Рішення № 98075591, 23.06.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1264/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

1. Міністерства оборони України

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до фізичної особи - підприємця Козьми Георгія Фаниковича

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Представники сторін:

від позивача 1 - Літвін С. М.;

від позивача 2 - Сідлецький Д. Ю.;

від відповідача - Лопух С. В. ;

за участю прокурора Покори К. В.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернулась з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до фізичної особи - підприємця Козьми Георгія Фаниковича в якому просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні Міністерством оборони України та КЕВ м. Чернівці приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 шляхом демонтажу самовільно збудованої ним будівлі гаражного типу.

Позовні вимоги мотивуються тим, що 07.12.2017 рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2127/16 задоволено позов КЕВ м. Чернівці до ФОП Козьми Г.Ф. та зобов`язано останнього звільнити на користь КЕВ м. Чернівці нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі № 5 (склад-гараж літ. Б) військового містечка № 101 за адресою: пл. Театральна, 6 м. Чернівці загальною площею 68,6 кв.м. протягом 30 днів, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Рішення суду залишено без змін відповідно до постанов Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та Верховного Суду від 21.06.2018, набрало законної сили та виконавчий документ звернуто до виконання в орган ДВС.

Однак, в ході виконавчого провадження (ВП № 58879993) згідно наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/2127/16 від 03.04.2018 державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області установлено, що над будівлею (на будівлі), що була предметом спору у справі № 926/2127/16 та яка є власністю держави в особі оборонного відомства та перебуває на обліку КЕВ м. Чернівці, ФОП Козьмою Г.Ф. самовільно побудовано приміщення, що фактично є другим поверхом одноповерхової будівлі, що належить Міністерству оборони України.

Отже, станом на день подання позовної заяви, на переконання військового прокурора, відповідачем незаконно чиняться перешкоди у користуванні будівлею шляхом самовільного зведення (побудови) на ній іншої будівлі гаражного типу, що є порушенням вимог статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та статті 321 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи у відзиві на позов, що предметом розгляду в справі № 926/2127/16 було усунення перешкод у користуванні приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) у зв`язку із закінченням попереднього договору. Також, прокурором та позивачами не ідентифіковано будівлю, яку він просить демонтувати, не визначено чи взагалі можливий демонтаж без пошкодження інших будівель, не надано доказів вжиття відповідними службами всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи (осіб) до відповідальності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 01.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 21.04.2021.

21.04.2021 від відповідача надійшло письмове клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва військовим прокурором інтересах позивачів.

21.04.2021 у судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви до 18.05.2021 із занесення до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання на 28.05.2021.

У судовому засіданні 28.05.2021 суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні та відклав підготовче засідання на 01.06.2021.

31.05.2021 від прокурора надійшло письмове клопотання про уточнення позовних вимоги у змісті яких прокурор, уточнивши вимоги просить суд - зобов`язати фізичну особу-підприємця Козьму Георгія Фаниковича усунути перешкоди у користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 шляхом демонтажу самовільно збудованої ним будівлі гаражного типу, що знаходиться на другому поверсі над приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 .

Ухвалою суду від 01.06.2021 клопотання прокурора про уточнення позовних вимог задоволено, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.06.2021.

09.06.2021 на електронну поштову адресу Господарського суду Чернівецької області від Міністерства оборони України надійшла письмова заява про участь його представника у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.06.2021 заяву Міністерства оборони України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні, 16.06.2021, під час розгляду справи оголошено перерву до 23.06.2021.

У судовому засіданні 23.06.2021 представники позивачів та прокурор позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 у справі № 926/2127/16 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до Фізичної особи-підприємця Козьми Георгія Фаниковича про зобов`язання звільнити орендоване приміщення, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.06.2018, позов задоволено - зобов`язано фізичну особу-підприємця Козьму Георгія Фаниковича звільнити на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі № 5 (склад-гараж літ. Б) військового містечка № 101 за адресою пл. Театральна, 6, м. Чернівці , загальною площею 68,6 кв.м, протягом 30 днів, починаючи з наступного дня, після набрання рішенням законної сили.

Вказаним судовим рішенням також встановлено, що 03.06.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом в м. Чернівці та відповідачем було укладено попередній договір оренди військового нерухомого майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці пл. Театральна, 6, військове містечко № 101 буд. 5 (літ. Б) (№98/2013-п.).

Згідно з Актом приймання-передачі від 03.06.2013 КЕВ передав, а фізична особа-підприємець Козьма Г.Ф. прийняв, на підставі вказаного вище попереднього договору в оренду зазначене в ньому нерухоме майно.

Прийняте в оренду майно позивачем ідентифіковане, як «склад-гараж» літери Б площею 68,6 кв.м, розташований на першому поверсі будинку № 5 за адресою: пл.Театральна,6 м. Чернівці .

Судом встановлено, що станом на день винесення даного рішення відповідачем рішення Господарського суду Чернівецької області не виконано та відповідачем не звільнено нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі № 5 (склад-гараж літ. Б) військового містечка № 101 за адресою пл. Театральна, 6, м. Чернівці , загальною площею 68,6 кв.м.

Відповідно до додатку № 1 до наказу начальника Чернівецького гарнізону Міністерства оборони України № 4 від 20.01.2021 спірне нерухоме майно закріплене за 33 гарнізонним будинком офіцерів військового містечка № 101. В свою чергу, згідно додатку № 2 до наказу військове містечко № 101 закріплене за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.

Згідно статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до акту обстеження будівлі інв. № 101/5 (склад-гараж, літ. Б) Чернівецького гарнізону за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 комісією встановлено, що над будівлею (на будівлі), що була предметом спору у справі № 926/2127/16 та яка є власністю держави в особі оборонного відомства та перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, відповідачем самовільно побудовано приміщення, що є другим поверхом одноповерхової будівлі, що належить Міністерству оборони України в силу вимог статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Отже, станом на день ухвалення судом даного судового рішення відповідачем вчиняються перешкоди у користуванні будівлею шляхом самовільного зведення (побудови) на ній іншої будівлі гаражного типу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Разом з тим, судом в ході розгляду справи встановлено, що саме відповідач займає спірне приміщення як на день подання прокурором позову так і станом на день ухвалення судом даного рішення. Вказані обставини підтверджуються невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 у справі № 926/2127/16.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

В цьому випадку Господарським судом Чернівецької області у судовому рішенні по справі № 926/2127/16 встановлено відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо спірного майна.

Відповідно до вимог частини першої ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частиною першою ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

5. Щодо повноважень прокурора.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас, згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Військовим прокурором неодноразово повідомлено позивачів про порушення законодавства та необхідності вжиття заходів у судовому порядку, зокрема листами від 09.03.2021 за вих. № 414, вих -21.

Однак, посадові особи Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці обмежились формальною перепискою із прокуратурою та продовжили бездіяльність щодо не вжиття заходів на усунення порушення законодавства шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Також, про бездіяльність позивачів свідчить факт невиконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 у справі № 926/2127/16.

Таким чином, сам факт не звернення до суду Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указані юридичні особи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у військового прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 130, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задовольнити.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Козьму Георгія Фаниковича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 шляхом демонтажу самовільно збудованої ним будівлі гаражного типу, що знаходиться на другому поверсі над приміщенням будівлі № 5 (склад-гараж) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6 .

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Козьми Георгія Фаниковича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (58001, м. Чернівці, вул. Фрунзе, 2-а) судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.07.2021.

Суддя В. Байталюк