Рішення № 98095031, 05.07.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1657/21

Провадження № 2/132/555/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2021 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (далі ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») звернувся з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року. У позові вказує, що між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» (далі ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року, відповідно до умов якого, ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 10561,01 грн, з кінцевим строком погашення до 17.03.2016 року. Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання та не повернув у строки, визначені кредитним договором тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором.

27 квітня 2018 року, між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», укладений договір факторингу № 410/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним Договором № 003-01039-180313 від 18.03.2013, укладеним між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 , прострочена заборгованість за яким, станом на 14.05.2021 року складає 12289,99 грн. Тому, позивач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 28.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, також зазначив, що у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.

Відповідач 02.07.2021 року ха вх. №6575/21 надав заяву відповідно до якої заперечував проти задоволення позову, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом поза встановленими законом межами строків визначеними ЦК України, з наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зіст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» з заявою на отримання кредиту (на придбання Товару) та надав всі необхідні документи. Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року, відповідно до умов якого, ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, з кінцевим строком погашення до 17.04.2016 року (а.с. 10-11).

Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання та не повернув у строки, визначені Кредитним договором тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12289,99 грн. ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» розпочав процедуру досудового врегулювання проблемної заборгованості, здійснюючі телефоні дзвінки, письмові повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості. Але вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», щодо погашення простроченої заборгованості за кредитним Договором, Відповідачем були проігноровані, а заборгованість не сплачена.

27 квітня 2018 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладений договір факторингу № 410/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним Договором № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року, укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 , прострочена заборгованість за яким, станом на 14.05.2021 року складає 12289,99 грн, а саме:

-прострочена заборгованість по тілу кредиту 9567,18 грн;

-прострочені відсотки за користування кредитом 0,80 грн;

-пеня за прострочення виконання зобов`язань 0,00 грн;

-3% річних 850,04 грн;

-інфляція 1871,97 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2.3. заяви, строк кредиту становить 36 місяців.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить із того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що відповідач, як позичальник за кредитним договором, не виконав своїх зобов`язань станом на час закінчення дії договору, тобто 17 березня 2016 року.

Згідно з п. 4 ч. 5 заяви погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 18 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї Пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї Пропозиції на відкритий рахунок, згідно п. 2.7 ч. 2 цієї Пропозиції, відповідно до порядку і умов, визначених у п. 2.4 Глави 2 Правил.

Пунктом 5 передбачено, що у разі порушення строків сплати Платежів, Банк має право з наступного календарного дня за передбаченим цією Пропозицією днем сплати Платежу, нараховане стягнути із штрафними санкціями в розмірі 10% суми невиконаного зобов`язання, але не менше та/або не більше 250 грн.

У період часу з 13 березня 2016 року до 27 квітня 2018 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 не пред`являв.

27.04.2018 ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відповідно до Договору № 410/К відступив право вимоги за кредитними договорами ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (а.с. 5-6).

Відповідно до Витягу з Реєстру передачі Прав Вимоги 27 квітня 2018 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладений договір факторингу № 410/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним Договором № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року, укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 .

З часу передачі прав вимоги до дня подачі позову до суду минуло (з 27.04.2018 року по 14.05.2021 року (вихідна дата позовної заяви) 3 роки 17 днів. Вимоги щодо поновлення пропущеного строку позовної давності TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» перед судом не ставилося.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідачем була подана заява про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 252-255, 261, 267, 526, 530, 536, 611, 623- 625, 638, 1049, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 003-01039-180313 від 18.03.2013 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: