Вирок № 98122459, 06.07.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/787/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді Мельник А.В.,

секретар судового засідання Кавалко В.С.,

номер кримінального провадження 12021211080000032 внесеного 10.03.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Раковець, Тернопільського району, Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, із вищою освітою, непрацюючого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимого:

01.03.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст. 259 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1(один) рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю:

прокурора Андрусик Г.І.,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Пацули В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Протягом лютого 2021 року ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 за місцем їх спільного проживання, АДРЕСА_1 .

Так, 28.01.2021, 02.02.2021, 03.02.2021, 04.02.2021 (о 05:00 год та 08:00 год), перебуваючи по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, виражав на адресу своєї співмешканки ОСОБА_4 словесні образи та погрози, тим самим викликав в останньої побоювання за свою безпеку, спричинив емоційному невпевненість та завдав шкоду її психічному здоров`ю, чим порушив ч.2 ст.173-2 КУпАП. За вищевказаними фактами постановами Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.02.2021, 18.02.2021, 22.02.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказаними діями ОСОБА_1 заподіяв співмешканці ОСОБА_4 психологічні страждання, що призвело до розладів її здоров`я та погіршення якості життя.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні описаного в обвинувальному акті кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_1 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 винен у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо співмешканки ОСОБА_4 , що призводить до психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом враховується, особа винного, його вік, стан здоров`я, а також те, що такий неодноразово піддавався стягненням за вчинення насильства в сім`ї, негативно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога з 04.01.2021 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, згідно висновку судово-психіатричного експерта №131 від 18.03.2021 ОСОБА_1 в період інкримінованого йому діяння та за теперішнього часу виявляв та виявляє ознаки розладу психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. Судом враховується також, наявність на утриманні малолітніх дітей, поведінка обвинуваченого до, під час та після вчиненого правопорушення, який раніше судимий вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2021 за ч.1 ст.259 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1(один) рік.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі.

Разом з тим, на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При цьому суд вважає, що покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2021 слід виконувати самостійно, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

За правовим висновком Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 754/2749/17 (провадження № 51-717км18) щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК України, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2021, яким його засуджено за ч.1 ст.259 до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1(один) рік, у зв`язку із чим покарання за даним вироком підлягає самостійному виконанню. Вказаний висновок щодо виконання покарань відповідає правовому висновку Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеному в Постанові від 27 березня 2018 року у справі № 754/2749/17.

Керуючись статтями 370,371,373,374,376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.259 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік - виконувати самостійно.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя А.В.Мельник