Постанова № 9809466, 28.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 рокуСправа № 2а-1062/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Рущинського Б.Й.,

представників відповідача Бугайова А.О. Новікової Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авто-Хелп" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування рішення від 23 лютого 2010 року № 0000192200/0 та податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2010 року № 0000182200/0,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Авто-Хелп” (ПП «Авто-Хелп») звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування рішення від 23 лютого 2010 року № 0000192200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 488754,72 грн. та податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2010 року № 0000182200/0 про визначення податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 9542,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками Державної податкової адміністрації у Волинській області (надалі ДПА у Волинській області) проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ПП «Авто-Хелп» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 року. В акті перевірки від 15.02.2010 року вказано на порушення строків розрахунків по контракту з іноземним контрагентом фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc, на підставі чого відповідачем відповідно до Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” нараховано пеню. Із рішенням відповідача від 23.02.2010 року № 0000192200/0, прийнятого за результатами перевірки, про нарахування пені у сумі 488754,72 грн. стосовно імпортних операцій, що здійснюються на умовах відстрочення поставки, не погоджується.

Загальна сума контракту 800000 доларів США. Умови оплати передоплата, умови поставки DAF- український кордон. На виконання умов контракту перераховано 765555 доларів США. Імпортний товар автомобілі легкові надійшов, як вважають податкові інспектори, згідно з вантажно-митними деклараціями (ВМД) на суму 647200 доларів США, в тому числі з порушенням встановлених строків на суму 126000 доларів США, взагалі не надійшов товар на суму 118355 доларів США. Не заперечуючи той факт, що товар поставлений з порушенням строків, вважає, що сам розрахунок проведено неправильно: відповідач невиправдано завищив суму пені, оскільки розрахував її повторно на ту суму заборгованості, щодо якої пеня застосована під час попередньої позапланової виїзної перевірки 21 липня 2009 року та рішення по якій податковою інспекцією винесено 05 серпня 2009 року за № 000067200, в тому числі по контракту з Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc на суму 195244,90 грн.

Перевіряючими не взято до уваги ті обставини, що на момент перевірки нерезидентом фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc фактично було поставлено товар, що підтверджується попередніми деклараціями. Податковим органом враховано лише той товар, щодо якого наявні виключно ВМД. Такий висновок є субєктивним та суперечить законодавству, оскільки імпортом товару є дата фактичного перетину митного кордону України, а не дата оформлення ВМД, а відтак пеня може нараховуватися лише до моменту перетину митного кордону.

Також за результатами перевірки відповідачем донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 3180,93 грн. основного платежу та 6361,86 грн. штрафної санкції, всього 9542,79 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 № 0000182200/0. Донарахування мотивовано тим, що для перевірки не надано довідку, яка підтверджує резидентство фірми «Abacus Sp.z.o.o», при цьому податковим органом підтверджено факт виконання угоди. Зазначає, що така довідка під час перевірки не вимагалася.

Зазначені рішення Луцької ОДПІ позивач просив скасувати.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав, що датою імпорту товару у випадку ввезення товару на митну територію України є дата завершення оформлення ВМД. Згідно з реєстром платіжних доручень та ВМД встановлено, що товар на суму 118355 доларів США не надійшов, що є сумою дебіторської заборгованості, на яку нараховано пеню. Крім того, пеню нараховано по розрахунках, які проведені з порушенням строків, встановлених ст.2 Закону України «Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті». Висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у звязку із перевищенням термінів розрахунків позивачу не видавався.

Підставою для зняття банком імпортної операції резидента з контролю є вантажно-митна декларація та інформація про цю операцію в реєстрі ВМД або письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган помилково надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру. Оформлення ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів в заявленому митному режимі та прав, вказаних у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Порушення резидентами вказаних строків тягне нарахування пені у розмірі 0,3 відсотка від суми недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України (НБУ) на день виникнення заборгованості.

Оскільки поставка товару за договорами відбувалася з порушенням термінів, а частина товару взагалі не була поставлена на митну територію України, ліцензії НБУ на продовження термінів розрахунків в іноземній валюті не видавались, то Луцькою ОДПІ нараховано пеню в сумі 488754,72 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю. Зазначили, що пеня за порушення розрахунків в іноземній валюті нарахована по 05 серпня 2009 року, оскільки господарським судом Волинської області порушено провадження за позовом ПП «Авто-Хелп» про стягнення з фірми Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc заборгованості у сумі 153455 доларів США; даний позов був задоволений відповідно до рішення суду від 05.10.2009 року. Пояснили, що під час попередньої позапланової перевірки з питань дотримання ПП «Авто-Хелп» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно з інформацією ВФ АКБ «Імексбанк» по контракту № 3/1 від 01.08.2008 з фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc за період з 01.08.2008 по 20.07.2009, у реєстрі платіжних доручень помилково було вказано платіжне доручення № 26 від 24.09.2008 року на суму 18300 доларів США, замість 183000 доларів США, а відповідно розрахунок пені проведено на меншу суму дебіторської заборгованості, яка була фактично: підприємством станом на 20.07.2009 року фактично перераховано контрагенту 765555 доларів США, а в акті перевірки у звязку із технічною помилкою по платіжному дорученню № 26 зазначено суму 600855 доларів США. У звязку із виявленою помилкою під час планової перевірки зроблено перерахунок згідно із сумою проплати по платіжному дорученню № 26 та ВМД, наявних у підприємства. Встановлено, що з моменту дії контракту по 05.08.2009 року сума пені становить 683999,62 грн. Станом на 20.07.2009 року сума пені становить 625182,87 грн., рішення Луцькою ОДПІ від 05.08.2009 року № 000067200 винесено на суму 195244,90 грн. Таким чином, невключена рішенням від 05.08.2009 року сума пені (429937,97 грн.) донарахована рішенням від 23.02.2010 року.

Також представник відповідача Бугайов А.О. суду пояснив, що перевіркою виявлено факт виплати нерезиденту доходу з джерелом походження з України, а саме, фірмі «Abacus Sp.z.o.o» по договору про надання послуг по управлінню центральним обєднаним складом автомобілів легкових та вантажних на суму 4309 доларів США. Оподаткування таких доходів здійснюється за ставкою 15% від суми виплати під час виплати таких доходів та за їх рахунок, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до положень Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про усунення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року прибутки, одержані резидентом договірної держави оподатковуються лише в договірній державі. Підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує доходи, довідки (її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено договір, що визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470. Така довідка ні під час перевірки, ні разом із запереченням на акт перевірки ПП «Авто-Хелп» предявлена не була. Тому Луцькою ОДПІ нараховано податок на прибуток нерезидента та штраф у подвійному розмірі відповідно до пп.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ДПА у Волинській області 15 лютого 2010 року завершено планову виїзну перевірку ПП «Авто-Хелп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 року.

Перевірка проведена на підставі направлень, виданих ревізорам-інпекторам, що брали у ній участь та відповідно до плану-графіка. Про проведення перевірки ПП «Авто-Хелп» проінформовано письмовим повідомленням від 24.11.2008 року № 207. Перевірку проведено з відома директора підприємства та у присутності його головного бухгалтера.

Результати перевірки оформлено актом від 15.02.2010 рок2 № 549/23/31102099. Під час перевірки було виявлено порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (далі Закон № 185/94-ВР) по контракту № 3/1від 01.08.2008 року з фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc, а тому Луцькою ОДПІ винесено рішення від 23.02.2010 року № 0000192200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 488754,72 грн., що оспорюється.

Відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.14 вищезазначеного Закону всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Між ПП “Авто-Хелп” та фірмою з фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc 01.08.2008 року було укладено контракт № 3/1 про поставку автомобілів легкових та вантажних, причепів, напівпричепів, кузовів нових та бувших у використанні. Загальна сума контракту 800000 доларів США.

На виконання умов контракту ПП “Авто-Хелп” перераховано фірмі Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc кошти в сумі 765555 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями за даний період. Факт здійснення перерахунку коштів представниками сторін не заперечується та не оспорюється. В акті перевірки зазначено, що фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc здійснено поставку товару на суму 647200 доларів США згідно з ВМД, в тому числі з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті на суму 126000доларів США. Товар на суму 118355 доларів США станом на 30 вересня 2009 року не був імпортований на митну територію України взагалі.

Відповідно до ст.2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (далі - Інструкція № 136) встановлено, що контроль за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними операціями здійснюють уповноважені банки. Банком у наведеному вище контексті вважається будь-який уповноважений банк або інша уповноважена фінансова установа, а також їх філії, відділення (п. 1.1 Інструкції № 136). Відповідно до п. 3 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» під терміном «уповноважений банк» слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

При цьому відповідно до п.3.2. Інструкції № 136 відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки. Строк завершення імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, як уже зазначалося, визначено ст.2 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР. При цьому перевищення законодавчо встановлених строків потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Пунктом 3.3 Інструкції № 136, передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 “Імпорт”, IM-41 “Реімпорт”, IM-72 “Магазин безмитної торгівлі”, IM-75 “Відмова на користь держави”, IM-76 “Знищення або руйнування”) та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Товар, що є предметом контракту між ПП «Авто-Хелп» та Northwest Trans LTD, підлягає митному оформленню. Тому підставою для зняття банком з контролю валютної операції у даному випадку є ВМД та наявність інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.

Здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором - в інших випадках (тобто, коли товар не ввозиться на митну територію України). За умовами контрактів № 1/N від 05.05.2008 року (п.3) та № 3/1 від 01.01.2008 року (п.3.1.) поставка товару здійснюється за правилами ДAF-Український кордон, а отже, товар, ввезений на митну територію України, потребує митного оформлення.

Згідно з п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Відповідно до Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574, ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Отже, підставою вважати розрахунки в іноземній валюті в розумінні Закону № 185/94-ВР завершеними у випадку, коли товар імпортується на митну територію України, є оформлення ВМД, а якщо товар не ввозиться на територію України інші документи, що свідчать про виконання контракту. Оформлення ВМД підтверджує право особи на переміщення товару у заявленому митному режимі.

Таким чином, у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків (або у строки, встановлені відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків) товару за імпортною операцією та/або неповернення резиденту попередньої оплати (у зв'язку з невиконанням взаємних зобов'язань та розірванням імпортною договору) виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків. У цьому випадку банк має інформувати податкові органи про виявлені у звітному місяці факти порушень ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів згідно з розділом 5 (пункт 5.9) Інструкції.

Як встановлено судом, позивач не звертався для отримання висновку про продовження термінів розрахунків.

Порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями призводить до нарахування пені. Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що пеня стягується за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас ч.2 ст.4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промислової палати України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строків, передбачених експертно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як встановлено у судовому засіданні, ухвалою господарського суду Волинської області від 05.08.2009 року порушено провадження у справі за позовом ПП «Авто-Хелп» до Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc про стягнення 153455 доларів США. Луцькою ОДПІ пеня за порушення розрахунків по контракту з фірмою Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc розраховувалася до 05.08.2009 року.

Посилання представника позивача на те, що податковою інспекцією двічі нараховано штрафну санкцію за один і той же період знаходить своє спростування в інформації про виконання імпортних контрактів та розрахунку нарахування пені, наданому суду (а.с.121-122). З пояснень представника відповідача Новикової Т.Г. зрозуміло, що попередня позапланова перевірка відбулася 21 липня 2009 року по розрахунках позивача по контракту з Infiniti Auto Leasing Enterprises Inc за період з 01.08.2008 по 20.07.2009 року. У реєстрі платіжних доручень вказано платіжне доручення № 26 від 24.09.2008 року на суму 18300 доларів США, замість 183000 доларів США. ПП «Авто-Хелп» станом на 20.07.2009 року фактично перераховано контрагенту 765555 доларів США (станом на 30.09.2009 року інших проплат не було), а в акті перевірки від 21.07.2009 року було зазначено суму 600855 доларів США. У звязку із виявленою помилкою під час перевірки у лютому 2010 року зроблено перерахунок пені згідно із сумою проплати по платіжному дорученню № 26 та наявних ВМД. При цьому сума пені з 01.08.2008 по 05.08.2009 року становить 683999,62 грн. Станом на 20.07.2009 року сума пені має становити 625182,87 грн., рішення Луцькою ОДПІ від 05.08.2009 року № 000067200 винесено на суму 195244,90 грн. Сума пені за період з 21.07.2009 року по 05.08.2009 року становить 58816,68 грн. Таким чином, невключена рішенням від 05.08.2009 року сума пені (429937,97 грн.) донарахована рішенням від 23.02.2010 року (429937,97 грн. + 58816,68 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування до резидентів санкцій, передбачених Законом, належить до компетенції податкових органів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 1 ст.71 Кодексу на сторін у справі покладено обовязок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів невідповідність рішення Луцької ОДПІ вимогам законодавства та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Водночас відповідачем доведено правомірність рішення від 23.02.2010 року № 0000192200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 488754,72 грн.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення дотримано вищезазначені принципи та вимоги законодавства України.

Позивач, в свою чергу, не довів невідповідність рішення Луцької ОДПІ вимогам законодавства та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 серпня 2009 року №0000672200 нечинним та його скасування.

Перевіркою було також встановлено порушення ст.13.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями (надалі - №334/94-ВР). Підставою для таких висновків податкового органу було дослідження господарських операцій з фірмою «Abacus Sp.z.o.o» (Республіка Польща) за договором від 02.10.2008 про надання послуг по управлінню центральним обєднаним складом автомобілів легкових та вантажних на суму 4309 доларів США. Водночас, відповідач в акті перевірки не вказав, під дію якого підпункту пункту 13.1 Закону N 334/97-ВР на його думку підпадають виплачені доходи нерезиденту.

Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення N0000682306/0 від 23.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів у сумі 3180,93 грн. основного платежу та 6361,86 грн. штрафної санкції, всього 9542,79 грн.

Згідно з п. 1.16 Закону №334/94-ВР, нерезиденти - це юридичні особи і субєкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність згідно із законодавством іншої держави.

Згідно зі ст.13.1 вказаного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від проведення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться у гривнях), оподатковуються за встановленими ставками. Одночасно з виплатою нерезиденту таких доходів сплачують і перераховують до бюджету і податок на доходи. Перелік доходів нерезидентів, що отримуються (нараховуються) на території України та підлягають оподаткуванню згідно із Законом №334/94-ВР, і ставки податку наведено у п.13.1 та 13.2 відповідно.

Тобто, будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, є доходами із джерелом їх походження з України. Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону №334/94-ВР для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, ті доходи, які прямо визначені цією нормою. Серед переліку такі види пасивних доходів від імпорту послуг, як роялті, фрахт, доходи від послуг типу «інжиніринг»; винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності; рекламні послуги; лізингова (орендна) плата; брокерська, комісійна або агентська винагорода тощо. Тобто, при виплаті нерезиденту перелічених видів доходів особа-резидент повинна утримати так званий податок на прибуток, але при цьому уникати подвійного оподаткування. При цьому у розумінні цієї статті Закону не є обєктом оподаткування доходи нерезидентів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту, в тому числі вартості послуг з міжнародного звязку або міжнародного інформаційного забезпечення.

У відповідності до п. 13.2 ст. 13 Закону N 334/97-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Водночас згідно з п. 18.1 Закону №334/94-ВР, якщо нормами міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Законом про прибуток, застосовуються норми міжнародного договору. Тобто міжнародним договором може бути встановлено інший порядок оподаткування доходів і, відповідно, інші ставки.

Відповідними положеннями переважної більшості чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною з іншими країнами, передбачено право оподатковувати такі доходи кожною з держав, які є сторонами міжнародного договору, країною, що є джерелом доходів, і країною, резидентом якої є особа, котра одержує такі доходи.

Механізм застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470.

Посилання відповідача на застосування вказаного механізму, на думку суду, безпідставне, оскільки предмет імпорту послуг по контракту ПП «Авто-Хелп» з фірмою«Abacus Sp.z.o.o» не відповідає визначенню доходів з джерелом їх походження з України, даному в п.1.21 Закону №334/94-ВР: це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідачем не доведено, що поставка послуг здійснювалася нерезидентом на території України, так само як і те, що фірма «Abacus Sp.z.o.o» має постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. З урахуванням наведеного норми п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону №334/94-ВР у даному випадку застосуванню не підлягають. Вказане свідчить про помилковість висновків податкового органу, а тому податок на прибуток з нерезидентів та штрафна санкція нараховані позивачу неправомірно. За таких обставин позовну вимогу позивача про визнання нечинним та скасування слід задовольнити

Приймаючи постанову у справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.02.2010 року N0000682306/0.

У звязку із наведеним позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про оподаткування прибутку підприємств", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Авто-Хелп" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування рішення від 23 лютого 2010 року № 0000192200/0 та податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2010 року № 0000182200/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 23 лютого 2010 року № 0000182200/0 про визначення податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 9542 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 79 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 01 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.В. Каленюк