Рішення № 98139696, 29.06.2021, Господарський суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Господарський суд Харківської області 29 червня 2021 року м. Харків справа № 922/956/21 склад суду:суддя Бринцев О.В. секретар судового засідання:Гула Д.В. позивач:Харківська міська рада відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ" вимоги позивача:стягнення 684.347,81грн представник позивача:Владимир Я.В. представник відповідача:Данченко А.С.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці належній позивачеві. Відповідач фактично користується земельною ділянкою безоплатно, оскільки не уклав з позивачем відповідний договір оренди. В результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок, його, позивача, як власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути позивачу.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Відповідач СТОВ "Агросвіт" з 03.04.2013 є власником нежитлових приміщень №1-21, 23-26, загальною площею 2.201,0 кв. м нежитлової будівлі літ. "ИЯ-1" (до проведення технічної інвентаризації станом на 26.02.2013 нежитлової будівлі літ. "И-1"), а також власником нежитлових приміщень №№2-9 першого поверху, загальною площею 1.169,7 кв. м та нежитлових приміщень №№1-4 антресолі першого поверху, загальною площею 1.169,7 кв. м нежитлової будівлі літ. "ЗЯ-1" (до проведення технічної інвентаризації станом на 26.02.2013 літ. "З-1") про що свідчить інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно (т.I, а.с. 34-36) (далі - Майно).

2.2. Майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:06:003:0042, загальною площею 0,5600 га, яка є власністю територіальної громади м. Харкова (т.I, а.с.41-43).

2.3. Договір оренди Земельної ділянки відповідач з позивачем не уклав.

2.4. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягала б сплаті у разі укладення договору.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання Земельної ділянки з 01.01.2020 по 31.01.2021 у сумі 684.344,10 грн.

3.2. Юридичними підставами позову є стаття 189 ЗК України, статті 1212-1214 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості користування Земельною ділянкою.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що:

- позивачем не надано жодного доказу виявлення та фіксації порушень земельного законодавства з боку відповідача;

- відповідач не користується Земельною ділянкою та Майном, яке розташовано на ній;

- розрахунок безпідставно збережених коштів є необґрунтованим.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/956/21.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

1) Чи виникли між сторонами кондикційні відносини?

2) Чи правильно визначена площа Земельної ділянки, якою користується відповідач?

3) Чи правильно розрахована сума безпідставно збережених коштів?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВИНИКНЕННЯ МІЖ СТОРОНАМИ КОНДИЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

7.1. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

7.2. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

7.3. В даному разі названі умови наявні, а отже між сторонами склалися кондикційні правовідносини, про що свідчить викладене нижче.

7.4. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

7.5. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).

7.6. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України).

7.7. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

7.8. За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

7.9. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

7.10. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

7.11. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

7.12. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

7.13. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

7.14. Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

7.15. Судом встановлено, що Земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 26.12.2016 і належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 №НВ-0005802822020 (т.I, а.с. 41-43). Згідно з ним земельна ділянка площею 0,5600 га по пр-ту Московському, 259 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:003:0042 зареєстрована 26.12.2016 в Управлінні Держземагентства у м. Харкові Харківської області. Вид використання: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (сховище №1-2, №3).

7.16. На Земельній ділянці знаходиться Майно, власником якого з 03.04.2013 є Відповідач.

7.17. Договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому строкове платне володіння і користування Земельної ділянки для розміщення та обслуговування Майна відповідача не укладався. Відповідно, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування Земельною ділянкою не сплачувалась.

7.18. Факт формування Земельної ділянки, факт знаходження на ній Майна відповідача, а також факт відсутності договору оренди Земельної ділянки та факт відсутності оплати за користування нею підтверджується наявними у справі доказами. З урахуванням цього, а також через відсутність заперечень відповідача щодо цих обставин в порядку частини четвертої статті 165 ГПК України, частини першої статті 75 ГПК України, суд вважає факт безоплатного користування відповідачем Земельною ділянкою належною позивачеві доведеним.

7.19. При цьому суд зауважує, що безоплатне користування відповідача Земельною ділянкою почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача після набуття права власності на Майно та з часу формування Земельної ділянки, як об`єкта права.

7.20. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Майно і Земельна ділянка є органічно і нерозривно пов`язаними об`єктами. Тому формування Земельної ділянки за наявності розташованого на ній Майна, що належить на праві власності відповідачеві, автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташоване Майно..

7.21. З огляду на це та враховуючи, що:

- Земельна ділянка є сформованою, як об`єкт права ;

- Земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова від імені якої діє позивач;

- відповідач фактично використовує Земельну ділянку для розміщення належного йому Майна;

- за користування Земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати;

- договір оренди Земельної ділянки не укладено;

- кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе,

суд прийшов до висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України виникли кондиційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві.

7.22. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

7.23. Кваліфікація спірних правовідносин як кондиційних, тобто, зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ЯКОЮ КОРИСТУЄТСЬЯ ВІДПОВІДАЧ.

8.1. Відповідач стверджує, що наданий позивачем Акт обстеження земельної ділянки від 16.12.2020 не може бути належним доказом на підтвердження факту використання спірної Земельної ділянки.

8.2. Заперечення відповідача щодо невикористання Земельної ділянки суд оцінює критично .

8.3. Відповідно до п.3.2.1, п.3.2.2 «Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради», Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її фактичних меж.

8.4. Отже, акт обстеження земельної ділянки складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в межах своїх повноважень, є належним доказом на підтвердження обставин, які в ньому зафіксовані. Зазначений акт підписано головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. З огляду на це, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Акт обстеження земельної ділянки від 16.12.2020 є неналежним доказом.

8.5. Згідно з статтею 373 ЦК України, статтями 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка це цілісний об`єкт права власності. Право власності поширюється на всю її в межах, котрі визначені під час формування Земельної ділянки. Те саме стосується права користування.

8.6. В даному разі спірна Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована площею 0,5600 га.

8.7. У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, що на Земельній ділянці знаходиться як Майно відповідача та і нерухоме майно, яке належить на праві власності Клочку Володимиру Сергійовичу, а саме: нежитлове приміщення №22 літ. "ИЯ-1", загальною площею 36, 2 кв. м та нежитлове приміщення №1 першого поверху літ. "ЗЯ-1", загальною площею 10,6 кв. м.

8.8. Для встановлення долі Земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача, позивачем застосовано наступну пропорцію: 5.600,00 кв. м (площа Земельної ділянки)*3.370,7 кв. м (площа Майна, котре належить відповідачу)/3.417,50 кв. м (загальна площа приміщень) = 5.523,31 кв. м або 98,63% від площі Земельної ділянки.

8.9. Суд погоджується із застосованим позивачем методом пропорційного визначення площі земельної ділянки, що використовується відповідачем, виходячи із площі Майна, яке належить на праві власності останньому.

8.10. Так відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

8.11. Зокрема частиною 286.6 статті 286 Податкового Кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

8.12. За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем розмір земельної ділянки, що використовується відповідачем в розмірі 5.523,31 кв. м.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПРАВИЛЬНІСТЬ РОЗРАХУНКУ БЕЗПІДСТАВНО ЗБЕРЕЖЕНИХ КОШТІВ.

9.1. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

9.2. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

9.3. Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

9.4. При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

9.5. Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.10.2020 №5832 (т.I, а.с. 44), виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (відділ у м. Харкові), нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310138500:06:003:0042 по пр. Московському, 259, у м. Харкові становить 17.346.246,00 грн.

9.6. Розрахунок розміру безпідставно збережених ПАТ "ЗАВОД ФРУНЗЕ" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою саме на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, під час здійснення розрахунків Харківська міська рада також керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016 №489, наказом Мінагрополітики від 27.01.2006 №18/15/21/11, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 та від 03.07.2013 №1209/13.

9.7. Перевіривши розрахунки безпідставно збережених СТОВ "Агросвіт" (т.I, а.с. 48) коштів зі ставки орендної плати у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені відповідно до положень чинного законодавства. Доказів їх невідповідності та/або контррозрахунку матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

9.8. При цьому суд зазначає, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою пропорційно площі нерухомості, яка належить відповідачеві на праві власності, є можливим, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим (подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20).

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОВНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

10.1. На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що між сторонами до статті 1212 ЦК України виникли кондиційні правовідносини в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві. Розмір земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач визначено пропорційно до площі нерухомості, яка належить останньому на праві власності. Сума коштів у вигляді орендної плати збереженої без достатніх правових підстав відповідачем розрахована вірно – 684.344,10 грн.

10.2. Несплата (збереження) відповідачем коштів порушує права позивача адже власником відповідної земельної ділянки в спірний період є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

10.3. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини. При цьому відповідач, ігноруючи передбачений законом обов`язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляє.

10.4. Наведені вище у рішенні висновки суду повністю спростовують аргументи відповідача, котрі були наведені ними у відзиві на позов.

10.5. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Відповідно цьому суд зауважує, що решті аргументів сторін судом також була надана належна правова оцінка, проте вона не наводиться в тексті даного рішення, оскільки ці аргументи з урахуванням характеру справи не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору.

10.6. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 10.265,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ» (37606, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Київська, буд. 42-А, кім. 4, код ЄДРПОУ 31707522) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0042, площею 0,5600 га по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 01.01.2020 по 31.01.2021 у сумі 684.344,10 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10.265,16 грн.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.07.2021.

Суддя О.В. Бринцев