Рішення № 98116002, 05.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 липня 2021 року № 520/7483/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 9951 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

установив:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 9951, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини 9951 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки , передбаченої частиною четвертою статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення , на отримання якого ОСОБА_1 мав право відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини;

зобов`язати військову частину 9951 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення , на отримання якого ОСОБА_1 мав право відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині 9951 та 04 лютого 2021 року був звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. Під час проходження військової служби обіймав посади, які надавали позивачу право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, що передбачена частиною четвертою статті 101Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Після звільнення позивач звернувся до відповідача про надання інформації щодо надання йому з 2012 по 2021 року додаткової відпустки, яка передбачена частиною четвертою статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або виплати йому грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки. Просив, у разі, якщо грошова виплата за невикористані дні щорічної додаткової відпустки з 2012-2021 роки не виплачувалась, здійснити таку виплату. Листом від 02.04.2021 № 11/Л-51-2233, відповідачем повідомлено, що за період з 2014 р. по 2020 р. така відпустка не надавалась, виплата грошової компенсації при звільненні і по теперішній час не проводилась. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та надано відповідачу строк для надання відзиву на адміністративний позов.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому вказано на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що позивач у 2020 році (відповідно не перебував на посаді яка надає право на додаткову відпустку, передбачена Постановою КМУ № 702 від 01.08.2012 року «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», а саме з 05.06.2020 по 04.02.2021 роки, у зв`язку з тим, що посада Інспектор прикордонного контролю 3-ї категорії - номер обслуги 2-ї групи інспекторів прикордонної служби «Куп 'янськ» (тип А) відділу прикордонної служби «Тополі» І -категорії. Тобто, дана посада не включена до переліку посад відповідно Постанови КМУ 702, за якою передбачено надання додаткових відпусток так і щодо відшкодування за дану відпустку, якщо військовослужбовець не використав таке право на відпустку. Крім того зазначив, що оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена. Відповідач також повідомив, що Харківський прикордонний загін є розпорядником коштів 3 рівня та на даний час кошти Харківському прикордонному загону для виплати грошової компенсації позивачу за відпустки передбачені п. 4 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не надходили, а тому виплата прикордонним загоном не проводилась.

Відповідачем надано відповідь на відзив, відповідно до якої він просив задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позові.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, проходив військову службу у військовій частині 9951 та наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.01.2021 № 1-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04.02.2021 року № 43-ОС (про особовий склад) було встановлено виплатити позивачу, проте, виплату компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або інших додаткових відпусток, не встановлено.

Отже, при звільненні позивачу грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачувалася.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.03.2021 року відповідно до якої просив надати інформацію чи надавалась йому за 2012 - 2021 роки під час проходження військової служби щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, яка передбачена частиною четвертою статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо така щорічна додаткова відпустка не надавалась, просив повідомити чи виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні такої щорічної додаткової відпустки за 2012-2021 роки. Просив також повідомити про кількість невикористаних ним днів такої щорічної додаткової відпустки за усіма посадами, що він обіймав та які надавали позивачу право на таку відпустку за кожен рік окремо. У разі якщо грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012 - 2021 роки не виплачувалась, просив здійснити її виплату.

Листом від 02.04.2021 р. № 11/Л-51-3311 позивачу повідомлено, що щорічна додаткова відпустка за 2012 рік використана у 2013 році (наказ № 59-ВВ від 27.03.2013), за 2013 рік використана у 2014 році (наказ № 9-ВВ від 17.01.2014). Додаткова відпустка з 2014 року по 2020 рік (по 05.06.2020) не надавалась. У відповідності до переліку військових посад ДПСУ, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2012 р. № 702 права на щорічну додаткову відпустку в період з 05.06.2020 р. по 04.02.2021 р. у позивача не має.

Таку бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані протягом 2014-2020 років дні додаткові відпустки, передбаченої частиною четвертою етапі 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач вважає протиправною, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що додається.

Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та Інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до п. 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Відповідно до п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надасться в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Як вбачається з послужного спису позивача (а.с.19-22) до 05.06.2020 він проходив військову службу на посадах, які відповідно до п. 4 ст. 101 Закону №2011-ХІІ та Постанови №702 надають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів. Відповідач вказаних обставин не заперечував.

Відповідач повідомив, що згідно з п. 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.

Відповідно до п.8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.

Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 № 702 за 2014-2015 роки.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 від 16.05.2019 залишено без змін.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2014 - 2020 роки, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Військової частини 9951 (м. Харків, вул. Клочківська, 228-П, ЄДРПОУ 14321742) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9951 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2014 р. по 05.06.2020 р., виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на отримання якого ОСОБА_1 мав право відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини.

Зобов`язати військову частину 9951 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом четвертим статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.01.2014 р. по 05.06.2020 р., виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на отримання якого ОСОБА_1 мав право відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу частини.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Суддя Зоркіна Ю.В.