Рішення № 98075972, 05.07.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"05" липня 2021 р.

Справа №150/204/21

Провадження №2/150/76/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року с.Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Короленко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чернівецького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовною заявою до Бабчинецької сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що вона постійно, безперервно, добросовісно, відкрито, протягом 14-ти років (з 2007 року) володіє та проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нерухомим майном, а саме будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначеним житловим будинком заволоділа в 2007 році шляхом домовленості про проживання в даному будинку зі своєю знайомою ОСОБА_4 , на той час жителькою с. Моївка Чернівецького району Вінницької області та, як їй було відомо зі слів останньої, власницею житлового будинку, який є предметом спору. Дозвіл на проживання остання надала за умови забезпечення утримання даного житлового будинку з подальшим його переоформленням (реєстрації права власності) на ім`я позивачки. Проте, в 2009 році ОСОБА_4 змінила місце проживання, яке наразі невідоме, контактних даних остання не залишила, до сьогоднішнього дня на зв`язок не виходить.

Крім цього, позивачці стало відомо, що власником вищезазначеного житлового будинку є ОСОБА_5 , який помер у 1999році. ОСОБА_4 являється рідною донькою ОСОБА_5 , проте спадщину після смерті батька у відповідності до законного порядку не прийняла, разом із батьком на час смерті не проживала, відтак, остання фактично розпорядником майна на момент вселення позивача з сім`єю у спірний будинок не була, позивачці про даний факт не було відомо. Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 22.04.2021 року відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27.05.2021 задоволено клопотання позивача та витребувано від Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Хмельницький) витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів: про смерть ОСОБА_5 (с.Моївка, Чернівецького району Вінницької області); про народження ОСОБА_4 , а також витребувано від Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи відносно майна ОСОБА_5 (с.Моївка Чернівецького району Вінницької області) та виданих свідоцтв про право на спадщину на його спадкове майно.

На виконання вимог ухвали суду подано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (вх.№1356/21 від 03.06.2021) та Повні витяги з Державних реєстрів актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та про смерть (вх.№1464/21 від 14.06.2021).

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 15.06.2021 року підготовче провадження по даній цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити. Зазначала, що з 2007 року вона разом з чоловіком та дітьми проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання вона провела ремонт будинку, регулярно проводить заходи щодо поліпшення та утримання житлового приміщення та господарських будівель, сплачує комунальні послуги та підтримує будинок у справному стані, тобто фактично добросовісно та відкрито володіє вказаним нерухомим майном понад десять років. Жодних претензій щодо проживання чи володіння вказаним будинком з боку відповідача чи інших осіб не має.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, натомість подав заяву від 18.05.2021 за №44 (вх.№1229/21 від 19.05.2021), у якій не заперечує щодо позовних вимог, просить справу слухати без його участі, рішення просить прийняти згідно норм чинного законодавства (а.с.60).

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, покази свідків, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 міститься житловий будинок загальною площею 65,9кв.м., житловою площею 38,5кв.м. (а.с.18-23).

Як вбачається з виписки з погосподарської книги від 16.03.2021 №376, виданої Бабчинецькою сільською радою Моївського старостинського округу Вінницької області, власником будинку по АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_5 , характеристика житлової площі: загальна площа 65,9 кв.м., житлова площа 38,5 кв.м. Однак в пункті сімей, які проживають в даному будинку значаться: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с.26).

Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий Моївською сільською радою 08.02.1988 року, належить ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою за №329 від 14.04.2021, виданою КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (а.с.17).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00031157486 від 10.06.2021 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що виконавчим комітетом Моївської сільської ради Чернівецького району (Могилів-Подільського району) Вінницької області складено актовий запис №13 (а.с.79).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00031158209 від 10.06.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється дочкою ОСОБА_5 (а.с.76).

Згідно копії попогосподарської книги за 1996-2000 роки, на момент смерті ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , інших осіб не було зареєстровано (а.с.80-82).

Рішенням №53 Моївської сільської ради від 26.01.2016 року перейменовано в селі Моївка без зміни поштових номерів житлових будинків, установ, споруд, зокрема, вулицю Красовського на вулицю Теплична (а.с.87-88).

Після смерті ОСОБА_7 спадщину ніхто не оформив, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №64974216 від 01.06.2021 року (а.с.72-73).

Згідно довідки Бабчинецької сільської ради Моївського старостинського округу Вінницької області від 07.04.2021 за №466 житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 не знаходиться на балансі та не є в комунальній власності Бабчинецької сільської ради (а.с.28).

Відповідно до довідок Бабчинецької сільської ради Моївського старостинського округу Вінницької області від 16.03.2021 за №375, від 07.04.2021 №465, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2007 року постійно та безперервно володіла житловим будинком за адресою АДРЕСА_2 , володіння було відкрите та добросовісне, протягом 14 років користується зазначеним майном, здійснює його ремонт та поліпшення, сплачє комунальні послуги та податки. До складу сім`ї зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 , входять: ОСОБА_2 (голова домогосподарства), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син) (а.с.27, 29).

Крім того, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні кожен окремо підтвердили той факт, що позивач ОСОБА_1 з сім"єю з 2007 року безперервно та відкрито проживає за адресою: АДРЕСА_2 , доглядає за вказаним будинком, зробила в будинку ремонт, впорядкувала прибудинкову територію, а також ту обставину, що позивач з родиною поселилась за вказаною адресою за усної згоди ОСОБА_4 , доньки покійного ОСОБА_5 , який був власником вказаного будинку. Окрім того, свідки підтвердили факт відсутності ОСОБА_4 в селі Моївка більше десяти років.

Суд не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні.

Окрім того, факт постійного проживання ОСОБА_1 у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 підтверджується платіжними документами про оплату спожитої електричної енергії за 2018-2021 роки та рахунками на сплату електроенергії до Чернівецького ЕМ за 2012 та 2016 роки, в яких платником послуг визначено ОСОБА_1 (а.с.50-54).

Таким чином, судом встановлено, що позивач користується нерухомим майном, а саме будинком в АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9кв.м, житловою 38,5кв.м, та відкрито ним володіє з 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Частиною 1 статті 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

У пункті 11 зазначеної вище постанови вказано, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК України, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

За змістом статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності за набувальною давність на житловий будинок та господарські будівлі з тих підстав, що вона з 2007 року відкрито, безперервно та добросовісно володіє та користується даним майном.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно правового висновку зазначеного в постанові ВП ВС від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18), зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один з первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Судом встановлено, що позивач на момент вселення в будинок та проживання у ньому не знала про факт неприйняття ОСОБА_4 у спадщину будинку після смерті свого батька ОСОБА_5 , відтак, її володіння спірним будинком визнається судом добросовісним, а спірне майно визнається об`єктом набувальної давності як таке, яке не має власника.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відтак, у суді знайшов своє підтвердження належними доказами факт добросовісного, відкритого та безперервного володіння позивачкою будинком по АДРЕСА_1 з 2007 року, тобто протягом строку, що перевищує десять років, відтак, ОСОБА_1 набула право власності на вказане житло на підставах, що не заборонені законом.

Окрім того, враховуючи визнання відповідачем позову, а також той факт, що за чотирнадцять років фактичного володіння ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами, ніхто як власник зазначеного майна, не звертався до неї із вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, судом визнається самостійною підставою вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем вище вказаного житлового будинку (докази протилежного суду не надано).

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Суд вважає обґрунтованими обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю.

На підставі вище викладеного, суд в силу статті 89 ЦПК України, беручи до уваги роз`яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, №5, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бабчинецької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Бабчинецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326520, юридична адреса: село Бабчинці, вул. Незалежності, 13, Могилів-Подільського району Вінницької області.

Повний текст рішення складено 05.07.2021 року.

Суддя Б.Б.Кушнір