Рішення № 98094255, 01.07.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1123/21

Провадження № 2/206/649/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

при секретареві Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали позовної заяви позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 360" про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_4 ,

представника позивача ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який обґрунтували тим, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вищевказаній квартирі зареєстрована але не проживає з 2009 року ОСОБА_3 , яка є їх онукою. У 2008 році донька позивачів ОСОБА_6 уклала шлюб та переїхала мешкати за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею у 2009 році переїхала і відповідач, яка є її донькою, мешкати за вищезазначеною адресою матері, згодомвідповідач також переїхала з даної квартири, але куди саме ні позивачам ні її матеріне відомо, будь яких контактів у позивачів з відповідачем немає. Відповідач не сплачує комунальних платежів, в утриманні житла участі не бере. Відповідач добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає, а тому на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, позивачі просять суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, щодо ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не надала та про причини неявки суд не повідомила. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд справ за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є донької позивачів та матір`ю відповідача пояснила, що вони разом з донькою ОСОБА_3 в 2009 році переїхали мешкати від батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Пів року тому вона з донькою посварилась і наразі місце перебування доньки їй не відомо.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що являються сусідами позивачів, відповідача бачили в дитинстві коли вона ходила до школи, вона разом з матір`ю мешкала у позивачів, згодом відповідач з матір`ю з`їхали та більше вони її не бачили. Підтвердили, що відповідачі живуть у двох.

Вислухавши пояснення позивачів, свідків, дослідивши письмові докази по справі та давши їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 07 серпня 2001 року (а.с. 10).

09 жовтня 2001 року в зазначеній квартирі була зареєстрована відповідач ОСОБА_3 (а.с. 14).

Зазначені правовідносини сторін регулюються Житловим кодексом України та Цивільним кодексом України.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Факт відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні понад рік без поважних причин знайшов своє підтвердження у сукупності досліджених у справі доказів та допитаних у судовому засіданні свідків, покази яких послідовні та узгоджуються між собою.

Так, в матеріалах справи міститься акт обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 від 19.02.2021, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 , не проживала та на теперішній час не проживає (а.с. 12).

За таких обставин, встановивши у судовому засіданні факт відсутності відповідача в спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, суд вважає, що ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України слід визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 360" про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст складено 06 липня 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Малихіна