Постанова № 9813193, 29.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р. Справа № 2-а-114/09/1601

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-114/09/1601

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

26.09.2008 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука (надалі по тексту - перший відповідач), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ( надалі по тексту другий відповідач), в якому просив суд:

-поновити строк звернення до суду;

-визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, яка полягає у невиплаті йому за період з 2004-2008 р.р. в належному розмірі щорічної разової допомоги до 5 травня;

-стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на його користь невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008 роки в розмірі 7162 грн. 25 коп.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідачів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо невиплати в належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1, в розмірах встановлених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити доплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки в розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, другий відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст.. 95 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року, приписів Законів України Про Державний бюджет України на 2004-2008 роки, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на не прийняття судом першої інстанції до уваги тієї обставини, що Центр не є розпорядником бюджетних коштів та до його компетенції не входить встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги та виділення додаткових коштів для відшкодування зазначеної виплати, просить залучити в якості основних відповідачів по справі Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці та соціальної політики України, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській областівідмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо невиплати в належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1, в розмірах встановлених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити доплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки в розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний рік, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу до 5 травня виходячи з розміру, встановленого Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постановами Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.20 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України»частини 5 статей 12-15 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”. За новою редакцією зазначених норм закону, щорічно до 5 травня особам, зазначеним в Законі України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.20 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не можуть бути оскарженими.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік позивачу була здійснена до ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.та не наведено доказів правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, приписів ч.2 ст.152 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та зобоввідповідача здійснити доплату позивачу зазначеної допомоги за 2008 рік, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.20 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма Закону втратила чинність.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобовязання відповідачів здійснити доплату позивачу щорічної допомоги до 5 травня за 2004-2006 роки, з наступних підстав.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2008 року, а тому враховуючи річний строк звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 25.09.2007 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивач мотивує тим, що він є юридично необізнаним.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивач пропустив його без поважних причин.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 17-1 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Виходячи з наведеного, позивач, як учасник бойових дій, мав право звернутися за отриманням разової грошової допомоги за 2006 рік та отримати її до 30 вересня 2006 року, тому саме з цього часу він повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, строк звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2006 рік закінчується 1 жовтня 2007 року.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 28).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2004 рік, 2005 рік та 2006 рік, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобовязання відповідачів здійснити доплату позивачу щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік, з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин пятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Проте, зазначені виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обовязок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, учасникам бойових дій, були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 року».

Як вбачається з матеріалів справи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік позивачу виплачено у квітні 2007 року ( а.с.59-60), тобто до ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р..

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2007 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити виплату щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007р.-09.07.2007р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх виплати.

Задовольняючи позовні вимоги в частині покладення на відповідачів обовязку здійснити доплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд першої інстанції не звернув увагу на час отримання позивачем соціальних виплат та не врахував приписи Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що призвело до помилкового задоволення цієї частини позовних вимог.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та зобовязання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити доплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що виплату одноразової щорічної допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1, а тому обов'язок по виплаті щорічної допомоги до 5 травня покладено на Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука, за місцем проживання позивача, а тому постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та зобов'язання його здійснити позивачу доплату разової грошової допомоги до 5 травня, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з другого відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, другий відповідач не має.

Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-114/09/1601 - скасувати в частині визнання протиправними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо невиплати в належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1, в розмірах встановлених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Автозаводської районної ради м. Кременчука здійснити доплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки в розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний рік та зобовязання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити доплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 - 2008 роки в розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний рік, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2009р. по справі№2-а-114/09/1601 - залишити без змін.

Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 02.04.2010 р.