Ухвала суду № 98121486, 06.07.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа №310/2068/18

Пр.1-кп/310/590/21

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта

06 липня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Бердянськ матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080130000055 від 05.01.2018, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора Кривцун О.А., з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Хіжнякова І.В., -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в порядку ст.415 КПК України від Запорізького апеляційного суду на виконання ухвали суду від 29.03.2021 надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 11.05.2021. Ухвалою суду від 12.05.2021 призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні захисник Хіжняков І.В. подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Вважає, що при його складанні не дотримано п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, у зв`язку із чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України.

Крім того, під час засідання захисник відмовився від частини доводів, вказаних у клопотанні, а саме, стосовно внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення (епізод від 05.01.2018) в порушення 24-годинного терміну після спливу двох років, пояснивши це технічною помилкою (зазначено 2020 замість 2018 року) на а.с. 3 клопотання. Доводи стосовно відомостей, наявних у витягу з ЄРДР, не підтримав. Також, адвокат Хіжняков І.В. в судовому засіданні пояснив, що в обвинувальному акті цілком дотримано вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України щодо зазначення пом`якшуючих та обтяжуючих вину особи обставин, тому у вказаній частині клопотання не підтримав.

За змістом клопотання, з урахуванням ухвали Запорізького апеляційного суду від 29.03.2021, якою встановлено, що судом першої інстанції допущено істотних порушень вимог КПК України при розгляді справи, адвокат Хіжняков І.В. зауважує, що фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті, не відповідають дійсності, стороною обвинувачення наведено невірну правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 , зокрема, за ознакою повторності вчинення злочину. Детальне викладення формулювання обвинувачення має важливе значення під час розгляду справи, а, за твердженням захисника, в даному випадку обвинувачення є неконкретним.

Додатково сторона захисту, із посиланням на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду від 22.02.2021 у справі №754/7061/15, пр.51-4584кмо18, піддає сумніву законність та обґрунтованість постанови Першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Маленка О.Ю. від 05.01.2018 про призначення групи прокурорів, до складу якої входить, зокрема, прокурор Кривцун О.А. Адвокат Хіжняков І.В. вважає, що підписантом міг бути лише керівник відповідної прокуратури або т.в.о. керівника, відсутність постанови в матеріалах кримінального провадження або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування за відсутності у прокурора законних повноважень.

Від розгляду п. 2 прохальної частини клопотання «про визнання обвинувального акта таким, що не має юридичної сили» адвокат Хіжняков І.В. відмовився.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав.

Прокурор Кривцун О.А. проти задоволення клопотання заперечувала з тих підстав, що оцінка доказів здійснюється під час судового розгляду справи за результатами їх безпосереднього дослідження, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Ухвала Запорізького апеляційного суду постановлена за наслідками перегляду вироку суду, доводи, викладені в ній, не стосуються обвинувального акту та не свідчать про наявність підстав для його повернення прокурору. Крім того, Маленко О.Ю. 05.01.2018 (на час винесення постанови про призначення групи прокурорів) у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12018080130000055 від 05.01.2018 займав посаду першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури, в силу п.9 ч.1 ст.3 КПК України відноситься до керівників органу прокуратури, мав повноваження на призначення прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво. Постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду від 22.02.2021 у справі №754/7061/15, пр.51-4584кмо18, як зазначає прокурор, могла бути застосована в разі, якщо вказана постанова про призначення групи прокурорів не мала б підпису керівника. В даному випадку, цієї обставини не підтверджено. Оригінал постанови міститься у матеріалах кримінального провадження.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у його задоволенні.

Так, вимоги до обвинувального акту встановлені ст. 291 КПК України та даний перелік є вичерпним.

Згідно з ч.1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За змістом п.3 ч.1 ст.3 КПК України державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Як визначається у ч.1 ст.36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності,

При цьому, ст.7 КПК України встановлює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність і диспозитивність .

З огляду на ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Дослідження змісту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому викладено фактичні обставини трьох епізодів кримінальних правопорушень (злочинів), які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто, що саме встановлено досудовим розслідуванням, що відповідає положенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Суд виходить з того, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі (певні конкретні фактичні обставини) дійсно мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Проте, конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У разі повернення ж обвинувального акту судом першої інстанції з підстав неконкретності обвинувачення, вказівки суду спонукають органи досудового слідства на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, чим нівелюється процесуальна самостійність прокурора на визначення обсягу достатніх доказів для складання обвинувального акту та дотримання принципу змагальності, згідно з яким саме прокурор, як сторона обвинувачення, звертається до суду з обвинувальним актом, та свідчить про те, що суд певним чином перебирає на себе функції, які не притаманні йому.

З метою недопущення порушення права особи на захист через неконкретність обвинувачення та можливого скасування рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд, прокурор відповідно до положень ст. 337 КПК України в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення тощо. Суд, в силу цієї ж норми, має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Проте, застосування ст. 337 КПК України може мати місце лише під час судового розгляду.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення, тощо є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто, за результатами його розгляду.

Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають чітке уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні не викликає сумнівів.

Тому, суд не погоджується із твердженнями сторони захисту із посиланням на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду від 29.03.2021, оскільки вказана ухвала постановлена за результатами апеляційного перегляду обвинувального вироку суду, тобто, судом апеляційної інстанції здійснювався аналіз встановлених вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.09.2019 фактичних обставин, внаслідок чого й констатовано наявність порушень за результатами судового розгляду провадження. Жодного доводу з приводу невідповідності обвинувального акту вимогами КПК України або посилання на норму ст. 291 КПК України колегією суддів у мотивувальній частині ухвали не наведено.

Стосовно законності постанови від 05.01.2018 про призначення групи прокурорів, за підписом першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Маленка О.Ю., суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, оскільки у матеріалах провадження наявний оригінал постанови, який пред`явлено прокурором Кривцун О.А. під час підготовчого судового засідання, постанова викладена на фірмовому бланку, містить підпис посадової особи, яка в силу п.9 ч.1 ст. 3 КПК України є керівником органу прокуратури. Так, за змістом вказаної норми, керівником органу прокуратури є Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень, відповідно, наявність повноважень на визначення групи прокурорів в даному випадку підтверджена.

Суд вважає за недоцільне посилання сторони захисту на правові висновки, здійснені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду від 22.02.2021 у справі №754/7061/15, пр.51-4584кмо18, оскільки доводами касаційної скарги в даному випадку було те, що фотознімки постанов без підпису про призначення та зміну групи прокурорів містяться лише на електронному носії, наданому стороною захисту.

В іншому ж контексті дана постанова є цілком прийнятною, оскільки у ній наведені посилання, зокрема, на ч.1 ст.37 КПК України, відповідно до якої прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування, тощо, тому, відносно до даного обвинувального акту свідчить на користь доводів прокурора, оскільки винесена з дотриманням ст. 110 КПК України.

Так, постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Суд також наголошує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у вказаній справі, відсутність постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Натомість, відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

На підставі наведеного, перевіривши дотримання вимог ст.291 КПК України, суд встановив, що клопотання сторони захисту не є обґрунтованим й у його задоволенні відмовляє.

Керуючись ст. 3, 7, 22, 26, 36-37, 89, 110, 291, 314, 369-372, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, - відмовити.

Продовжити проведення підготовчого судового засідання невідкладно після проголошення даної ухвали.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя Л.А. Вайнраух