Постанова № 9809154, 01.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.06.10Справа №2а-3647/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіній Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"

про стягнення заборгованості

Суть спору: Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" про стягнення 239844,31 грн. заборгованості з страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 17, 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки та розмірі страхові внески.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання, яке відбулось 01.06.10р. не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, від представник позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимог наполягав.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача відповідно до заявленого ним клопотання та у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі –Закон) всі відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" (ЄДРПОУ 04825950) є юридичною особою, зареєстрованою Виконкомом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 27.10.2003 року, відповідно довідки ГУС № 09/2-6-19/2719.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" зареєстроване в Управлінні ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ( реєстраційний номер 15-01-55).

Відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” від 9.07.2003 р. № 1058-IV, Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. № 63\8663, всі підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання зобов'язані сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону –один календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" зобов’язалося сплатити 239844,31 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем не погашено заборгованість зі сплати страхових внесків за грудень 2009 року у розмірі 239844,31 гривень.

Таким чином, в порушення п.п. 4,6 частини 2 статті 17, частини 6 статті 20 Закону відповідач своєчасно не сплатив зазначену ним в розрахунку суму страхових внесків в розмірі 239844,31 гривень.

Частиною 2 статті 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату. Згідно з абзацом 3 частини3 статті 106 Закону протягом 10 днів із дня її одержання страхувальник зобов’язаний сплатити суму недоїмки та суму фінансових санкцій.

На суму боргу зі сплати страхових внесків станом на 01.02.2010 року в Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим відповідачу виставлена вимога від 04.02.2010 року № Ю-220 на загальну суму боргу у розмірі 1336078,24 гривень, яка була отримана відповідачем 05.02.2010 року, про що свідчить належним чином завірена ксерокопія поштового повідомлення, додана позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в визначений абзацем 3 частини 3 ст. 106 Закону 10-денний строк відповідач встановлену в вимозі від 04.02.2010 року № Ю-220 суму недоїмки зі сплати страхових внесків за грудень 2009 року не погасив, у передбаченому Законом порядку зазначену вимогу не оскаржував.

Враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунками сум заборгованості, вказана вимога є узгодженою.

Відповідно до довідки про заборгованість та картки особового рахунку заборгованість відповідача перед бюджетом становить 239844,31 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 239844,31 гривень розрахована позивачем вірно, являються погодженою відповідачем та підлягають стягненню з останнього.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, позовні вимоги Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" (ЄДРПО України 04825950) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (ЄДРПО України 22300458) заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 239844,31 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Тоскіна Г.Л.