Ухвала суду № 98125620, 05.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

05.07.2021 Справа № 756/2331/18

Справа № 756/2331/18

Провадження № 4-с/756/101/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кренджеляк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії державного виконавця Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатіна К.О. звернулося до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової А. М., заінтересована особа - ОСОБА_1 , у якій просить: визнати неправомірними дії державного виконавця Духоборової А.М. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60958557 від 15.04.2021; скасувати вказану постанову та відновити виконавче провадження ВП №60958557 з примусового виконання судового наказу Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/2331/18 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, 3% річних, інфляційної складової боргу, а також витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, 02.05.2018 Оболонським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 756/2331/18, який набрав законної сили 26.04.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КИЇЕНЕРГО» заборгованості за наданні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, 3% річних, інфляційної складової боргу, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2019 стяґувача ПАТ «КИЇЕНЕРГО» було замінено на його процесуального правонаступника - КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») відносно боржника ОСОБА_1 у справі № 756/2331/18.

26.12.2019 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі орган ДВС) із заявою про примусове виконання вказаного судового наказу.

16.01.2020 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60958557 з примусового виконання судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.2018 у справі №756/2331/18.

15.04.2021 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60958557 у зв`язку зі смертю боржника - ОСОБА_1 , актовий запис № 6404 від 17.04.2020.

На думку заявника вказана постанова є неправомірною, оскільки виконавцем не встановлено коло спадкоємців після смерті боржника, які є потенційними правонаступниками в межах виконавчого провадження ВП №60958557, враховуючи наявність боргу і не виконане судове рішення у справі № 756/2331/18, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, а отже такою, що підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного просить задовольнити скаргу.

Представник заявника надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, скаргу просила задовольнити з викладених у ній підстав.

Державний виконавець Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборова А.М. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження №60958557 суду не надала.

У відповідності до положень ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України, здійснюється відповідно до розділу VІІ Цивільного процесуального кодексу України (ст.ст. 447-453).

Згідно зі ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Судом встановлено, що 26.02.2018 Оболонським районним судом м. Києва виданий судовий наказ у справі №756/2331/18 за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, яким стягнуто з останньої заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення в сумі 11056,74 грн.; заборгованість за постачання гарячої води у розмірі 19159,46 грн.; 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову у розмірі 5272,78 грн., а також судовий збір у сумі 176,20 грн.

Як зазначено у скарзі заявника та не спростовано державним виконавцем, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2019 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у справі №756/2331/18.

16.01.2020 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 60958557 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

15.04.2021 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п.3 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60958557, у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

З точки зору цивільного законодавства процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Вказаний перелік підстав, за якими не допускається правонаступництво, є вичерпним.

Тобто, дані правовідносини, що виникли між заявником та боржником у виконавчому провадженні, в зв`язку із смертю боржника допускають правонаступництво.

При цьому, частиною 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Таким чином, приватний виконавець, всупереч вимогам п.3 ч. 3, ч.5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не вжив всіх заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення по стягненню з боржника заборгованості перед заявником.

В силу ст. 129-1 Конституції України, ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. зазначено, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю б як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному,повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2021 з Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60958557, проте вказані матеріали суду не надані. Таким чином, державним виконавцем не спростовані доводи скаржника про те, що державним виконавцем не здійснено жодних дій для встановлення кола спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_1 , які є потенційними правонаступниками в межах виконавчого провадження ВП №60958557.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи обставини, викладені вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість скарги та її задоволення в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Духоборової А.М. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60958557 від 15.04.2021, а також скасування вказаної постанови.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги скарги в частині відновлення виконавчого провадження №60958557 щодо примусового виконання судового наказу №756/2331/18, виданого Оболонським районним судом м. Києва 26.02.2018, оскільки у відповідності до положень ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії державного виконавця Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни, заінтересована особа - ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №60958557 від 15.04.2021 року неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни від 15.04.2021 року про закінчення виконавчого провадження №60958557.

В іншій частині вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Тиха