Рішення № 98114825, 30.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2021 року м. РівнеСправа №460/8590/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доБерезнівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Березнівської міської ради (далі – відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.08.2020 №738 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації гр. ОСОБА_1 ”, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до ч.2 та ч.3 cт.123 Земельного кодексу України;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до поданої ним заяви від 17.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2019 він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Березне, масив “Зірненський”. Проте, Березнівська міська рада листом від 02.01.2020 №1/02-19 відмовила позивачу у виділенні земельної ділянки у власність. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №460/2004/20 зобов`язано Березнівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2019. Однак, рішенням відповідача 11.08.2020 №738 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до ч.2 та ч.3 cт.123 Земельного кодексу України. Вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та порушують його конституційне право на землю. Зазначив, що жодної конкретизації щодо підстав відмови позивачу у забезпеченні гарантованих конституційних прав на земельну ділянку оскаржуване рішення не містить, що в свою чергу має ознаки зловживання суб`єктом владних повноважень своїми дискреційними повноваженнями, в зв`язку з чим він змушений в судовому порядку захистити гарантоване конституційне право на землю.

Ухвалою від 26.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач звернувся до нього із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, (масив “Зірненський”, м. Березне). Однак, у діючій містобудівній документації м. Березне відсутній масив “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. Крім того, згідно з рішенням Березнівської міської ради від 16.02.2017 № 234, земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва відводяться для жителів міста, які є безпосередніми учасниками бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції на сході України у відповідності до “Детального плану території по АДРЕСА_1 ”. Враховуючи викладене, 11.08.2020 було прийнято оспорюване рішення за №738 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації гр. ОСОБА_1 ”, яким відмовлено позивачу у наданні такого дозволу відповідно до ч.2 та ч.3 cт.123 Земельного кодексу України. Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України. Крім того, відповідач звертає увагу на дискреційні повноваження щодо надання такого дозволу. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

17.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Березне, масив “Зірненський” (а.с.9).

Березнівська міська рада листом від 02.01.2020 №1/02-19 повідомила позивача про відмову у виділенні земельної ділянки у власність з підстав, що він не є безпосереднім учасником бойових дій в зоні АТО на сході України (а.с.10).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №460/2004/20, яке набрало законної сили 06.08.2020, зобов`язано Березнівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2019 щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Березне, масив “Зірненський” та прийняти відповідне рішення із дотриманням порядку, встановленого статтями 26, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та статтею 118 Земельного кодексу України (а.с.13-15).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що такої підстави як відсутність статусу безпосереднього учасника бойових дій в зоні АТО на сході України, Земельний кодекс України не містить. Отже, з врахуванням викладеного, відмова відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою позивача від 17.12.2019, прийнята також з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісності та розсудливості.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного судового рішення Березнівською міською радою прийнято рішення від 11.08.2020 №738, яким позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки у власність відповідно до ч.2 та ч.3 ст.123 Земельного кодексу України (а.с.17), яке надіслано на адресу позивача супровідним листом від 27.08.2020 №968/02-19 (а.с.16).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з вимогами частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суду слід з`ясувати, зокрема, чи дії (рішення) Березнівської міської ради в спірній ситуації вчинені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були вчиненні на законних підставах, пропорційно та розумно.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин (пункт 34).

Частинами першою та другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що 11.08.2020, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №460/2004/20, на засіданні Березнівської міської ради повторно розглядалася заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в межах м.Березне масив “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. За наслідками розгляду якої відповідачем прийнято рішення №738 про відмову у наданні відповідного дозволу (а.с.17).

Суд зауважує, що за змістом частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Це означає, що відмова уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має містити мотиви прийняття такого рішення, тобто визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Викладене свідчить на користь того, що стаття 118 ЗК України покладає на відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, обов`язок прийняття в місячний строк певне рішення за наслідками розгляду клопотання заявника - надати дозвіл або відмовити у його наданні, з викладом підстав для відмови.

Однак, згідно з оспорюваним рішенням підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є положення статті 123 ЗК України, яка регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в той час, як порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність регулює статті 122 ЗК України.

Інших підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), оспорюване рішення не містить.

Суд зауважує, що за змістом заяви позивача від 17.12.2019 ОСОБА_1 бажає отримати земельну ділянку саме у власність в межах безоплатної приватизації, а не у користування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою позивача від 17.12.2019, прийняте з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісності та розсудливості.

Враховуючи те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем при повторному розгляді заяви позивача на виконання рішення суду у справі №460/2004/20 з порушення означених критеріїв, то таке рішення відповідача не відповідає вимогам закону та порушує права й законні інтереси позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення Березнівської міської ради від 16.02.2017 №234 «Про забезпечення виконання Програми соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їх сімей» як на підставу правомірності оспорюваного рішення, оскільки таке рішення міської ради від 16.02.2017 №234 не було покладено в основу оспорюваного рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою від 17.12.2019, а відтак, наведені доводи відповідача не впливають на оцінку спірних взаємовідносин сторін.

Не заслуговують на увагу суду з аналогічних підстав і посилання відповідача на те, що у діючій містобудівній документації м. Березне відсутній масив “Зірненський”.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (в межах норм безоплатної приватизації) віднесено законом до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем такого дозволу, підстави для відмови у його наданні, а також форма прийняття відповідних рішень за наслідками голосування.

Суд враховує, що позивач звертався до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації, зазначивши бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому, відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 не реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним видом використання.

Викладене свідчить про наявність у позивача права на отримання жаданої земельної ділянки у власність, а у відповідача – повноважень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у приватну власність позивача.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, то зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення жаданої позивачем земельної ділянки у приватну власність є належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом місцевого самоврядування певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05) (п.70).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірності оспорюваного рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березнівської міської ради (вул.Київська, 5, м.Березне, Березнівський район, Рівненська область, 34600; код ЄДРПОУ 04387823) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Березнівської міської ради від 11 серпня 2020 року №738.

Зобов`язати Березнівську міську раду прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до поданої ним заяви від 17 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко