставою для визнання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги недійсним.

Суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № 916/1813/16, що саме Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не Відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на Позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого Позивачем позову.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Беручи до уваги, що правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, оскільки позивач не довів, порушення свого права, зокрема, суд не ухвалював рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38734930 від 14.12.2017 до задоволення не підлягає.

Оскільки вимоги позивача про визнання недійсним договору задоволенню судом не підлягають, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності договору (похідні вимоги) задоволенню також не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів сторін щодо суті спору, які зводяться до недотримання сторонами вимог законодавства, пропуску процесуальних строків та застосування практики Верховного Суду не спростовують фактичних обставин, що були встановлені при розгляді справи.

Щодо заяв відповідачів 1, 2 про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складене та підписане 07 липня 2021 року.

Суддя О.В. Чевгуз