Рішення № 98100344, 16.06.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3133/20

Провадження номер 2/317/175/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.

при секретарі судового засідання Коваль В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біленьківської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 р. до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до Біленьківської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 яка розташована за адресою: Запорізька область. Запорізький район, СВК «Лисогірський» яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована: Запорізька область, СВК «Лисогірський» Запорізького району Запорізької області, серія державного акту ІІ-ЗП №000766, зареєстрованого за №1593, площею 4,89га.

Спадкоємцем цієї спадщини першої черги за законом є ОСОБА_1 . Будь яких інших спадкоємців першої черги у спадкодавця немає.

23.10.2020 р. позивач звернувся до державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але 23.10.2020 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що не подані нотаріусу відомості ( інформація ) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме відсутній Державний акт на право власності на земельну ділянку.

На переконання позивача, оскільки право на отримання спадщини за законом позивача було порушено, він звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи представники відповідача - Біленьківської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізької області в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позовну заяву суду не надали, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд.

На підставі вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1639.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, яке було складено на російській мові, матір`ю « ОСОБА_1 » є « ОСОБА_4 ».

Відповідно Витягу зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 23087455 від 10.03.2010 р. ОСОБА_4 за життя заповіту не склала.

10.03.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізької районного державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.10.2021 р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у зв`язку з тим, що нотаріусу відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, відсутній акт на право власності на земельну ділянку не надані.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.09.2020 р. № 29-8-0.18-4462/2-20, згідно книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, державний акт серії ІІ-ЗП № 000766 зареєстрований за № 1593 на ОСОБА_4 на підставі розпорядження Запорізької РДА № 109/18 від 12.07.2001 р. Відомості стосовно дати реєстрації державного акту у книзі реєстрації відсутні. Відповідно до Плану розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Лисогірське» Запорізького району Запорізької області, земельна ділянка № НОМЕР_1 на теперішній час в Державному земельному кадастрі не сформована і не визначена. В архіві Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Державний акт серії ІІ- ЗП № 000766 зареєстрованого за ОСОБА_3 на площу 4,89 га за номером 1593 не зберігається та не обліковується.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Під час судового розгляду, не знайшло своє підтвердження посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він дійсно є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_1 та свідоцтві про смерті ОСОБА_4 наявні розбіжності в написанні ім`я спадкодавця.

Вимог стосовно встановлення факту родинних відносин між позивачем та спадкодавцем в даному позові заявлено не було.

Крім того, в ході судового розгляду, твердження позивача стосовно того, що земельна ділянка увійшла до спадкової маси також не знайшов свого підтвердження, оскільки відсутні будь-які докази того, що право власності на спірну земельну ділянку за життя спадкодавця було набуто правомірно.

Суд вважає, що інформація надана листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.09.2020 р. № 29-8-0.18-4462/2-20, не може бути прийнята в якості доказу належності ОСОБА_4 земельної ділянки, оскільки в свідоцтві про смерть ім`я спадкодавця зазначено як « ОСОБА_4 », а в листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ім`я зазначено як « ОСОБА_4 ».

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами , висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1,ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачем на надано належних та допустимих доказів того, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , а також того що право власності на спірну земельну ділянку за життя спадкодавця було набуто правомірно, суд вважає що позовні вимоги є такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 8, 10, 12, 17, 18,28, 76-81, 83, 128-130, 133,137, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1225, 1233, 1235, 1268, 1269, 1297 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Біленьківської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя І.Б. Громова