Рішення № 98115411, 30.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 р. Справа № 480/7473/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Заславської О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1376 про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до військової частини А 1376 (далі - відповідач, військова частина А 1376), в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини А1376 про накладення дисциплінарного стягнення сувора догана (усно) на старшого солдата ОСОБА_1 за відсутність 17.09.2020 на робочому місці, про що занесено запис від 29.09.2020 до службової картки ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що накладення на неї суворої догани (усно) відбулось без дотриманням норм ст.ст.83-95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду не було враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Стверджує, що при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення командиром військової частини А1376 позивачу не було надано можливості надати пояснення з даного питання, а наявні в матеріалах службового розслідування (акт службового розслідування від 29.09.2020), акти відмови від надання пояснень та відмови ознайомлення з матеріалами службового розслідування є формальними та зроблені з метою перешкоджання позивачу скористатися своїми правами, в тому числі і на надання пояснень та оскарження дисциплінарного стягнення.

Крім того, наголосила, що про наявність стягнення у вигляді суворої догани позивач дізналася тільки 13.10.2020, тобто коли отримала заробітну плату і звернула увагу на її розмір. Відповідач не повідомляв її про закінчення службового розслідування від 29.09.2020, не надав можливості надати письмові пояснення, не надав можливості ознайомитися з наказом №761 від 29.09.2020 року “Про результати службового розслідування”, на підставі якого оголошену “сувору догану”, не повідомлено взагалі про наявність вищезгаданого наказу, що позбавляло її права на його оскарження.

Ухвалою суду від 09.11.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За клопотанням позивача (а.с.48) ухвалою суду від 30.11.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 09.12.2020 (а.с.51), що було відкладено на 11.02.2021 (а.с.63).

Представник військової частини А1376 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.53-55), в якому вказала, що відповідно до рапорту начальника польового вузла зв`язку військової частини А1376 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 17.09.20 стало відомо, що радіотелефоніст радіовідділення взводу зв`язку роти зв`язку ЮТ ПВЗ військової частини А1376 старший солдат ОСОБА_1 була відсутня на службі 17.09.2020 з 14.30 год до кінця робочого дня та на телефонні дзвінки не відповідала. По вказаному факту командиром військової частини А1376 було призначено службове розслідування. При цьому, 22.09.2020 ОСОБА_1 було запропоновано дати пояснення стосовно своєї відсутності на службі 17 вересня 2020 року з 14.30 до кінця робочого дня, однак остання відмовилася давати пояснення, про що було складено акт про відмову надавати пояснення.

З результатами службового розслідування 30.09.2020 ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися та надано акт службового розслідування для ознайомлення, однак позивач відмовилася ознайомлюватися та поставити підпис про ознайомлення з актом службового розслідування.

За результатами службового розслідування, відповідно до наказу командира військової частини А1376 № 761, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення “сувора догана”.

Також, ОСОБА_1 30.09.2020 було запропоновано ознайомитися з наказом про результатами службового розслідування та надано наказ командира військової частини А1376 №761 від 29.09.2020 для ознайомлення, однак позивач відмовилася ознайомлюватися та поставити підпис про ознайомлення з вищевказаним наказом.

Представник відповідача стверджує, що військова частина А1376 прав, законних інтересів позивача та вимоги статей 83-95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не порушувала, діяла виключно в межах чинного законодавства України. Вважає, що в своїй більшості, статті на які посилається позивач, а саме 83-95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, взагалі не стосуються суті справи, пояснення позивача є надуманими, а звернення до суду та позовні вимоги позивача не обґрунтованими та безпідставним.

В судових засіданнях 11.02.2021, 02.03.2021 оголошувалася перерва у зв`язку з наданням часу позивачу для направлення додаткових доказів у справ, необхідністю повторного виклику свідків для їх допиту у суді до 02.03.2021 та 31.03.2021 відповідно (а.с.68-69, 74-75).

За клопотанням представника відповідача (а.с.82) ухвалою суду від 22.03.2021 було призначено судове засідання 31.03.2021 за участю представника відповідача в режимі відеоконференції (а.с.85).

Судові засідання 31.03.2021 та 22.04.2021 відкладалися у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі, технічною неможливістю проведення судового засідання за участю представника відповідача та свідків на 22.04.2021 та 18.05.2021 відповідно (а.с.89, 100-104) та були призначені в режимі відеоконференції за участю представника відповідача. При цьому, в судовому засіданні 22.04.2021 були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в режимі відоеконференції, які прибули до Новогродівського міського суду Донецької області.

За клопотанням позивача (а.с.150 зворот, 106) судове засідання 18.05.2021 було призначено в режимі відеоконференції за участю позивача (а.с.107).

Однак, в судове засідання, призначене на 18.05.2021 позивач, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.105,118), не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.06.2021 (а.с.119-121), проте, враховуючи ч.4 ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаючи до уваги неявку позивача з невідомих причин, судом було допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в режимі відоеконференції, які прибули до Новогродівського міського суду Донецької області.

В судове засіданні 10.06.2021 позивач повторно не прибула. Від імені позивача було направлено клопотання без підпису про відкладення розгляду справи та без доказів поважності причин неприбуття. Враховуючи вказані обставини неявка позивача була визнана судом неповажною, водночас, в судовому засіданні було оголошено перерву для витребування додаткових доказів у відповідача та повторного виклику позивача на 30.06.2021, забезпечивши її участь в режимі відеоконференції (а.с.148-149).

Позивачем в судовому засіданні 30.06.2021 були заявлені відводи головуючому судді у справі та секретарю судового засідання, однак, ухвалами суду від 30.06.2021 у їх задоволенні було відмовлено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, допитаних свідків ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 , дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є військовослужбовцем за контрактом, має військове звання старший солдат, займає посаду радіотелефоніста радіовідділення радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку і проходить службу у в/ч А1376, яка дислокована у м. Конотопі Сумської області.

На підставі рапорту начальника польового вузла зв`язку військової частини А1376 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 17.09.20, відповідно до якого радіотелефоніст радіовідділення взводу зв`язку роти зв`язку ЮТ ПВЗ військової частини А1376 старший солдат ОСОБА_1 була відсутня на службі 17.09.2020 з 14.30 год до кінця робочого дня та на телефонні дзвінки не відповідала (а.с.18), командиром військової частини А1376, керуючись статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 було призначено службове розслідування щодо відсутності на військовій службі без поважних причин радіотелефоніста радіовідділення радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А1376 старшого солдата ОСОБА_1 (а.с.17).

Відповідачем було проведено службове розслідування, за результатами якого було складено відповідний акт службового розслідування від 29.09.2020 (а.с.10-16).

Так, в ході службового розслідування було встановлено, що керівництвом військової частини А1376 ОСОБА_1 було наказано 17.09.2020 прибути для навчання на бойовому посту БП-5530 в парк №4 (військове містечко №4), частину території якого з метою підтримання озброєння та військової техніки в постійній бойовій готовності, закріплено за підрозділами військової частини А1376 згідно наказу командира військової частини А1376 від 18.06.2020 №510 (а.с.135-143).

17.09.2020 ОСОБА_1 , виконуючи усний наказ керівництва зранку прибула в парк №4 на навчання на бойовому посту БП-5530. Вказане підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін, а також допитаних в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

О 14год 30 хвилин позивач попросила у ОСОБА_4 , який в той день знаходився на чергуванні на бойовому посту БП-5530, та здійснював її навчання, відійти, на що він дав згоду.

Так, в своєму поясненні, радіотелефоніст радіовідділення інформаційно-телекомунікаційного вузла, старший солдат ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_1 була направлена до нього на навчання. Близько 14:30 год. вона сказала, що відійде, на що він не заперечував, однак, до кінця робочого часу вона не повернулась. Про вказане він повідомив під час телефонної розмови з лейтенантом ОСОБА_3 о 17год. (а.с.25-26). Вказані пояснення ОСОБА_4 підтвердив і в судовому засіданні 22.04.2021.

Відповідно до пояснень старшого водія відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку, солдата ОСОБА_6 , він разом з командиром роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку лейтенантом ОСОБА_3 17.09.2020 о 15:00год., підійшли до радіотелефоніста радіовідділення інформаційно- телекомунікаційного вузла, старшого солдата ОСОБА_4 дізнатися де знаходиться старший солдат ОСОБА_1 . У свою чергу старший солдат ОСОБА_7 відповів, що близько 14:30 год., старший солдат ОСОБА_1 , попросила відійти, але досі не повернулась. До кінця робочого дня старший солдат ОСОБА_1 була відсутня, про що солдат ОСОБА_8 повідомив лейтенанту ОСОБА_9 (а.с.23-24). Вказані пояснення ОСОБА_6 підтвердив і в судовому засіданні 18.05.2021.

Відповідно до пояснень командира роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку, лейтенанта ОСОБА_3 , він, прибувши 17.09.2020 для вирішення службових питань, разом із старшим водієм відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини АІ376, солдатом ОСОБА_6 близько 15год, підійшли до радіотелефоніста радіовідділення інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини ОСОБА_4 дізнатися де знаходиться старший солдат ОСОБА_1 . У свою чергу старший солдат ОСОБА_7 відповів, що старший солдат ОСОБА_1 , попросила відійти, але досі не повернулась. Далі він вибув до штабу військової частини. Перед вечірнім шикуванням, старший солдат ОСОБА_7 під час телефонної розмови вказав, що старший солдат ОСОБА_1 не повернулась та була відсутня до кінця робочого дня, що також підтвердив солдат ОСОБА_10 . На телефонні дзвінки відповіла лише о 16:58, та вказала, що на її годиннику 17:02 і вона вже вдома, оскільки робочий час закінчився (а.с.21-22). Вказані пояснення ОСОБА_3 , підтвердив і в судовому засіданні 22.04.2021.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , він 17.09.2020 на ранковому шикуванні дав усний наказ ОСОБА_1 вибути до парку №4 з метою навчання на бойовому посту БП -530 протягом робочого дня. О 15год лейтенант ОСОБА_11 доповів йому, що старший солдат ОСОБА_12 відсутня на робочому місці. Пошуки на території парку та штабу військової частини А1376 позитивного результату не дали. На телефонні дзвінки відповіла лише о 16:58, та вказала, що на її годиннику 17:02 і вона вже вдома, оскільки робочий час закінчився. У зв`язку з чим він написав рапорт про відсутність старшого солдата ОСОБА_1 на службі з 14:30 до кінця робочого дня 17.09.2020 (а.с.19-20). Вказані пояснення ОСОБА_2 , підтвердив і в судовому засіданні 22.04.2021.

Позивач свої пояснення стосовно відсутності на робочому місці 17.09.2020 після 14год 30 хвилин під час проведення службового розслідування не надала, мотиви відмови надати пояснення не повідомила, про що складено акт про відмову у наданні пояснень від 22.09.2020 (а.с.27).

Після складання акта службового розслідування, позивач відмовилася від ознайомлення з актом службового розслідування, мотиви відмовити від ознайомлення з актом службового розслідування не повідомила, про що відповідачем було складено акт від 30.09.2020 (а.с.32).

Командиром військової частини А1376 винесено наказ (з основної діяльності) від 29.09.2020 за №761 "Про результати службового розслідування" (а.с.35-38, 158-161), за порушення вимог абз.1.4 ст.11, ст.12, ст.16 , абз.4,15,16 ст. 128 , абз. 2 ст.199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді судової догани та прийнято рішення не виплачувати 20% премії за вересень 2020р. З наказом 30.09.2020 позивачу було запропоновано ознайомитися та надано наказ командира військової частини А1376 №761 від 29.09.2020 для ознайомлення, однак ОСОБА_12 від ознайомлення з наказом відмовилася, про що складено акт про відмову від ознайомлення з наказом про результати службового розслідування (а.с.39).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 4, 9, 12, 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі – СВСЗСУ) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (ст.4). Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст.9).

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (ст.12).

Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ст.ст.18,19).

За приписами ст.11 СВСЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 СВСЗСУ).

Відповідно до ст.28 СВСЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно ст. 17 СВУЗСУ на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (ст. 49 СВСЗСУ).

За приписами ст.ст. 127, 128 СВСЗСУ солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення (ст. 127). Солдат, серед іншого, зобов`язаний сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно в д о с к о н а л ю в а т и свої знання за фахом, уміння та навички; додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; в и к о н у в а т и розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно в и к о н у в а т и накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення д о п о в і д а т и йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов`язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності (ст.128 СВСЗСУ).

У свою чергу за приписами ст.ст.129, 130 СВСЗСУ внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом, та який, крім іншого, досягається неухильним виконанням розпорядку дня.

При цьому, розподіл часу, за приписами 199 та 200 СВСЗСУ здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування відпочинку й харчування.

Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року.

У розпорядку дня має бути передбачений час для проведення ранкової фізичної зарядки, ранкового огляду, ранкового й вечірнього туалету; для навчальних занять і підготовки до них; для інструктажу та розводу добового наряду; для зміни спеціального (робочого) одягу, чищення одягу, взуття, миття рук перед їжею, харчування, обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки; для національно-патріотичної, культурологічної та спортивно-масової роботи, підбиття підсумків стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки, слухання радіо й перегляду телепередач; для приймання хворих у медичному пункті, приймання військовослужбовців командуванням з особистих питань, відвідування військовослужбовців; для особистих потреб військовослужбовців, вечірньої прогулянки, вечірньої повірки та восьмигодинного сну (ст.201 СВСЗСУ).

Згідно ст.26 СВСЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі – ДСЗСУ) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (ст.4 ДСЗСУ).

Статтею 5 ДСЗСУ визначено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ст.6 ДСЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 45 ДСЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно розпорядку дня військової частини А1376 на період перебування в пункті постійної дислокації для військовослужбовців контрактної служби, затвердженого командиром військової частини А1376 (а.с.127), початок робочого дня встановлено 08:00год, обід з 13:00год до 14:00год, кінець робочого дня – 17:00год.

Позивач в судовому засіданні стверджувала, що даний розпорядок дня їй не доводився, як і не доводилось її робоче місце 17.09.2020, однак, вказані доводи спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , викладених як у позові, так і в поясненнях наданих в ході судових засідань, відповідно до яких позивач, на виконання усного наказу керівництва 17.09.2020 прибула в парк №4 на навчання на цілий день, де за її словами була до 17год, оскільки робочий день закінчується о 17год. Вказане підтверджує ту обставину, що розпорядок дня та робоче місце, зокрема, 17.09.2020 їй до відома доводилось.

Позивач посилається на те, що її в парк №4 направили на стажування, що було здійснено не на підставі відповідного наказу, та що не мали робити, оскільки вона не має спеціального допуску.

Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не оскаржується в межах даної справи наказ керівництва про направлення її на стажування (навчання), тим паче, що вона, погоджуючись з наказом керівництва, 17.09.2020 прибула в парк №4 на навчання до бойового посту БП-530.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що о 14:30год 17.09.2020 вона попросила дозволу у ОСОБА_4 , під керівництвом якого проходила навчання на бойовому посту БП-530, відійти, на що він дав згоду.

Також позивач зазначила, що весь цей час з 14:30 17.09.2020 її міг бачити ОСОБА_4 .

Водночас, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 заперечував дані обставини та пояснив, що він зранку змінив ОСОБА_5 на бойовому посту БП-530. Зранку до нього підійшла ОСОБА_12 та сказала, що вона прибула за наказом начальника на навчання. Він їй запропонував залізти до кабіни машини, однак, вона сказала, що незручно залазити. Тому вона була біля БТР. Близько 14:30год ОСОБА_12 попросила дозволу у нього відійти і з того часу до бойового посту БП-530 не поверталась. Зазначив, що чергування його відбувалось на бойовому посту БП-530 в кабіні машини, яку він не міг залишити. З кабіни машини він ОСОБА_1 не бачив та вона до кінця робочого дня до машини не поверталась, про своє повернення не доповідала. Близько 15 год до посту підійшов ОСОБА_3 , який прибув в парк №4 у справах, а також ОСОБА_6 , які запитали про те, де знаходиться ОСОБА_12 . На вказане він повідомив, що вона попросила відійти о 14:30 та після того не повернулась. Ввечері, під час телефонної розмови з ОСОБА_3 , доповів, що ОСОБА_12 до бойового посту не поверталась.

Вказані пояснення співпадають з поясненнями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що він, прибувши 17.09.2020 після 14год, для вирішення службових питань, зустрів ОСОБА_6 , з яким близько 15:00 год. підійшли до ОСОБА_4 , щоб дізнатись як проходить навчання у ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_4 відповів, що старший солдат ОСОБА_12 , попросила відійти, але досі не повернулась. Вони разом з ОСОБА_6 обійшли територію парку №4, яка закріплена за військовою частиною А1376, однак, ОСОБА_1 не побачили. Після цього він вибув до штабу військової частини. Перед вечірнім шикуванням, під час телефонної розмови ОСОБА_4 доповів, що ОСОБА_12 до бойового посту не поверталась. На телефонні дзвінки відповіла лише о 16:58, та вказала, що на її годиннику 17:02 і вона вже вдома, оскільки робочий час закінчився.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що його було призначено старшим парку №4. Після 14год до парку №4 прибув ОСОБА_3 у службових справах. Потім разом з ОСОБА_3 вони підійшли до ОСОБА_4 дізнатися де знаходиться старший солдат ОСОБА_12 . У свою чергу старший солдат ОСОБА_4 відповів, що близько 14:30 год., старший солдат ОСОБА_12 , попросила відійти, але досі не повернулась. У зв`язку з цим вони разом з ОСОБА_3 шукали ОСОБА_1 близько 20хвилин на території парку, однак, не знайшли. До кінця робочого дня позивач не повернулась, про що він повідомив лейтенанту ОСОБА_3

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснював, що ОСОБА_1 був відданий усний наказ прибути 17.09.2020 на цілий день на навчання на бойовому посту БП-530 в парку №4. О 15год лейтенант ОСОБА_3 доповів йому, що старший солдат ОСОБА_12 відсутня на робочому місці. Пошуки на території парку та штабу військової частини А1376 позитивного результату не дали. На телефонні дзвінки відповіла лише о 16:58, та вказала, що на її годиннику 17:02 і вона вже вдома, оскільки робочий час закінчився. У зв`язку з чим він написав рапорт про відсутність старшого солдата ОСОБА_1 на службі з 14:30 17.09.2020 до кінця робочого дня.

Позивач заперечувала вказані обставини та стверджувала, що всі свідки кажуть неправду. Відмічає, що її бачив крім того, і свідок ОСОБА_5 , який також був на чергуванні 17.09.2021 - до обіду.

Однак, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснював, що 17.09.2020 зранку він здав добову зміну, та відразу ж пішов додому. ОСОБА_1 він в цей день не бачив. У зв`язку з цим він не був і на ранковому шикуванні 17.09.2020.

Вказані пояснення узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_4 , а також з ст. 294 СВСЗСУ, відповідно до якої військовослужбовці, яких змінили з добового наряду, звільняються від занять і робіт у день зміни.

Пояснення свідків, допитаних в судовому засіданні співпадають з їх поясненнями, які вони надавали в ході службового розслідування та вони повністю узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави їм не довіряти.

Водночас, пояснення позивача протягом розгляду справи змінювались та були суперечливими.

Так, позивач в судових засіданнях стверджувала, що вона вирушила додому та йшла до воріт парку близько 16год 58хв, оскільки вечірнього шикування в парку в той день не було, так як вечірнє шикування в парку відбувається лише по четвергам. Проте, на уточнююче запитання представника відповідача стосовно того, що 17.09.2020 є четвер, позивач змінила свої пояснення, та вказала, що не пам`ятає по четвергам чи середам вечірнє шикування в парку №4.

Також позивач у позові відмічала, що коли прийшов ОСОБА_3 вона була в туалетній кімнаті, водночас, в судовому засіданні позивач вказала, що коли прибув ОСОБА_3 вона була біля БТР.

В обґрунтування своєї позиції позивач також стверджувала, що якщо б вона вийшла з парку раніше, то її обов`язково б відмітили у спеціальному журналі, оскільки на території парку діє пропускна система.

Водночас, в судовому засіданні свідки не підтвердили того факту, що їх вхід та вихід записується. Крім того, на запит суду, за клопотанням позивача (а.с.80) була витребувана «Книга обліку особового складу, що працює в парку №4 військової частини А1376». Проте, як вбачається з даної книги, в ній ведеться лише запис загальної кількості особового складу, який постійно працює в парку (а.с.112-115), та окремо по кожному військовослужбовцю з приводу того, коли він прийшов та вийшов записи відсутні. Відтак, доводи позивача з цього приводу суд не приймає до уваги.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі, досліджені докази та пояснення свідків, в судовому засіданні не був спростований факт відсутності позивача на території парку №4 з 14:30год до 17:00год 17.09.2020, що був зафіксований в акті службового розслідування 29.09.2020.

При цьому, дії позивача, вчинені 17.09.2020, а саме відсутність на території парку №4 з 14:30год до 17:00год, є порушенням як норм ДСЗСУ, так і СВСЗСУ, а тому до позивача було правомірно застосовано заходи дисциплінарного стягнення у вигляді “суворої догани”.

Під час визначення виду заходу стягнення, відповідачем було взято до уваги те, що позивач мав наступні не зняті стягнення у вигляді: “Догана” накладена командиром в/ч А1376 згідно наказу №1123 від 27.12.2019 за несвоєчасне прибуття з відпустки; “Сувора догана” (усно) накладена начальником штабу зведеного батальйону в/ч А1376 21.04.2020 за залишення місця служби без дозволу чергового частини; “Сувора догана” (усно) накладена начальником штабу зведеного батальйону в/ч А1376 06.05.2020 за запізнення на шикування, про що зазначено в акті службового розслідування (а.с.13,34).

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що застосування стягнення було здійснено з порушенням ст.ст.83-95 ДСЗСУ, без врахування характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, та тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, без надання можливості написати пояснення.

Вказані доводи суд також не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 85 ДСЗСУ порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

У даному випадку, прийняття рішення за результатами службового розслідування відповідачем було здійснено у відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України

13 грудня 2017р. за № 1503/31371 ( далі – Порядок №608, тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1-2 розділу ІV особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

В судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_3 підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 було запропоновано надати свої пояснення по суті службового розслідування, однак, вона відмовилась. Даний факт був засвідчений актом про відмову надавати пояснення, складеного у присутності двох осіб (а.с.27).

Згідно п. 1-2 розділу Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

В судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_2 підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись як з актом службового розслідування так і з наказом, однак, вона відмовилась. Даний факт був засвідчений актами про відмову від ознайомлення з актом службового розслідування, складеного у присутності п`яти осіб (а.с.32) та з наказом про результати службового розслідування, складеного у присутності шести осіб (а.с.39).

Відтак, доводи позивача про те, що їй не було запропоновано надати пояснення та не надана можливість ознайомитись з актом службового розслідування та з наказом про результати службового розслідування не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Докази на спростування зазначеного суду надано не було.

При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення, та ст.45 Статуту не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, а лише визначає види дисциплінарних стягнень.

Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Зазначені висновки узгоджуються з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 щодо визначення дискреційних повноважень та ступенем свободи адміністративного органу.

Аналогічний висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення, викладений Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №813/3020/16 провадження 9901/22208/18).

Тобто у даному випадку до позивача могло б бути застосовано будь-яке із перелічених в ст.48 Дисциплінарного статуту дисциплінарних стягнень, більш того, з матеріалів справи вбачається, що до ОСОБА_1 були раніше застосовані й інші види дисциплінарних стягнень у вигляді доган та суворих доган за порушення військової дисципліни, які станом на момент прийняття оскаржуваного наказу, не були зняті відповідно до ст.106 ДСЗСУ, що підтверджується записами в розділі “Стягнення” у службовій картці військовослужбовця.

Відтак, доводи позивача про те, що відповідачем оскаржуваний наказ прийнятий без врахування характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, та тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, суд не приймає до уваги.

Також позивач відмічає, що оскаржуваним наказом її було позбавлено премії на 20%.

При цьому, суд відмічає, що дійсно, п.1 спірного наказу було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді “суворої догани”. При цьому п.2 наказу від 29.09.2020 №761 позивачу наказано відповідно до п. 4 розділу XVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 ( далі – Порядок №260) не виплачувати премію у розмірі 20% за вересень 2020р.

Так, відповідно до п. 4 Порядку №260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах, серед іншого, у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення “сувора догана”, оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

Таким чином відповідачем правомірно п.2 оскаржуваного наказу було визначено щодо зменшення розміру премії позивачу на 20% при накладенні на військовослужбовця дисциплінарного стягнення “сувора догана”, оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що обставини, що передували накладенню на позивача дисциплінарного стягнення знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження, дисциплінарне стягнення у виді суворої догани у даному випадку є прямо пропорційним та виправданим по відношенню до вчиненого позивачем проступку, а відтак, оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності, встановленим в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А 1376 (вул. Деповська, буд.101, м.Конотоп, Сумська область, 41602, код ЄДРПОУ 26614840) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.07.2021.

Суддя І.Г. Шевченко