Рішення № 98112363, 06.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. справа № 300/122/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1008 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А1008 (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас протиправно не провів з ним повний розрахунок, а саме не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік та індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Позивач вказав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 300/1810/20 відповідач 12.11.2020 року нарахував та виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік та індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, в даному випадку необхідно застосувати норму статті 117 Кодексу законів про працю України щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником в день звільнення з роботи. З урахуванням викладеного позивач просить суд зобов`язати військову частину А1008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (відповідно наказу командира військової частини А1008 (по стройовій частині) від 01.03.2018 року № 50) по день фактичного розрахунку, за період з 02.03.2018 року по 12.11.2020 року (по день фактичного неоспореного повного розрахунку).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви (а.с.31-32).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.37-38).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.02.2021 року (а.с. 47-52), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що на момент звільнення, з позивачем були проведені усі відповідні розрахунки, внаслідок чого, питання щодо нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 02.03.2018 року по 12.11.2020 року виглядає щонайменше незрозумілим та абсурдним. На думку відповідача, положення статті 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 19.04.2021 року по 07.05.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1008.

Згідно витягу із наказу командира військової частини А1008 (по стройовій частині) від 01.03.2018 року позивача, звільненого наказом командира військової частини А0796 (по особовому складу) від 15.02.2018 року № 32 з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я), з 01.03.2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.13).

Вважаючи, що станом на день прийняття наказу від 01.03.2018 року про виключення зі списків особового складу відповідачем не проведено розрахунку у повному обсязі, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення, ОСОБА_1 23.07.2020 року звернувся із позовом до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 300/1810/20 позов ОСОБА_1 до військової частини А1008 задоволено. Визнано дії військової частини А1008 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 роки в зв`язку зі звільненням з військової служби, протиправними. Зобов`язано військову частину А1008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1008 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018. Зобов`язано військову частину А1008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 (а.с.14-23).

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 300/1810/20, відповідачем 12.11.2020 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року в сумі 4279,28 грн. та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки в сумі 23189,04 грн. (а.с.24,27).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини А1008 щодо несвоєчасної виплати при звільненні індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час, такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України. Тому, до спірних відносин застосовуються норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведену в постанові від 14.03.2019 у справі № 820/660/17.

Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

В постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу військової частини А1008 - 01.03.2018 року.

Під час розгляду адміністративної справи № 300/1810/20 Івано-Франківським окружним адміністративним судом встановлено, що військовою частиною А1008 при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас 01.03.2018 року протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

Остаточний розрахунок з вказаних виплат проведений відповідачем - 12.11.2020 року.

Відтак, період з 01.03.2018 року по 12.11.2020 року є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки 01.03.2018 року є останнім робочим днем позивача, а останнім днем такого розрахунку є саме 12.11.2020 року - день коли з позивач проведено остаточний розрахунок. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.12.2018 у справі № 808/2442/16.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.03.2018 року по 12.11.2020 року.

Як зазначено судом вище, стаття 116 Кодексу законів про працю України оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Із змісту вказаних правових норм суд робить висновок, що відповідальність в розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо слідує зі статті 117 КЗпП.

Отже, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум, прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку.

Коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (підпункт "л" пункту 1 цього Порядку).

Згідно з п.2 вказаного Порядку №100 від 08.02.1995, середня заробітна плата за час затримки всіх сум належних на час звільнення виплат, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Враховуючи, що позивача було виключено із списків відповідача в березні 2018 року, то для обчислення середнього заробітку необхідно брати період за січень - лютий 2018 року.

З даною метою, ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року та від 13.05.2021 року витребувано у військової частини А1008 довідку щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували даті його звільнення - 01.03.2018 року, з переліком усіх виплат, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, складену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (а.с.54-55, 61-62).

Із наданої відповідачем довідки від 31.05.2021 року за № 475, судом встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці, що передували місяцю в якому відбулося звільнення з військової служби, становив: за січень 2018 року - 11697,44 грн., за лютий 2018 року - 11697,44 грн., всього - 23394,88 грн. (а.с.65) при ділення цієї суми на 61 календарний день середньоденне грошове забезпечення становить 383,52 грн.

Окрім того, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року витребувано у військової частини А1008 довідку про суми грошового забезпечення, які належали до виплати ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 року, з зазначенням окремо кожної складової та суми, що підлягали виплаті (основне грошове забезпечення, додаткове грошове забезпечення, премія, компенсація за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні тощо) (а.с.66-67).

Зі змісту наданої відповідачем довідки від 16.06.2021 року за № 77/фс, судом встановлено, що ОСОБА_1 в березні 2018 року отримав оклад за військове звання - 43,23 грн.; посадовий оклад - 159,03 грн.; надбавку за вислугу років - 101,13 грн.; надбавку за виконання особливо важливих завдань - 30,34 грн.; надбавку за таємність - 15,90 грн.; премію - 63,61 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік - 12810,50 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік терміном 3 доби, за 2018 рік терміном 45 діб - 19215,75 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні - 160131,25 грн. Всього на загальну суму 192570,74 грн. (а.с.77).

Період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (02.03.2018 року до 12.11.2020 року) та становить 965 календарних днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать позивачу до виплати в день звільнення, становить 370096,8 грн. (965х383,52).

З огляду на норму частини 5 статті 242 КАС України, при застосуванні статті 117 КЗпП, вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (повний текст 24.02.2020), щодо права суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, а саме:

81. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому, Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/817, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.

Застосовуючи наведені Великою Палатою Верховного Суду критерії до обставин цієї справи суд враховує таке:

- період затримки відповідачем виплати належної позивачу при звільненні суми 27468,32 грн. був доволі тривалим (965 дні);

- позивач також доволі тривалий проміжок часу не вживав жодних заходів для захисту свого права на отримання цих коштів;

- ОСОБА_1 в березні 2018 року отримав оклад за військове звання - 43,23 грн.; посадовий оклад - 159,03 грн.; надбавку за вислугу років - 101,13 грн.; надбавку за виконання особливо важливих завдань - 30,34 грн.; надбавку за таємність - 15,90 грн.; премію - 63,61 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік - 12810,50 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік терміном 3 доби, за 2018 рік терміном 45 діб - 19215,75 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні - 160131,25 грн. Всього на загальну суму 192570,74 грн. (а.с.77).

Таким чином, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 264987,37 гривень, з яких: грошове забезпечення 192570,74 гривень (85,74%) та індексація грошового забезпечення разом із компенсацією за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - 27468,32 грн. (14,26%).

Сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористане речове майно, становить 370096,8 грн. (965х383,52 з яких 383,52 грн. середньоденне грошове забезпечення, 965 календарні дні період затримки розрахунку при звільненні).

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 52775,80 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (14,26% від 370096,8).

Такий висновок суду щодо пропорційності вішкодування та порядку розрахунку сум, які підлягають присудженню працівнику за затримку розрахунку при звільненні відповідає застосуванню норм статей 116-117 КЗпП України, викладеній в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністативного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде стягнення виходячи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2018 року по 12.11.2020 року в розмірі 52775,80 грн. Ця сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів, однак суд не бачить підстав зазначати вказану інформацію в резолютивній частині рішення, оскільки нарахування таких платежів прямо передбачено податковим законодавством і не потребує уточнення в рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини А1008 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволити.

Зобов`язати військову частину А1008 (код ЄДРПОУ 26614751, вул. Ковельська, 265, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2018 року по 12.11.2020 року в сумі 52775,80 грн. (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

військова частина А1008 (код ЄДРПОУ 26614751, вул. Ковельська, 265, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700).

Суддя Панікар І.В.