Рішення № 98102571, 15.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5759/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчої А.Ю.,

за участю представника позивача

за довіреністю Зельтіньш Ю.Ю.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв`язку із простроченням платежів.

Свої вимоги мотивує тим, що Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» надає населенню міста Черкаси послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до законодавства України, що регулює відносини, які виникають між виконавцями житлово-комунальних послуг та їх споживачами. Плата за комунальні послуги, у тому числі водопостачання, нараховується щомісячно, а її розмір розраховується за затвердженими в установленому порядку тарифами та відповідно до показань приладів обліку або за встановленими нормами. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачі своєчасно та у повному обсязі не оплачують надані позивачем послуги, внаслідок чого станом на 01.07.2019 утворилась заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення всього на загальну суму 7377 грн. 74 коп.

Крім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості, що виникла за відповідачами, нараховано інфляційні у сумі 34 грн. 90 коп. та 3% річних у сумі 333 грн. 78 коп.

Враховуючи викладене, позивач Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 7377 грн. 74 коп., інфляційні нарахування у сумі 34 грн. 90 коп. та 3% річних у сумі 333 грн. 78 коп., всього на загальну суму 7746грн. 42 коп. Також просить стягнути з відповідачів на свою користь 40грн., як витрати за отримання інформаційної довідки з ДРРПНМ. Крім того, просить стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у сумі 1921 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 від 18.11.2019р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відмовлено ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання 22.01.2020р.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що після відкриття провадження по справі, відповідач ОСОБА_2 помер, про що свідчить актовий запис про смерть №14, складений 02.01.2020р.

Ухвалою суду від 30.01.2020р. зупинено провадження по справі до залучення до участі у справі правонаступника після смерті ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 18.09.2020р. поновлено провадження по справі та призначено судовий розгляд справи.

На виконання ухвали суду від 29.10.2020р., Другою Черкаською державною нотаріальною конторою надані матеріали, відповідно до яких судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса звернулися кредитор КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради із претензією кредитора, в порядку ст. 1281 ЦК України, а також спадкоємці - дочка ОСОБА_1 (відповідач по справі) та син ОСОБА_3 . Спадкоємці 01.07.2020р. отримали свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою суду від 12.02.2021р. прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, а також залучено до участі у справі ОСОБА_3 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За уточненим позовом позивач просить суд - стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму 5839грн. 85коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь заборгованість на загальну суму 1946грн. 62коп. і стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір в розмірі 1921грн. 00коп. Зазначено, що заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 01.07.2019р. становить 7377грн. 74коп. Інфляційні втрати - 34грн. 90коп., 3% річних - 333грн. 78коп., які нараховані відповідно до ст.625 ЦК України. Крім того, 40грн. позивачем витрачено на отримання інформаційної довідки з ДРРПНМ для встановлення власника нерухомого майна, а тому відповідно до ст. 22 ЦК позивач зазнав збитків.

Відповідачем ОСОБА_3 , як правонаступником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на уточнений позов, за яким просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що позивачем надані неналежні докази; відсутні докази надання комунальних послуг його батькові ОСОБА_2 та розмір заборгованості; не погоджується із розміром заборгованості; вважає, що позивачем не враховано обставини про те, що за життя ОСОБА_2 користувався пільгами відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , за якими просить задовольнити уточнені позовні вимоги. Вважає, що відповідачем не спростовані його доводи про те, що послуги не надавались до помешкання; відсутні претензії щодо неналежно наданих послуг; ОСОБА_2 був співвласником квартири разом із дочкою ОСОБА_1 , а тому вони повинні нести тягар по сплаті комунальних послуг, оскільки власність зобов`язує; докази надані належним чином посвідчені; ніхто не звертався до підприємства щодо переоформлення особового рахунку; не було звернень щодо опломбування запірних вентилів, а тому у помешканні був цілодобовий вільний доступ до послуг централізованого водопостачання та водовідведення і ніхто не відмовився від надання послуг; будинок приєднаний до мережі централізованого водопостачання та водовідведення; лічильник у квартирі відсутній, а тому нарахування здійснюються відповідно до п.21 постанови КМУ №630. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 за життя користувався пільгами за іншою адресою, а двічі користування пільгами не можливе. Крім того, пільга нарахована за зверненням ОСОБА_2 і призначена Управлінням соціального захисту населення Соснівського району м. Черкаси, тобто за місцем його реєстрації проживання.

Відповідачем ОСОБА_1 також надано відзив на позов, за яким заперечує проти задоволення позовних вимог. Вважає, що вона будучи співвласником квартири, не проживала там і не користувалася комунальними послугами; не погоджується із розрахунком заборгованості; у квартирі ніхто не зареєстрований; вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Позивачем надано відповідь на відзив, за яким просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 просила задовольнити уточнені позовні вимоги. Крім того, підтримала доводи, що викладені у відповіді на відзиви. Оскільки ОСОБА_2 помер, то його заборгованість слід стягнути з спадкоємців, які є співвласниками нерухомого майна, до якого надавались позивачем комунальні послуги. Лічильник у квартирі відсутній, борг виник ще в 2016 році і станом на 01.07.2019р. оплати взагалі не здійснювалися. Розрахунок здійснений по особовому рахунку, інших рахунків немає. Зі слів сусідів квартири стало відомо, що попередній власник квартири ОСОБА_5 помер ще в 2008 році. ОСОБА_2 користувався пільгою за іншою адресою, де був зареєстрований. Заборгованість 7377грн. 74коп., з яких - 4061гн. 97коп. за централізоване водопостачання, 3315грн. 77коп. - за водовідведення. Відповідачу ОСОБА_1 нараховано борг - 5830грн. 85коп. за водопостачання, водовідведення, інфляційні , 3% річних та вартість інформаційної довідки (3/4 частки права власності на майно); відповідачу ОСОБА_3 - 1946грн. 62коп. за такі ж послуги та збитки (1/4 частка у праві власності на майно). На даний час заборгованість не погашена і борг збільшується. Договір відсутній, але це не є підставою для відмови у задоволенні позову. Що стосується усної заяви відповідача про сплив строків позовної давності, то вказує, що покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, враховуючи доводи відзиву. Крім того, зазначила, що позивачем пропущені строки позовної давності.

Але зазначила, що і за три роки не визнає заборгованість. Вважає, що оскільки батько не проживав за вказаною адресою, то сплачувати заборгованість відсутні підстави.

Відповідач ОСОБА_3 , як правонаступник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради надає відповідачам житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, нараховуючи плату на підставі Постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал».

Встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.12.2018р., співвласниками квартири АДРЕСА_1 є по Ѕ частини - ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.11.2011р., що посвідчений приватним нотаріусом Рубан С.С. з 13.12.2011р. та ОСОБА_2 з 13.12.2011р.

Відповідно до платіжного доручення №9862 від 20.11.2018р. позивачем сплачено 40грн. 00коп. до Казначейства України за надання відомостей при отриманні інформаційної довідки про право власності на нерухоме майно.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис №14, за даними органів Черкаського міського відділу ДРАЦСУ та матеріали, надані 01.12.2020р. на виконання ухвали суду Другою Черкаською державною нотаріальною конторою. Після смерті ОСОБА_2 його син ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та його дочка ОСОБА_1 . Крім того, ними 01.07.2020р. отримані свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та грошові вклади. Заповіти відсутні.

Відповідно до листа Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 06.07.2020р. ОСОБА_2 з 19.01.1990р. по 31.07.2013р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 був учасником бойових дій, відповідно до даних посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 30.07.2016р. Черкаським облвоєнкоматом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2021р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності: ОСОБА_1 з 01.07.2020р. на підставі свідоцтва про право на спадщину (1/4) та з 13.12.2011р. на підставі договору дарування від 11.11.2011р. (1/2); ОСОБА_3 з 01.07.2020р. на підставі свідоцтва про право на спадщину (1/4).

Крім того, встановлено, що з 25.06.2009р. співвласниками квартири по Ѕ були на підставі свідоцтва про право власності від 01.12.1993р. в порядку приватизації: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які померли.

За інформацією з органів місцевого самоврядування від 25.02.2021р. ОСОБА_3 не зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_2 знятий з реєстраційного обліку вказаного помешканні з 26.06.1987р., про що свідчить довідка Управління з питань державної реєстрації від 25.07.2019р.

Крім того, ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку вказаного помешкання з 26.06.1987р., що підтверджується даними довідки Управління з питань державної реєстрації від 25.07.2019р.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

За змістом ст.ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ (в редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення передбачені статтями 23 та 24 цього Закону.

Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Згідно із п.29 постанови КМУ №630, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Під час розгляду справи, встановлено, що позивачем надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення до помешкання. При цьому, ніхто із співвласників квартири не зверталися до підприємства щодо відключення від холодної та гарячої води і щодо опломбування запірних вентилів у квартирі. Крім того, не встановлено обставин про те, щоб будь-які особи зверталися до підприємства щодо ненадання послуг чи надання їх неналежної якості.

Крім того, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 не встановлений лічильник обліку споживання води, то підприємством нараховується плата відповідно до п.21 постанови КМУ №630, за якою передбачено, що у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами)споживання.

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів про те, що у квартирі протягом періоду часу нарахованої позивачем заборгованості ніхто не проживав.

Крім того, безпідставними є доводи відповідачів про те, що за життя ОСОБА_2 , як співвласник квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою, користувався пільгами, які не були враховані позивачем при здійсненні нарахувань, оскільки судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 користувався пільгами по сплаті за комунальні послуги, але вони нараховані Управлінням соціального захисту населення Соснівського району м. Черкаси за іншою адресою його проживання - АДРЕСА_2 , а подвійне нарахування пільг за житлово-комунальні послуги не допускається.

При цьому, відсутні докази про те, що співвласник квартири ОСОБА_1 та сам ОСОБА_2 повідомляли підприємство - надавача послуг про зміну місця проживання останнього задля зняття його з обліку пільговиків з однієї адресу на іншу.

Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами. Правовідносини власників житлових приміщень щодо оплати комунальних послуг з підприємствами, які надають ці послуги, регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими комунальними послугами.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинне законодавство визначає обов`язок для співвласника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (ч.1 ст.355 ЦК) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.2 ст.355 цього кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 цього кодексу). Як встановлено ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний, зокрема, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані споживачам послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення.

Як зазначалось вище, такі докази у відповідачів відсутні.

Також слід зазначити, що обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідачів), так і на (позивача), відповідно до п.1 ч.2 ст.7, п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, відповідачі, набувши право власності на нерухоме майно, повинні була самостійно звернутися до підприємства за укладенням договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, проте цього не зробили.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред?явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред?явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, відповідачі є спадкоємцями після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а тому відбулася зміна суб`єктного складу у правовідношенні із підприємством - надавачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин про те, що квартира, власником якої був ОСОБА_2 (спадкодавець) та була ОСОБА_1 (вона ж і спадкоємець), а також ОСОБА_3 (спадкоємець), не підведена чи від`єднана від мережі централізованого водопостачання та водовідведення у будинку та в межах квартири; спадкодавець за життя та відповідач, як співвласники, у встановленому законом порядку не відмовилися від отримання згаданих послуг; набувши право власності на відповідні частини квартири АДРЕСА_1 , відповідачі не повідомили позивачеві про дані обставини, не уклали договір із підприємством щодо надання відповідних послуг, не поцікавилися наявністю чи відсутністю заборгованості по оплаті за ЖКП свого спадкодавця, незважаючи на обов`язки, визначені у ч.1 ст. 1281 ЦК України.

Відповідачами висловлено заперечення проти наведеного позивачем розрахунку боргу, але належними та допустимими доказами свою позицію ними не обґрунтовано і доводи позивача не спростовані. Відповідачами не було подано заяв/клопотань про призначення по справі, зокрема, судово-економічної експертизи на предмет встановлення наявності чи відсутності заборгованості за ЖКП, перевірки розрахунків вартості послуг, враховуючи надані позивачем розрахунки та тарифи. Крім того, враховуючи норми ст. 106 ЦПК України, відповідачі не скористалися правом надати до суду висновок експерта, складений на їхнє замовлення.

Крім того, з моменту прийняття спадщини, на думку суду, відповідачі повинні нести обов`язок по оплаті послуг за надані підприємством комунальні послуги, в т.ч. ті, які надавались споживачу спадкодавцю за його життя. За дослідженою обороткою нарахувань і оплат по особовому рахунку № НОМЕР_2 , що наданий позивачем, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 жодного платежу на погашення заборгованості та поточні нарахування, не здійснили.

Між тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме щодо визначення періоду, за який нарахована заборгованість та розміру боргу.

Так, під час судового засідання відповідач ОСОБА_1 усно зазначила про необхідність застосування строків позовної давності. При цьому, позивач, через представника, поклався на розсуд суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Отже, що стосується застосування строків позовної давності по даній справі, то слід зазначити, що доводи відповідача заслуговують на увагу, виходячи з наступного: позивачем нарахована заборгованість станом на липень 2019 року включно і зазначена - 7377грн.74коп. Позовна заява надійшла до суду 17.07.2019р.

Судом встановлено, що права та інтереси позивача відповідачами порушені - останніми взагалі не вносились кошти за надані житлово-комунальні послуги, але позовна давність спливла станом на 01.07.2016р., про що зроблено відповідачем ОСОБА_1 усну заяву, а тому слід відмовити позивачеві у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідачів за цей період у зв`язку із спливом позовної давності і за відсутності поважних причин її пропущення.

Отже, заборгованість по оплаті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення слід рахувати за період з 01.07.2016р. по 31.07.2019р. і вона становить 4040грн. 55коп. Відомостей про наявність пільг по оплаті комунальних послуг, немає.

Відповідно, відповідачі несуть обов`язок і за нормами ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому інфляційні втрати складають 34грн. 90коп., які нараховані за період з 01.08.2016р. по травень 2019р., а також 3% річних, що становить 333грн. 78коп., які нараховані за період часу з 01.08.2016р. по 01.07.2019р., оскільки має місце факт порушення прав та інтересів позивача щодо виконання відповідачами грошового зобов`язання.

Крім того, слід зазначити, що інші доводи заперечень, на які посилаються відповідачі є безпідставними та не є такими, що свідчать про можливість відмови у задоволенні позову.

Як передбачено п.1 ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під час розгляду справи судом встановлено, що при підготовці звернення до суду із позовом, позивачем було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо встановлення власників квартири АДРЕСА_1 . Така інформація отримана 06.12.2018р. і за її отримання попередньо сплачені кошти в розмірі 40грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.11.2018р.

Отже, такі витрати, що понесені позивачем, також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи, що загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача, становить 4449грн. 23коп. (4040,55 + 34,90 + 333,78 + 40), то при його поділі порівну - становить по 2224,62 грн., з яких - 2224,62грн. заборгованість ОСОБА_2 , а інші - 2224,62грн. - заборгованість ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали спадкоємцями Ѕ частини спадкового майна спадкодавця ОСОБА_2 , а тому 2224,62грн. слід поділити також порівну і частка кожного з відповідачів складає по 1112грн. 31коп.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є власником ѕ майна, а тому вона повинна сплатити позивачу 3336грн. 92коп. (2224,62 + 1112,31), а ОСОБА_3 , як власник ј майна - 1112грн. 31коп. Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення - в цій частині, а в іншій слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір, - з ОСОБА_1 - 823грн. 25коп. (задоволено 42,855% від суми пред`явлених вимог - 7786грн. 47коп. за уточненими позовними вимогами) та з ОСОБА_3 - 274грн. 42коп. (задоволено 14,285% від суми пред`явлених вимог - 7786грн. 47коп. за уточненими позовними вимогами).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 03357168, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12) заборгованість у розмірі 3336грн.92коп., судовий збір в розмірі 823грн. 25коп., а всього - 4160грн. 17коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 03357168, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12) заборгованість у розмірі 1112грн.31коп., судовий збір в розмірі 274грн. 42коп., а всього - 1386грн. 73коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину,встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 23.06.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька