Рішення № 98130143, 20.05.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8580/19

2/214/1269/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2021 року,Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

представника третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/8580/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 15.11.2019 року звернувсь до суду із позовом, який згодом 11.03.2020 року було уточнено до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди (а.с. 2-8, 99-102).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він позивач, є платником аліментів, які стягуються з нього в рамках виконавчого провадження №40030889. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 14.05.2009 No2-3433, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

03.10.2013 виконавчий документ надійшов до виконання до Саксаганського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області (далі – Відповідач). Вищевказана інформація підтверджується Інформаційною довідкою про виконавче провадження №40030889 від 30.09.2019.

25.03.2019 державним виконавцем Захаренко К.С. було винесено постанову про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

02.04.2019 державним виконавцем Захаренко К.С. було винесено постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Про це свідчить відповідь Відповідача від 07.10.2019 №13.13-34/40244, а також пояснення ОСОБА_4 від 01.10.2019, які зберігаються у матеріалах виконавчого провадження №40030889.

Позивач, отримавши на руки постанову про скасування відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, 10.09.2019 уклав договір надання туристичних послуг, відповідно до якого мав намір здійснити виїзд за межі України. Попередньо сплативши вартість наданих послуг у розмірі 34775,21 гривень, що підтверджується Ваучером №1787593 від 17.09.2019. Також, бажаючи здійснити виїзд за межі України, Позивачем було сплачено 2083,38 гривень за проживання у готельному номері протягом періоду з 22.09.2019 по 23.09.2019, про що свідчить рахунок № НОМЕР_1 та квитанція про сплату 2083,38 гривень. Окрім того, Позивачем також було сплачено 1680,0 гривень у якості оплат послуг з перевезення, про що свідчать відповідні квитки на автобус № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Взагалі, Позивачем було витрачено суму коштів у розмірі 38538,59 гривень.

Будучи повідомленим про скасування постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Позивачу було відмовлено у виїзді за межі України на прикордонному пункті «Бориспіль». Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.10.2019 №184/Ч-14711, протягом періоду з 25.03.2019 по 23.09.2019 в органах державного кордону Державної прикордонної служби України здійснювалось тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Захаренко К.С. Відтак, державним виконавцем було видано Позивачу постанову, яку не було направлено до відому до відповідного органу. Варто зазначити, що з моменту винесення постанови державним виконавцем про скасування обмежень і до з`ясування факту невиконання державним виконавцем своїх обов`язків минуло майже 6 місяців. За цей час державним виконавцем Захаренко К.С. не було з`ясовано, чи були скасовані обмеження прав Боржника, що підтверджує неналежне виконання посадових обов`язків уповноваженою особою.

Винними діями з боку працівника Саксаганського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області була нанесена матеріальна шкода у розмірі 38538,59 гривень, а також моральна шкода, розмір якої Позивач оцінює у 10000,0 гривень.

Тому позивач просить суд стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Управління Державної казначейської служби України в м. Кривому Розі на його користь 10000,0 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, та 38538,59 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Також 768,4 гривень у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

15.11.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначена справа передана на розгляд судді Ткаченкові А.В. (а.с.28).

18.11.2019 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху (а.с.30-31).

20.11.2019 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання ухвали (а.с.34-35), та клопотання про витребування доказів (а.с.36-37).

22 листопада 2019 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.38-40).

10 грудня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву відповідного до якого, зазначають, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області категорично не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві про відшкодування завданої шкоди з огляду на наступне:

На виконанні Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №40030889 з виконання виконавчого листа №2-3433, виданого 14.05.2009 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини – доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державним виконавцем Захаренко К.С. 25.03.2019, керуючись ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 . Заборгованість станом на 25.03.2019 склала 24545,22 грн., а тому державним виконавцем у відповідності до вимог п.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, постанову про обмеження у праві полювання, постанову про обмеження у праві користування зброєю та постанову про обмеження у праві керування транспортними засобами, які підписані державним виконавцем за допомогою Електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП).

Державним виконавцем, керуючись п.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_5 у розмірі 20% суми наявної заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує 12 місяців (4909,04 грн.), та розраховано виконавчий збір у розмірі 10% суми боргу на користь держави (2454,52 грн.).

Звертають увагу суду на те, що станом на сьогоднішній день виконавчий збір на користь держави та штраф на користь стягувача боржником ОСОБА_1 так і не сплачено.

Після того, як боржник дізнався про винесені державним виконавцем постанови про обмеження, ним було домовлено зі стягувачем про розстрочку сплати боргу зі сплати аліментів, після чого відділом 02.04.2019 отримано заяву стягувача про відсутність претензій до боржника. Цього ж дня 02.04.2019 державним виконавцем винесено постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, скасування обмеження у праві полювання, скасування обмеження у праві користування зброєю та скасування обмеження у праві керування транспортними засобами.

Після сплину строку, визначеного чинним законодавством для оскарження, державним виконавцем 12.04.2019 було введено пароль до Електронно-цифрового підпису та підтверджено накладення ЕЦП.

У Автоматизованій системі виконавчих проваджень (далі - АСВП) постанови перезавантажилися, як звичайно це відбувається при накладенні ЕЦП. Після цього 12.04.2019 мною було отримано електронну відповідь ДПС про те, що дана постанова доставлена, «результат опрацювання: 0», що свідчило про прийняття постанови до виконання та виключення боржника з переліку осіб, яким заборонено перетинати кордон.

Боржником, керуючись своїми правами відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державного виконавця повідомлено про офіційне працевлаштування, проте ним зазначено, що при надходженні постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника його негайно буде звільнено та аліменти він сплачувати не буде взагалі, чим грубо буде порушено права дитини-інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, підписаною Україною 21.02.1990, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Державним виконавцем, виключно в інтересах дитини, прийнято рішення про самостійну сплату аліментів боржником та щомісячне надання державному виконавцю довідок про розмір заробітної плати для правильного розрахунку заборгованості.

Попри це боржником щомісячно через канцелярію Саксаганського ВДВС, оминаючи особисту зустріч з державним виконавцем, надавалися лише квитанції про сплату аліментів у мінімальному розмірі (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), проте в порушення вимог ч.ч.4, 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», довідки про отриманий дохід до відділу не надавалися.

Під час отримання (особисто боржником) постанов про встановлення та скасування обмежень за ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» позивач був повідомлений державним виконавцем про наслідки заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує заборгованість за 4 місяці, зокрема обмеження у прав виїзду за межі України.

Попри це, будучи повідомленим державним виконавцем про необхідність щомісячного повідомлення про доходи та про наслідки заборгованості за 4 місяці, боржник замість того, щоб надати державному виконавцю довідку про доходи та впевнитись про ненастання наслідків за ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», здійснив спробу виїхати за межі України, а тому про які саме моральні страждання йдеться у позовній заяві – не зрозуміло.

На початку вересня 2019 року до старшого державного виконавця Захаренко К.С. звернулася стягувач з повідомленням про те, що 8 вересня було день народження їхньої з боржником доньки, на який вона попросила боржника придбати для її шкільних навчань планшетний комп`ютер (варто зазначити, що донька ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю, а отже з обмеженими можливостями), а після цього боржник зник, на дзвінки та повідомлення не відповідав, додав стягувача до «чорних списків». Стягувач намагалася дізнатися у державного виконавця, коли останнього разу боржник з`являвся на прийом до відділу.

ОСОБА_1 21.09.2019 зателефонував до державного виконавця та повідомив, що згідно з рішенням Державної Прикордонної Служби йому відмовлено у перетинанні державного кордону України при спробі відлетіти на тижневу відпустку до Єгипту.

Державним виконавцем невідкладно було здійснено повторне входження до системи АСВП та виявлено, що система ЕЦП на дану постанову не наклала. Державним виконавцем було повторно зроблено спробу накласти ЕЦП: введено пароль до Електронно-цифрового підпису та підтверджено накладення ЕЦП, після чого постанова знову перезавантажилася, але відмітка про дату та час накладення ЕЦП при цьому не з`явилася.

Державним виконавцем зроблено висновок про те, що під час прийняття постанови від 02.04.2019 відбулася помилка Автоматизованої системи виконавчого провадження або ж помилка ключа чи сертифікату, і 22.09.2019 постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України державним виконавцем скасовано, та прийнято нову постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 22.09.2019 та зроблено знову спробу накласти ЕЦП на дану постанову, але ЕЦП знову не наклався.

Після цього 23.09.2019 (понеділок) державним виконавцем було зателефоновано до ДП «НАІС» та накладено ЕЦП на постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 22.09.2019 та отримано відповідь ДПС про те, що постанову доставлено, «результат опрацювання: 0».

Дізнавшись про нахабне порушення боржником вимог законодавства та усної домовленості з державним виконавцем, державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до середньої заробітної плати у м. Кривий Ріг та встановлено, що на день перетину кордону боржником у нього існувала заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував заборгованість за три місяці (на утримання важкохворої дитини), проте державним виконавцем попри вимоги ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» не було вчасно винесено постанови про обмеження та ледве не було допущено перетину кордону боржником. Саме в цьому та в не направленні постанови про звернення стягнення на заробітну плату до підприємства полягає порушення державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження», проте завдяки діям державного виконавця було дотримано ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, а отже інтереси дитини.

Державним виконавцем 04.10.2019 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 13598,70 грн. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, постанову про обмеження у праві полювання, постанову про обмеження у праві користування зброєю та постанову про обмеження у праві керування транспортними засобами, які підписані ЕЦП та направлені сторонам рекомендованим поштовим відправленням та отримано боржником. Також державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» та вимогу про надання інформації про орган податкової служби, до якого проводиться відрахування податків із заробітної плати боржника.

Боржник, керуючись ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а після того, як державним виконавцем було на прийомі поставлено питання боржнику, як при мінімальній заробітній платі він може літати до Єгипту на відпочинок та одночасно отримувати субсидію від держави (як зазначено у довідці про доходи), та після ознайомлення з вимогою до ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД», боржником було повідомлено державного виконавця про звільнення.

Після отримання довідки про доходи від боржника державним виконавцем 21.10.2019 винесено постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, скасування обмеження у праві полювання, скасування обмеження у праві користування зброєю та скасування обмеження у праві керування транспортними засобами, які підписано ЕЦП.

Звертають увагу суду, що станом на сьогоднішній день аліменти ОСОБА_1 не сплачуються, у нього існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі майже 3 місяці.

Акцентують увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 не вірно визначено розмір понесених ним матеріальних збитків, оскільки обмеження щодо виїзду за межі України стосувалися лише позивача (боржника за ВП№40030889), а не двох осіб, за які було сплачено кошти позивачем.

Громадянка ОСОБА_7 (як вбачається з ваучера) не є стороною за будь-яким виконавчим провадженням, які перебувають на виконанні у відділі, а тому мала можливість вільно вилетіти на відпочинок, а боржник мав можливість приєднатися до неї наступного ж дня після того, як надав би державному виконавцю довідку про доходи та з`ясував причини існування обмеження у праві виїзду за межі України.

Державним виконавцем телефонним дзвінком до ТОВ «Джоін АП» з`ясовано, що відповідно до умов п.2.6 типового договору у боржника була можливість повернути повністю а бо частково вартість туру а бо обміняти квитки на інші дати. А тому державним виконавцем 27.11.2019 направлено вимогу до ТОВ «Джоін АП!» про надання інформації про те, які тури були придбані боржником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ТОВ "ДЖОІН АП!" у поточному році, їх вартість, про заяви боржника на повернення коштів у зв`язку з неможливістю вильоту в призначену дату, про заяви, подані боржником, про перезалік туру, та про призначену дату повернення коштів боржнику та розмір відшкодування. Відповіді на дану вимогу до сьогоднішнього дня не отримано.

Якщо ж боржник не звертався з заявою про повне або часткове повернення коштів або не змінив білети на іншу дату, то зробив це умисно, щоб подати позов та намагатися стягнути з держави якнайбільше коштів.

В ході виконання рішення про стягнення аліментів державному виконавцю стало відомо не лише про те, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківській обов`язки по відношенню до дитини-інваліда з обмеженими можливостями, сплачуючи щомісяця 1059 грн. на її утримання та сплачуючи десятки тисяч за відпочинок закордоном зі співмешканкою, але й не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до другої своєї дитини як вбачається з рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/6424/17: «Вже довгий час відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не приймає участь у житті дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Тобто зовсім не звергає уваги на існування своєї доньки. У дитячий садок за дитиною відповідач не заходить, про успіхи дитини у навчанні не дізнається, духовний розвиток дитини відповідача не цікавить.»

Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (з наступними змінами), предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, підписаною Україною 21.02.1990, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стосовно визначеної позивачем суми моральної шкоди звертають увагу суду на вимоги ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: на той факт, що боржник мав право звернутися до відповідного суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, що вчинено ним не було, а тому дії державного виконавця незаконними не визнано.

Оскільки рішення для встановлення порушення прав позивача судом не приймалося, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову про стягнення у зв`язку з цим моральної шкоди.

Згідно з правововим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.01.2019 року у цивільній справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779 св 18), «відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювана та шкодою, на яку посилається позивач. Обставини справи свідчать про те, що оскарження позивачем бездіяльності свідчить про реалізацію останнім оспорювання процесуальної діяльності посадової особи і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Просять суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у позовних вимогах про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі. (а.с.43-50).

25 листопада 2019 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення у справі третьої особи (а.с.57-58).

08 січня 2020 року від позивача ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що у відзиві відповідачем неодноразово зазначаються факти, які не мають жодного матеріального підтвердження. Так, відповідач стверджує, що «боржника буде звільнено та аліменти він сплачувати не буде взагалі». Також відповідач зазначає, що «боржником щомісячно через канцелярію Саксаганського ВДВС, оминаючи особисту зустріч з державним виконавцем, надавалися лише квитанції про сплату аліментів». Звідси постає питання щодо необхідності «особистої зустрічі» виконавця та боржника. Окрім того, яким чином бажання державного виконавця «особисто зустрітися» з боржником посприяло тому, що відповідачем не було скасовано обтяження боржника у праві виїзду за кордон – не зрозуміло та не має відношення до розгляду справи взагалі, а відтак такі відомості не є предметом розгляду справи.

Щодо спілкування виконавця та стягувача. Бажання виконавця очорнити позивача у відзиві – зрозуміло, але не вважається за можливе прийняти участь виконавця у якості особистого помічника стягувача, замість займатися службовими обов`язками належним чином. Варто зазначити, що твердження відповідача щодо неналежно поведінки позивача не виконання їм своїх батьківських обов`язків – фікція. Окрім того, ані Закон України «Про виконавче провадження», ані жоден інший нормативно-правовий акт не наділяє державного виконавця функціями щодо встановлення належної батьківської поведінки учасників виконавчого провадження, а беручи до уваги безпідставність та відсутність доказів на підтвердження даних фактів, судом не мають досліджуватися дані відомості, оскільки вони є припущеннями.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем було нахабно порушено вимоги законодавства та усна домовленість з державним виконавцем. З відзиву випливає, що виконавцем виконуються дії поза виконавчим провадженням без внесення процесуальних дій до матеріалів справи. Високий професіоналізм відповідача не викликає жодних сумнівів, окрім того факту, що виконавцем не вчиняються належними чином покладені на нього службові обов`язки. Також з відзиву не зрозуміло яким саме «нахабним чином» позивач порушив домовленість та в чому вона полягала. Варто зазначити, що досліджувати такі відомості суд також не має, оскільки без матеріального доказу вони є не більш ніж припущеннями.

У відзиві містяться відомості відповідача, про те, що ОСОБА_7 мала можливість самостійно полетіти на відпочинок, а позивач приєднався до неї одразу ж після надання довідки виконавцю. Спочатку у відзиві відповідач зазначає, що сталася програмна помилка, оскільки «постанова перезавантажилась», а вже тут зазначає, що позивач мав самостійно дізнатися про наявність у нього обмежень. Слід зазначити, що накладення та скасування обтяжень на учасників виконавчого провадження є винятково прерогативою виконавців і у позивача були наявні видані йому особисто постанови про скасування обтяжень, у тому числі у праві перетину державного кордону. Некомпетентність державного виконавця та намагання перекласти провину на самого позивача не витримує жодної критики.

У відзиві містяться відомості щодо наявності п. 2.6 типового договору та можливості повернути вартість туру або обміняти квитки на іншу дату. Слід зазначити, що договір взагалі не має такого пункту, а твердження відповідача є намаганням видати бажане за дійсне. Також варто зазначити, що до відзиву не було подано жодного підтвердження направлення вимоги до ТОВ «ДЖОІН АП», а відтак такі відомості є припущенням та не можуть розглядатися судом.

Зазначає, що відзив відповідача не підтверджений жодним доказом, відомості, зазначені у ньому є лише припущенням без належної аргументації. (а.с.61-63).

14 січня 2020 року від представника відповідача – ОСОБА_4 до канцелярії суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вважає, що доводи позивача, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, є необґрунтованими з наступних підстав.

1. Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження того, що внаслідок бездіяльності посадової особи (яка не встановлена судовими рішеннями) позивачеві завдано моральної шкоди, належних та допустимих доказів позивачем не надано.

Для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

Тобто, позивач повинен надати докази, як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Проте, належних та допустимих доказів позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди за вимогами ст. 1176 ЦК України відсутні.

Крім того, позивачем жодних моральних страждань понесено не було, про що вбачається із відзиву на позовну заяву.

Окрім того, позивачем у позовній заяві не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується (абзац 1 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України, він 25.05.2001 №5).

Звертають увагу суду, що у позовній заяві позивачем не доведено характер та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інші обставини. А отже, судом необхідно при винесенні рішення встановити стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження його престижу та ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Моральної шкоди позивачем взагалі понесено не було та і що варті належним чином не доведені «страждання» боржника у порівнянні з стражданнями дитини, яка не отримує належного батьківського піклування, в тому числі грошових коштів на своє утримання, які передбачені їй чинним законодавством.

2. Не підлягають відшкодуванню матеріальні збитки особи, яка не є стороною виконавчого провадження, не є учасником судового процесу, та щодо якої не було винесено обмеження у праві виїзду за межі України. Причинно-наслідковий зв`язок між обмеженням у праві виїзду закордон ОСОБА_1 та невильотом за межі України ОСОБА_8 повністю відсутній, а так як причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю та завданою шкодою є обов`язковою умовою стягнення матеріальної шкоди, 50% вартості туру відшкодуванню не підлягає відповідно до закону.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

3. ОСОБА_1 не було підготовлено документів для перетину кордону належним чином.

Знаючи, що на нього накладалося обмеження виїзду за межі України, позивач повинен був перед придбанням туру подати запит на отримання інформації про перетинання фізичною особою державного кордону України та про наявність або відсутність стосовно фізичної особи тимчасового обмеження у праві виїзду з України або в`їзду в Україну, які надаються ТІЛЬКИ ЗА ПИСЬМОВИМ ЗАПИТОМ НА ІНФОРМАЦІЮ (поштовим зв`язком по системі Укрпошта або особисто до громадської приймальні Адміністрації Державної прикордонної служби України), чого позивач не зробив.

До Саксаганського відділу державної виконавчої служби за отриманням письмового підтвердження відсутності заборгованості та існуючих обмежень станом на день, що передує перетину кордону, позивач також не звернувся.

4. Уся відповідь на відзив позивача складається з тексту, що має розмовний характер та не містить жодного посилання на нормативно-правові акти.

Просять зауважити, що державний виконавець не є «помічником стягувача» як вказав позивач, а виступає в інтересах дитини відповідно до Конвенції з захисту прав дитини та Закону України «Про виконавче провадження».

Усі доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, спрямовані лише на те, щоб довести, що придбання дуже дорогих турів закордон поєднане з неналежним виконанням батьківських обов`язків щодо своїх дітей, в тому числі щодо дитини інваліда, є об`єктивно несправедливим. І те, що боржник не вилетів закордон, стало захистом права дитини-інваліда на отримання аліментів та законодавчо врегульованим покаранням для боржника, так як на день вильоту боржник мав заборгованість, що сукупно перевищувала 4 місяці. Сплата аліментів є частиною виконання батьківських обов`язків позивачем, а тому належить до компетенції державного виконавця.

Невиконання батьківських обов`язків позивачем не є припущенням, а підтверджено існуючим рішенням суду, наведеним у відзиві.

Жодного бажання «особистої зустрічі» з боржником державний виконавець не мав, державний виконавець мав бажання належного виконання боржником своїх зобов`язань відповідно до закону. Своїх зобов`язань позивач не виконував протягом років, та продовжує не виконувати, проте вказує на порушення зобов`язань державним виконавцем. Після усіх поступок державного виконавця позивачу, в інтересах захисту дитини, позивач зараз стверджує, що це неправда та нічим не підтверджено.

Факт ненадання довідки про доходи боржником підтверджується розрахунком державного виконавця аліментів у відповідності до середньостатистичної заробітної плати у місті Кривий Ріг та підтвердженням надіслання боржником довідки про доходи на електронну пошту відділу, факт направлення постанови на підприємство підтверджується постановою та відповіддю ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» про звільнення боржника, факт оформлення позивачем субсидії підтверджується довідкою для надання субсидії. Факт направлення запиту до ТОВ «Джоін Ап!» підтверджується даним запитом. Всі ці матеріали, завірені належним чином, надані державним виконавцем суду. Варто додати до заперечення реєстр відправки даної вимоги державного виконавця.

Після звільнення з ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» боржник став на облік до Криворізького міськрайонного центру зайнятості, державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату пенсію стипендію та інші доходи боржника. Після отримання даної постанови позивач з обліку знявся та знову став на облік для уникнення стягнення аліментів. Державний виконавець змушений був повторно направляти постанову про звернення стягнення до Криворізького МЦЗ. Заборгованість станом на 01.01.2020 склала 7290,63 грн.

Просять відмовити позивачу ОСОБА_1 у позовних вимогах про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі. (а.с.70-78).

14 січня 2020 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залучено до участі у справі в якості третьої особи – Управління Державної казначейської служби України в м. Кривому Розі (а.с.79-80).

13 лютого 2020 року від представника третьої особи до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають, що доводи в позовній заяві є недоречними, а позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Щодо безпідставності вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірно рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватися відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.

Відповідальність за завдану шкоду може наставити лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв"язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, в даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення – факт наявності рішення щодо незаконності дій, без якого державний орган неможливо притягнути до відповідальності та зобов`язати відшкодовувати шкоду.

Крім того, позивач свої вимоги щодо стягнення шкоди саме з третьої особи не обгрунтував, а в позовній заяві не наведено жодних доказів існування будь-яких правовідносин між позивачем та третьою стороною по справі, а також відсутнє обґрунтування саме зазначеної суми моральної шкоди.

Крім того звертає увагу, що позивач в позовній заяві посилається на ст. 11 ЗУ «Про державну виконавчу службу» (а редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) та зазначає, що шкода заподіяна державним виконавцем фізичним та юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави, зазначений закон втратив свою чинність на підставі Закону від 02.06.2016 №1403-VIII.

Щодо безпідставності вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38538,59 грн. зазначають, що в матеріалах справи відсутній договір про надання туристичних послуг та неможливо з`ясувати на яку суму він укладений, які сторони його підписали та який порядок повернення коштів.

Оскільки відповідно до копії ваучера виданого ООО «Джоін Ап» тур надається на двої осіб із різними прізвищами та складає 34775,21 грн., тоді як квитанція до прибуткового касового ордера від 10.09.2019 року виписана ТА «Паспарту» складає 34775,00 грн. Також в матеріалах справи відсутній фіскальний чек про оплату тур пакету.

Що стосується оплати проживання з 22.09.2019 року по 23.09.2019 року у розмірі 2038,38 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки незрозуміло в якому готелі міста мешкали, ким сплачений рахунок, та на якого громадянина він виписаний. Також незрозумілі вимоги щодо оплати транспортних послуг у розмірі 1680 грн. в обидві сторони.

Просять у позовних вимогах відмовити в повному обсязі. (а.с. 93-96).

11 березня 2020 року від позивача до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява з додатками (а.с. 99-114).

04 березня 2021 року від представника третьої особи до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення до справи в порядку правонаступництва - Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.191).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити із підстав зазначених у відзиві.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити із підстав зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні було встановлено, що на виконанні Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), перебуває виконавче провадження №40030889 з виконання виконавчого листа №2-3433, виданого 14.05.2009 року Нікопольским міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів у розмірі ј частини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини – доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державним виконавцем Захаренко К.С. 25.03.2019, у відповідності до вимог п.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження відносно ОСОБА_1 у праві виїзду особи за межі України, постанову про обмеження у праві полювання, постанову про обмеження у праві користування зброєю та постанову про обмеження у праві керування транспортними засобами.

02.04.2019 року державним виконавцем Захаренко К.С. винесено постанови в рамках ВП №40030889 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, скасування обмеження у праві полювання, скасування обмеження у праві користування зброєю та скасування обмеження у праві керування транспортними засобами.

Під час перетину державного кордону України позивачем по справі ОСОБА_1 21 вересня 2019 року начальником 3-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-2», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Степанишиним О.О. прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про те, що позивачу відповідно до постанови №12775360168 Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управляння юстиції у Дніпропетровській області від 25.03. 2019 року № тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с. 25-26).

Позивачем ОСОБА_1 21.09.2019 року в телефоному режимі було проінформовано державного виконавця, що згідно з рішенням Державної Прикордонної Служби йому відмовлено у перетинанні державного кордону України при спробі відлетіти на тижневу відпустку до Єгипту.

Державним виконавцем Захаренко К.С. 22.09.2019 постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України відносно ОСОБА_1 скасовано, та прийнято нову постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 22.09.2019 року.

Відповідно до листа начальника Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області Новікової О.О. №13.13.-34 від 07.10.2019 року позивачу ОСОБА_1 , було повідомлено, що згідно інформації Автоматизованої системи виконавчих проваджень по ВП №40030889 постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 02.04.2019 року було скасовано, державним виконавцем Захаренко К.С., 22.09.2019 ргоку та винесено постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 22.09.2019, яка електронним цифровим підписом підписана 23.09.2019. Відповідно до наданого пояснення державного виконавця Захаренко К.С. нею 02.04.2019 р. було введено пароль до ЕЦП та підтверджено накладання ЕЦП на постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 02.04.2019 після чого постанова перезавантажилась, як це відбувається при накладенні державним виконавцем ЕЦП. Згідно відповіді, яка міститья у вкладці запити за АСВП №40030889, наявна інформація від 12.02.2019 з ДПС – «Документ доставлено» (а.с.17-19).

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості порядку стягнення аліментів.

Частиною 9 зазначеної статті встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Як встановлено в судовому засіданні 02.04.2019 державним виконавцем Захаренко К.С. в рамках ВП №40030889 винесено постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України, скасування обмеження у праві полювання, скасування обмеження у праві користування зброєю та скасування обмеження у праві керування транспортними засобами відносно позивача ОСОБА_1

09.04.2019 року позивачем ОСОБА_1 було отримано копію зазначеної постанови. Позивач, отримавши на руки постанову про скасування відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, 10.09.2019 уклав договір надання туристичних послуг (а.с. 113-114), відповідно до якого мав намір здійснити виїзд за межі України. Попередньо сплативши вартість наданих послуг у розмірі 34775,21 гривень, що підтверджується ваучером №1787593 від 17.09.2019. Також, бажаючи здійснити виїзд за межі України, позивачем було сплачено 2083,38 гривень за проживання у готельному номері протягом періоду з 22.09.2019 по 23.09.2019, про що свідчить рахунок № НОМЕР_1 та квитанція про сплату 2083,38 гривень. Окрім того, позивачем також було сплачено 1680,0 гривень у якості оплат послуг з перевезення, про що свідчать відповідні квитки на автобус № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Взагалі, позивачем було витрачено суму коштів у розмірі 38538,59 гривень. (а.с.20-24, 113-114).

Як вже зазначалось під час перетину державного кордону України позивачем по справі ОСОБА_1 21 вересня 2019 року начальником 3-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-2», Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Степанишиним О.О. прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про те, що позивачу відповідно до постанови №12775360168 Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управляння юстиції у Дніпропетровській області від 25.03.2019 року тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с. 25-26).

Відтак, державним виконавцем було видано позивачу постанову, яку не було направлено до відому до відповідного органу. Крім того з моменту винесення постанови державним виконавцем про скасування обмежень і до з`ясування факту відсутності постанови в системі АСВП минуло майже 6 місяців. За цей час державним виконавцем Захаренко К.С. не було з`ясовано, чи були скасовані обмеження прав Боржника, що підтверджує неналежне виконання посадових обов`язків уповноваженою особою.

Позивачем ОСОБА_1 21.09.2019 державного виконавця було повідомлено, що згідно з рішенням Державної Прикордонної Служби йому відмовлено у перетинанні державного кордону України при спробі відлетіти на тижневу відпустку до Єгипту.

Як підтверджено представником відповідача, у відзиві після повідомлення позивачем даних фактів, державним виконавцем було здійснено повторне входження до системи АСВП та виявлено, що система ЕЦП на дану постанову не наклала. Державним виконавцем було повторно зроблено спробу накласти ЕЦП: введено пароль до Електронно-цифрового підпису та підтверджено накладення ЕЦП, після чого постанова знову перезавантажилася, але відмітка про дату та час накладення ЕЦП при цьому не з`явилася.

Твердження представника відповідача про те, що державним виконавцем зроблено висновок що під час прийняття постанови від 02.04.2019 відбулася помилка Автоматизованої системи виконавчого провадження або ж помилка ключа чи сертифікату, суд розцінює критично, так як доказів про те, що дійсно в Автоматизованій системі виконавчого провадження відбулася помилка, або помилка ключа чи сертифікату суду не надано, також не підтверджено те, що державний виконавцеь звертався до технічної служби з приводу підтвердження виникнення зазначеної помилки.

22.09.2019 року постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 02.04.2019 року державним виконавцем скасовано, та прийнято нову постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України відносно ОСОБА_1 від 22.09.2019 року.

Таким чином, судом встановлено бездіяльність посадових осіб Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №40030889.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Крім того у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/7218/16-ц зазначено, що ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 року у справі №646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 року у справі №32/421.

Таким чином підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Під час розгляду справи встановлено бездіяльність посадових осіб Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №40030889 щодо не внесення в Автоматизовану систему виконавчого провадження постанови державного виконавця від 02.04.2019 року про скасування тимчасового обмеження позивачу ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) у формі задіяних зусиль по відновленню свого порушеного права на вільне пересування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, однак вважає що розмір моральної шкоди який просить стягнутити позивач знчно завищений, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3000 гривень.

Щодо стягнення матеріальної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої - другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив грошові кошти за наданітуристичні послуги у розмірі 34775,21 гривень, що підтверджується ваучером №1787593 від 17.09.2019 та квитанцією від 10.09.2019 року (а.с.21-21). Також, бажаючи здійснити виїзд за межі України, позивачем було сплачено 2083,38 гривень за проживання у готельному номері протягом періоду з 22.09.2019 по 23.09.2019, про що свідчить рахунок № НОМЕР_1 та квитанція про сплату 2083,38 гривень (а.с.23). Окрім того, позивачем також було сплачено 1680,0 гривень у якості оплат послуг з перевезення, про що свідчать відповідні квитки на автобус № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (а.с.24). Взагалі, позивачем було витрачено суму коштів у розмірі 38538,59 гривень, проте внаслідок бездіяльності посадових осіб Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №40030889 щодо не внесення в Автоматизовану систему виконавчого провадження постанови державного виконавця від 02.04.2019 року про скасування тимчасового обмеження позивачу ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не зміг їх використати, тобто зазнав реальних збитків, які підлягають відшкодуванню Державою.

Щодо тверджень представника відповідача у відзиві, відносно того, що ОСОБА_1 не вірно визначено розмір понесених ним матеріальних збитків, оскільки обмеження щодо виїзду за межі України стосувалися лише позивача (боржника за ВП№40030889), а не двох осіб, за які було сплачено кошти позивачем, суд сприймає критично, так як всі надані позивачем квитанції в підтвердження понесених ним матеріальних збитків, видані саме на їм"я позивача, відповідно витрати були понесені саме позивачем.

Крім того, доводи представника відповідача, про те, що державним виконавцем 27.11.2019 направлено вимогу до ТОВ «Джоін АП!» про надання інформації про те, які тури були придбані боржником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ТОВ "ДЖОІН АП!" у поточному році, їх вартість, про заяви боржника на повернення коштів у зв`язку з неможливістю вильоту в призначену дату, про заяви, подані боржником, про перезалік туру, та про призначену дату повернення коштів боржнику та розмір відшкодування, суд не бере до уваги, так як представником відповідача, на підтвердження його доводів не надано жодного доказу, а саме ні копії запиту до ТОВ "ДЖОІН АП", ні відповіді на даний ним запит.

Щодо твердження представника відповідача, про те, що відповідно до умов п.2.6 типового договору у боржника була можливість повернути повністю або частково вартість туру або обміняти квитки на інші дати, суд відносить критично, так як туристичний договір №524, який надано позивачем взагалі не містить п.2.6.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було доведено матеріальну шкоду, яка була завдано йому внаслідок бездіяльності виконавчої служби, яка полягала у не внесенні в Автоматизовану систему виконавчого провадження постанови державного виконавця від 02.04.2019 року про скасування тимчасового обмеження позивачу ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України в розмірі 38538,59 гривень.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому

Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 768 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 247, 265, ЦПК України, ст. ст. 33, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1173 ЦК України, ст. ст. 1, 9, 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №40030889.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 38538 (тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 59 копійок за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 34545897.

Третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код 37567646, адреса місця знаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2021 року.

Суддя А.В. Ткаченко