Ухвала суду № 98084572, 05.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-405/2011

Провадження № 6/344/345/21

У Х В А Л А

05 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання – Дементьєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Романа Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2021 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберський Роман Петрович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення паспортного документа у праві виїзду за межі України. Обґрунтовуючи вимоги подання, заявник вказує, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 31241867 з виконання виконавчого листа № 2-405/2011, виданого 26 грудня 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» 3 005 866,36 грн заборгованості за кредитним договором № 1708pv-07 від 10 жовтня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», в подальшому назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», та ОСОБА_1 , 1700 грн судового збору та 120 грн витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, на виклики державного виконавця не з`являється, про причини неявки не повідомляє виконавця. За таких обставин заявник просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених рішенням суду.

Згідно частини четвертої статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання заявник не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд подання здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

26 грудня 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» 3 005 866,36 грн заборгованості за кредитним договором № 1708pv-07 від 10 жовтня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», в подальшому назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», та ОСОБА_1 , 1700 грн судового збору і 120 грн витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

17 лютого 2019 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Цурканом В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №31241867 з виконання вказаного судового рішення на підставі виконавчого листа № 2-405/2011, виданого 26 грудня 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.

15 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберським Романом Петровичем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження: зі стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальність «Олком-Лізинг».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладений арешт на нерухоме майно боржника, за ОСОБА_1 числиться нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0,0684 га, кадастровий номер 2610100000210030109 за адресою: АДРЕСА_1 (перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальність «Олком-Лізинг»); домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальність «Олком-Лізинг»; 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України, за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані.

Як вбачається з відповіді Державної фіскальної служби України, боржник немає джерел отримання доходів.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які працюють отримають пенсії, ОСОБА_1 пенсію не отримує.

З відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України.

15 березня 2021 року старшим державним виконавцем Боберським Р.Й здійснювалися виклик ОСОБА_1 до державного виконавця та надсилалася вимога виконавця.

Стаття 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Згідно статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У відповідності до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов`язань.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Частинами першою-третьою статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Узагальнюючи судову практику щодо вирішення звернень про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Верховний Суд України дійшов висновку що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, тощо.

Суд вважає, що приватний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на стягнення заборгованості. Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, та умисно ухилявся й ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Поряд з цим державний виконавець не долучив до матеріалів подання доказів отримання боржником усіх матеріалів виконавчого провадження у межах такого, як це вимагає закон.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

Також у матеріалах подання відсутні достатні докази використання державним виконавцем передбачених законом інструментів і повноважень для стягнення боргу без обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми, вичерпані тощо. Таке обмеження не повинно застосовуватися, якщо не є вкрай необхідним і обґрунтованим.

Наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Зважаючи на вказане, у матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.

За наведених обставин, суд вважає передчасним застосування до ОСОБА_1 як до боржника з метою виконання ним своїх боргових зобов`язань такого заходу впливу, як тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, а тому приходить до висновку, що подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 258-261, 353, 354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Романа Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Мелещенко Л.В.