Рішення № 98111616, 05.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 р. Справа№200/3300/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41172734, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправними дії в частині відмови у зарахуванні до загального та пільгового страхового стажу періоду роботи у ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» та ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року включно у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання зарахувати до пільгового страхового стажу періоди роботи у ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» та ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, однак рішенням від 10.09.2020 року №173 року йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зараховано період роботи в якості трубоклада промислових залізобетонних труб в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року та з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, оскільки відсутні відомості про підтвердження атестації робочого місця за Списком №2. Крім того, не враховано до страхового стажу період роботи в ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

13.04.2021 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом сплати судового збору.

26.05.2021 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року продовжено розгляд справи №200/3300/21а.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав. Витребувані судом докази відповідачем також до суду не надані.

Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оскільки відповідачем не подано суду відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує неподання відзиву як визнання позову в даній справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), громадянин України, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41172734) є суб`єктом владних повноважень, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 08.09.2020 року позивач звернувся до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №336 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу по списку №2 згідно ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 10.09.2020 року №173 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи та пільгового страхового стажу. До страхового пільгового стажу при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах не враховано періоди роботи з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року в якості трубоклада промислових залізобетонних труб в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» відповідно до пільгової довідки від 01.07.2016 року №17-ок, оскільки відсутні відомості про підтвердження атестації робочого місця за Списком №2. До страхового стажу не враховані періоди роботи з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд», з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року в ТОВ «Спецзалізобетонбуд», оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до ПФРФ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

В пункті 1 Порядку №637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо не зарахування до страхового пільгового стажу позивача періоду роботи з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» з підстав відсутності відомостей про підтвердження атестації робочого місця за Списком №2, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи наявні такі записи:

- 02.04.1997 року зарахований в АПБФ «Спецзалізобетонбуд» в якості трубоклада залізобетонних труб;

- 30.12.2003 року звільнений;

- 29.03.2004 року зарахований в якості трубоклада залізобетонних труб 5 розряду в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» ;

- 11.02.2013 року звільнений (а.с.13).

Відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 10.09.2020 року №173 не заперечує факт того, що вказані посади належать до Списку №2.

Щодо відсутності відомостей про проведення атестації робочого місяця, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоду роботи з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд».

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд», з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року в ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи наявні такі записи:

- 29.03.2004 року прийнятий в якості трубоклада залізобетонних труб 5 розряду в ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» ;

- 11.02.2013 року звільнений

- 20.03.2015 року прийнятий на посаду монтажника стальних та залізобетонних конструкцій 5 розряду в ВАТ «Спецзалізобетонбуд»;

- 19.03.2016 року трудовий договір розірвано;

- 20.04.2016 року прийнятий на посаду монтажника стальних та залізобетонних конструкцій 5 розряду в ВАТ «Спецзалізобетонбуд»;

- 29.11.2019 року трудовий договір розірвано (а.с.10-15).

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, обчислення стажу за період роботи з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року (Російська Федерація) на посаді монтажника стальних та залізобетонних конструкцій 5 розряду здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації").

Згідно з частиною другою статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Таким чином, суд доходить висновку, що страховий стаж позивача за період з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року відповідно до законодавства Російської Федерації має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Судом встановлено та підтверджено відомостями про стан індивідуального рахунку застрахованої особи форми СЗИ - 6, яка видана на ім`я позивача, що за період з 01.01.2016 року по 19.03.2016 року, з 20.04.2016 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за 2019 рік є відомості про нарахування страхових внесків на пенсію. Також у розділі 2.4 є відомості про страхові внески з 2005 року по 2014 рік (а.с.22-24).

Відповідно до довідок про заробітну плату, які видані ОСОБА_1 за період з 2013 року по 2019 року включно останньому нараховувалась заробітна плата. У вказаних довідках є відомості про те, що на всі виплати нараховані страхові внески у Пенсійний фонд. Довідки видані на підставі особистих рахунків (а.с.35-41).

Крім того, у матеріалах справи наявні:

- довідка про доходи фізичної особи за 2006 рік №245 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.47);

- довідка про доходи фізичної особи за 2007 рік №204 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.48);

- довідка про доходи фізичної особи за 2008 рік №208 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.49);

- довідка про доходи фізичної особи за 2009 рік №194 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.50);

- довідка про доходи фізичної особи за 2010 рік №197 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.51);

- довідка про доходи фізичної особи за 2011 рік №192 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.52);

- довідка про доходи фізичної особи за 2012 рік №244 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.53);

- довідка про доходи фізичної особи за 2013 рік №274 від 11.11.2013 року в якій зазначена сума утриманого податку (а.с.54).

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем були подані до Пенсійного органу зазначені вище довідки.

Отже, позивачем підтверджений страховий стаж індивідуальним рахунком застрахованої особи форми СЗИ - 6, довідками про заробітну плату та довідками про доходи фізичних осіб за період лише з 01.01.2005 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 19.03.2016 року включно, з 20.04.2016 року по 29.11.2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2005 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 19.03.2016 року включно, з 20.04.2016 року по 29.11.2019 року.

Період роботи позивача з 29.03.2004 року по 31.12.2004 року правомірно не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації, та не надав доказів сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем протиправного рішення, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.09.2020 року №173, а не визнання протиправними дій.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу періоди роботи у ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» та ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи, суд зазначає наступне.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосування запропонованого позивачем способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, наведених обставин у повному обсязі судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови відповідача у призначені пенсії за віком на пільгових умовах стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у спірному рішенні. Однак суд не досліджував у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.09.2020 року №336 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу по Списку №2 згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2005 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 19.03.2016 року включно, з 20.04.2016 року по 29.11.2019 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією позивачем при звернені до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень у розмірі 454,00 грн. (50% від сплаченої суми судового збору) на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41172734, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправними дії в частині відмови у зарахуванні до загального та пільгового страхового стажу періоду роботи у ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» та ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року включно у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання зарахувати до пільгового страхового стажу періоди роботи у ЗАТ «Спецзалізобетонбуд» та ТОВ «Спецзалізобетонбуд» з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 29.11.2019 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.09.2020 року №173 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41172734, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 08.09.2020 року №336 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу по Списку №2 згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 02.04.1997 року по 30.12.2003 року, з 29.03.2004 року по 11.02.2013 року, до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2005 року по 11.02.2013 року, з 15.03.2016 року по 19.03.2016 року включно, з 20.04.2016 року по 29.11.2019 року.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41172734, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая