Рішення № 98096491, 30.06.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/767/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом та просить суд визнати недійсним договір №736924366 від 16.05.2019р. укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Свої вимоги мотивує наступним.

16.05.2019р. уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір № 736924366 від 16.05.2019р., відповідно до якого отримала позику. Вважає такий договір недійсним, оскільки він нею не підписувався. Крім того, відповідачем проігноровано вимоги чинного законодавства та не повідомлено їй всієї необхідної інформації щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що їй бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і таким чином вона була введена в оману. Їй також не повідомлялось про розмір відсоткової ставки, яка є надто високою і розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості. Тому, з посиланням на відповідні положення Закону України «Про захист прав споживачів», в тому числі щодо нечесної підприємницької практики, вважає такий договір вказаний договір недійсним.

06.05.2021р. представник відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення мотивує наступним.

Укладенню договору передувало відповідне волевиявлення позивача, а сам договір укладався в електронній формі та був підписаний нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений позивачу на її мобільний телефон і який був введений нею у відповідному полі в інформаційній системі товариства 16.05.2019 о 11:57:41 год., після чого позивач натиснула кнопку «Так» та підтвердила факт укладення договору. Одразу після цього, а саме 16.05.2019 о 11:57:53 товариство перерахувало позивачу обумовлену суму коштів в розмірі 30000 грн. Інші аргументи позову спростовуються умовами оспорюваного договору, який містить усю необхідну інформацію і підписанням якого позивач підтвердила, що ознайомлена зі всіма істотними умовами договору.

Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.05.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 736924366 та надано позивачу кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн на строк 126 днів зі сплатою 81,95 % від суми кредиту за кожний день користування позикою.

Згідно з пунктом 3.4 цього договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.5 договору).

Договір укладався в електронній формі. Перед укладенням договору позивачу на її мобільний телефон відправлявся одноразовий ідентифікатор, який був нею введений 16.05.2019 о 11:57:41 год., про що зазначено в самому договорі.

Договір також містить графік розрахунків до кредитного договору № 736924366 (додаток № 1 до договору), згідно якого сукупна вартість кредиту складає 181,95 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 54585,54 грн. Проценти за користування кредитом складають 81,95 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 24 585,54 грн.

Відповідно до платіжного доручення (заява) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, 16.05.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 перераховані кошти на загальну суму 30 000,00 грн згідно з кредитним договором від 16.05.2019 року № 736924366.

Факт укладення договору сторони не заперечують, а у позовній заяві позивач сама зазначає про ознайомлення з таким договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен вирішити, чи є оспорюваний договір укладеним та чи відповідає він вимогам чинного законодавства, на яке посилається позивач та чи доводиться зібраними доказами обставини, про які згадується в позові.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 4.7 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.

Розділом 3 Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання кредиту та підписання електронного договору.

За умовами вказаного пункту, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер, та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору.

Договір про надання кредиту укладається в Особистому кабінеті. Заявник здійснює вхід на Сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету.

Заявник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма істотними умовами Договору з моменту кліку на кнопці «З умовами договору згодний» у Особистому кабінеті, доступ до якого здійснюється за допомогою унікальної пари Логіну та Пароля Особистого кабінету.

Товариство не пізніше 3 робочих днів з дати підписання договору Сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника, вказаний ним у заявці.

Дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника є датою укладання договору між Товариством і Позичальником.

Відповідно до пункту 4 Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за користування кредитом Позичальник виплачує Товариству проценти, які зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2021 року справа №524/5556/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, суд дійшов висновоку, що оскаржуваний договір є укладеним, в тому числі він підписаний позивачем і при укладенні такого договору позивач погодилась зі всіма його умовами.

Що ж стосується аргументів позову про невідповідність умов укладеного договору вимогам чинного законодавства, про яке зазначається в самому позові та про ненадання позивачу всієї необхідної інформації, то суд з огляду на принцип змагальності визнає ці аргументи голослівними.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

Однак, у справі яка розглядається позивач окрім як цитування законодавства та судової практики взагалі не пояснює, яка умова договору не відповідає вимогам законодавства, і лише загальними фразами пояснює таку невідповідність.

З іншого боку, як уже зазначав суд вище, у договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а за змістом п. 4.16 позичальник підтвердила, що отримала від товариства усю необхідну інформацію щодо умов кредитування.

Також, як вбачається з роздруківки із веб-сайту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед укладенням договору позичальник має можливість завантажити договір та ознайомитись з ним.

Таким чином, не було доведено факту ненадання позивачу інформації, а також не було доведено факту введення її в оману, що виключає можливість кваліфікувати дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як нечесну підприємницьку практику згідно зі статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наслідок, суд визнає позов безпідставним та відмовляє в його задоволені.

Разом з цим, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.07.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ЄДРПОУ:38569246, місце знаходження: м.Київ, вул.Лейпцизька, 15Б, перший поверх.

Головуючий: Л. Ю. Фарина