Рішення № 98121301, 05.07.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/318/21 Провадження № 2/304/209/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/318/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 20 849,90 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки, на підставі чого відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при його укладанні надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням й ініціативою Банку. Однак, в порушення виконання зобов`язань відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим станом на 03 лютого 2021 року у неї наявна заборгованість у розмірі 20 849,90 гривень, з яких: 13 551,89 гривень – заборгованість за кредитом, 7 048,01 гривень – заборгованість за відсотками, 250,00 гривень – штрафи. Позовні вимоги обґрунтовує ст. ст. 207, 634, 638, 639, 642, 1054, 1066 ЦКУ. Посилаючись на наведене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомленою належним чином, відзиву на позов не подала, про причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

12 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідачка вказала дані про її особу, дату народження, місце проживання та роботи, контактну інформацію, а також зазначила інші відомості, що характеризують її особу.

ОСОБА_1 також погодилася, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомилася та згідна з його умовами, примірник якого вона погодилася отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту.

До позовної заяви позивач додав копії Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, Тарифів надання банківських послуг та копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Відповідно до наданого суду розрахунку позивач станом на 03 лютого 2021 року нарахував ОСОБА_1 20 849,90 гривень заборгованості за кредитом, з яких: 13 551,89 гривень – заборгованість за кредитом, 7 048,01 гривень – заборгованість за відсотками та 250,00 гривень – штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

АТ «Акцент-Банк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, до суду надало копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг, Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», інформацію про Кредитні карти «Зелена» та тарифи користування кредитною карткою «Зелена», паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості.

Наявні в матеріалах справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», інформація про Кредитні карти «Зелена» та тарифи користування кредитною карткою «Зелена» не містить підпису відповідача та дати його складання.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком витяг з Умов та тарифи розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, а саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період – з часу виникнення спірних правовідносин (12 листопада 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафу, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року № 342/180/17, у якій зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось, АТ «Акцент-Банк» не надало суду жодного доказу щодо типу кредитної картки, виданої ОСОБА_1 , здійснивши нарахування процентів, які виходячи зі ставки, зазначеної в розрахунку заборгованості, становили 44,4 % (поточна процентна ставка) та 88,8% (прострочена процентна ставка).

Разом з тим, у доданому до позовної заяви Паспорті споживчого кредиту наявні три види процентних ставок та три варіанти нарахування штрафів, порядок нарахування та розмір яких не є тотожними. Зокрема, в паспорті зазначені процентні ставки 7,8% та 7,4% та зазначено, що пеня не застосовується.

Крім того, в наданому Паспорті споживчого кредиту відсутня дата його складення (підписання) та зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2020 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Крім того, суд зазначає, що Паспорт споживчого кредиту підписаний простим електронним підписом відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які судом не можуть бути прийняті, як доказ з підстав викладених вище.

На підставі наведеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 7 048,01 грн та штрафу – 250 грн, оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Досліджуючи питання щодо стягнення тіла кредиту, суд враховує наступне.

В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року вказані лише її анкетні дані, при цьому, в ній взагалі відсутні, зокрема, дані про встановлення чи зміну розміру кредитного ліміту, видачу кредитної картки, строк її дії, даних про розмір відсоткової ставки, розмір та порядок нарахування штрафів. Також банком не надано будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин.

Банк, вказуючи на тіло кредиту, зазначив, що воно складається з двох частин поточного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту.

З розрахунку заборгованості вбачається, що він виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема поточна заборгованість за тілом кредиту та прострочена заборгованість за тілом кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду, за який вони виконані. При цьому, в розрахунку зазначено, що поточне тіло кредиту дорівнює 9 336,55 гривень, а прострочене – 4 215,33 гривні.

При цьому, розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням наявності заборгованості та її складових.

Разом з цим доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

В постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

До позовної заяви та під час розгляду справи позивачем не було надано виписки по рахунку, яка є первинним документом та належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості, крім того, Банк подаючи позов зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «Акцент-Банк» відсутні та просив розглядати справу за відсутності позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Банк не довів належними та допустимими доказами наявності у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості і за тілом кредиту відповідно до анкети-заяви від 12 листопада 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Оскільки судом не встановлено суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, під які видавався кредит, а також розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» є не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080; місцезнаходження: 49074 м. Дніпро, вул. Батумська, № 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча: Гевці В. М.