Ухвала суду № 9808613, 25.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р.Справа № 2-а-41488/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2009р. по справі№2-а-41488/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якій просило суд визнати нечинними податкове повідомлення - рішення № 000181540/0 від 01.09.2009 року та стягнути з відповідача сплачене державне мито в розмірі 3.40 гри.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі № 2а-41488/09/2070 позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 000181540/0 від 01.09.2009 року. Стягнуто з державного бюджет) України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" витрати на оплаті державного мита в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі № 2а-41488/09/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані всі обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін, колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівником відповідача "Про результати невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість" №1590/15-414/31798300 від 26.08.2009 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 7.4.1. та 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в якості порушення податкова служба констатувала неправомірне завищення податкового кредиту на суму 79 692. 52 гри. та заниження податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 79 692. 5 1 гри.

Наслідком цих висновків стало визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням № 000181540/0 від 01.09.2009 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119538,77 грн., де основний платіж - 79692,51 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 39846,26 грн.

Висновок про порушення товариством Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтується та тому, що товариство до складу податкового кредиту включило податкові накладні з періодом виписки іншим ніж звітний, а саме, в декларацію за березень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі -16.04.2009р. вх.№18916) включені податкові накладні за січень, лютий 2008 року па суму 478 155, 07грн. ПДВ - 79 692.51 грн., а саме: № 274 від 07.02.08р . на суму 214800,00 гри.. ПДВ -35800,00 грн.; № 234 від 04.02.08р., на суму 213800,00 гри.. ПДВ -35633.33 грн. та №41 від 3 1.01,08р.. на суму 49555.07 грн., ПДВ-8259.18 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної: в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж)ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна с звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг),

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. У разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного період) у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника податку протягом звітної о податкового період), а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно копій платіжних доручень та виписок з банку товари та послуги (за якими були видані податкові накладні) були сплачені грошовими коштами з розрахункового рахунку позивача. Зазначені товари та послуги були використані в господарській діяльності ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер".

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" накладні № 41 від 31.01.2008 року, № 234 від 04.02.2008 року, № 274 від 07.02.2008 року були отримані товариством 01.03.2009 року.

Представник відповідача зазначив, що не заперечує, що товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача, сплачені коштами з розрахункового рахунку позивача. Також зазначив, що контрагентами позивача було сплачено всі податки та збори по операціях за якими було видано податкові накладні, включені позивачем у декларацію за березень 2009 року.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути визнані обґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія судів звертає увагу на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ч. 2 п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" як на підставу неправомірності включення позивачем в березні 2009 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які мали бути нараховані не у даному звітному періоді, а у січні 2008 року, лютому 2008 року, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної є саме правом отримувача товарів (послуг), а не обовязком.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2009р. по справі№2-а-41488/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2010 р.