Рішення № 98075523, 24.06.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"24" червня 2021 р. Справа № 924/274/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Київ

про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138, передану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району

За участю представників учасників справи:

від позивача: Таращан Ю.Л. згідно довіреності № 0-22-0.6-6/62-21 від 11.01.2021р.

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Рішення ухвалюється 24.06.2021р., оскільки в судовому засіданні 24.05.2021р. оголошувалась перерва.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

24.06.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст.240ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" м. Київ про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138, передану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району.

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на користь ОСОБА_1 поза волею держави в особі уповноваженого органу на розпорядження земельної ділянки такої категорії - Головного управління Держгеокадастру в області та в подальшому відчужена на користь ТзОВ "Землестандарт".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 23.03.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/274/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у даній справі на 12год. 00хв. 13.04.2021р.

12.04.2021р. на адресу суду через службу діловодства від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№05-22/3227/21), в яких підтримує позовні вимоги. В поясненнях також обгрунтовує правомірність звернення першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вказаним позовом до суду.

13.04.2021р. прокурором прокуратури області подано клопотання (вх.№05-22/3302/21) про витребування інформації по справі. В клопотанні просить суд витребувати в органах Державної міграційної служби України письмову інформацію про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.04.2021р. суд звернувся до ВОМІР МП УДМСУ в Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 м. Київ (податковий номер НОМЕР_1 ) та зобов`язав надати інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1

13.04.2021р. в підготовчому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 14:00год. 26.04.2021р. із занесенням до протоколу судового засідання. Присутні представники учасників справи повідомлені під розписку, відповідач повідомлений ухвалою суду від 13.04.2021р.

26.04.2021р. на електронну адресу суду від державного органу реєстрації надійшла письмова інформація (вх.№05-22/3685/21), згідно якої, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

26.04.2021р. на адресу суду через службу діловодства від прокурора надійшли письмові пояснення та клопотання (вх.№05-22/3687/21) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. В поясненнях прокурор додатково обгрунтовує позовні вимоги, а також просить суд визнати поважними причини неподання певних доказів у встановлений законом строк та долучити їх до матеріалів справи. Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

26.04.2021р. на адресу суду через службу діловодства від прокурора Хмельницької обласної прокуратури надійшла заява (вх.№05-08/999/21) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1

26.04.2021р. представником позивача подано до суду клопотання (вх.№05-22/3686/21) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_1 м. Київ, а також відкладено підготовче засідання у даній справі на 16:00год. 05.05.2021р.

Ухвалою суду від 05.05.2021р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 12:00год. 24.05.2021р.

24.05.2021р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/4486/21), в якій позовні вимоги підтримує, а також просить суд проводити розгляд справи без його участі.

24.05.2021р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 12:00год. 24.06.2021р. із занесенням до протоколу судового засідання. Прокурор повідомлений під розписку, позивач, відповідач та третя особа повідомлені ухвалою суду від 24.05.2021р.

Прокурор Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні 24.06.2021р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Станом на 24.06.2021р. від третьої особи будь яких заяв чи клопотань по суті спірних відносин на адресу суду не надходило.

Ухвали суду від 23.03.2021р., 13.04.2021р., 26.04.2021р., 05.05.2021р., 24.05.2021р., які надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Крім цього, судом враховується, що ухвали суду від 26.04.2021р., 05.05.2021р., 24.05.2021р., які надсилались третій особі на адресу реєстрації місця проживання повернуті на адресу суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення прокурора, висловлені в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.06.2017р. №22-13033-ОГ надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Місце розташування об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822455800:04:002:0006), яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2.0000га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20847-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0106) та надано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2.0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0106) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Листом від 01.08.2018р. за вих.№05/2-2вих-18 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням у строк до 06.08.2018р. надати інформацію чи приймались ГУ Держгеокадастру в області накази про надання дозволів на розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

У відповідь, листом від 06.08.2018р. вих.№0-22-0.14-5239/2-18 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру Хмельницької області, що згідно Наказу №22-13033-СГ надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення документації на земельну ділянку.

17.10.2017р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-20847-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:05:006:0106 гр. ОСОБА_3 площею 2га.

Відповідно до наявної у матеріалах справи письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247062615 від 05.03.2021р., на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20847-СГ за гр. ОСОБА_1 13.07.2018р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

Згідно цієї ж інформації, на підставі Договору купівлі-продажу №650 від 30.07.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. вказану земельну ділянку продано ТОВ "Землестандарт" м. Київ та 30.07.2018р. зареєстровано право власності за товариством (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42356925 від 02.08.2018р.).

Відповідно до листа ПП "Діоріт Плюс 1" від 05.02.2021р. №43, який знаходиться в матеріалах справи, орієнтовна ринкова вартість 1га земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Хмельницької області (за межами населених пунктів) становить 72тис.грн.

Листом від 23.04.2021р. №10-22-0.3-2059/2/21 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило Хмельницьку обласну прокуратуру, що станом на 22.04.2021р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області ніяких рішень щодо передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на території Хмельницької області не приймалося.

Крім того, що станом на 22.04.2021р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області ніяких рішень щодо передачі у власність земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138 для ведення особистого селянського господарства не приймалось.

Також у листі зазначено, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20847СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 за даним номером відсутній, однак на звернення гр. ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Головним управлінням прийнято Наказ за №22-20847-СГ від 17.10.2017р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" кадастровий номер 6822455800:05:006:0106.

Вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею держави в особі уповноваженого органу на розпорядження земельної ділянки такої категорії - Головного управління Держгеокадастру в області та в подальшому відчужена на користь ТзОВ "Землестандарт", прокурор звернувся до суду із відповідним позовом про її витребування.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Київ про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138, передану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на користь ОСОБА_1 поза волею держави в особі уповноваженого органу на розпорядження земельної ділянки такої категорії - Головного управління Держгеокадастру в області та в подальшому відчужена на користь ТзОВ "Землестандарт".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Листом від 01.08.2018р. за вих.№05/2-2вих-18 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням у строк до 06.08.2018р. надати інформацію чи приймались ГУ Держгеокадастру в області накази про надання дозволів на розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

У відповідь, листом від 06.08.2018р. вих.№0-22-0.14-5239/2-18 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру Хмельницької області, що згідно Наказу №22-13033-СГ надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138 і на яку в подальшому було оформлене право власності гр. ОСОБА_1 (на підставі Наказу №22-20847-СГ від 17.10.2017р.).

Листом від 21.01.2021р. за вих.№15/1-50вих-21 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням у строк до 22.02.2021р. надати інформацію чи вживалися та чи будуть самостійно вживатись заходи щодо витребування із незаконного володіння ТОВ "Землестандарт" земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

У відповідь, листом від 09.02.2021р. вих.№10-22-0.6-638/2-21 ГУ Держгеокадастру в області повідомило Хмельницьку обласну прокуратуру, про те, що відповідні заходи не вживались.

Листом від 22.02.2021р. вих.№15/1-131вих-21 перший заступник керівника обласної прокуратури повідомив ГУ Держгеокадастру в області про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави.

Листом від 21.04.2021р. за вих.№15/2-438вих-4 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати певну необхідну інформацію та копії підтверджуючих документів.

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, управління самостійно не звернулося до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаного органу.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з приписами ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.06.2017р. №22-13033-ОГ надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Місце розташування об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822455800:04:002:0006), яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2.0000га.

Також, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20847-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0106) та надано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2.0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0106) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Листом від 01.08.2018р. за вих.№05/2-2вих-18 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням у строк до 06.08.2018р. надати інформацію чи приймались ГУ Держгеокадастру в області накази про надання дозволів на розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

У відповідь, листом від 06.08.2018р. вих.№0-22-0.14-5239/2-18 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру Хмельницької області, що згідно Наказу №22-13033-СГ надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення документації на земельну ділянку, а 17.10.2017р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-20847СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 площею 2,0000га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області кадастровий номер 6822455800:05:006:0106.

Відповідно до наявної у матеріалах справи письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247062615 від 05.03.2021р., на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20847-СГ за гр. ОСОБА_1 13.07.2018р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138.

Згідно цієї ж інформації, на підставі Договору купівлі-продажу №650 від 30.07.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. вказану земельну ділянку продано ТОВ "Землестандарт" м. Київ та 30.07.2018р. зареєстровано право власності за товариством (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42356925 від 02.08.2018р.).

Вказані вище докази підтверджують те, що наказ позивача від 17.10.2017р. №22-20847-СГ в дійсності виданий не гр. ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а стосується гр. ОСОБА_3 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0106.

Дані обставини судом приймаються з урахуванням ст. 86 ГПК України де передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності (аналогічна позиція Північно-західного апеляційного господарського суду викладена у постанові від 24.07.20 у справі № 924/232/18).

Враховуючи вказану правову позицію, суд зазначає, що інформація, зазначена в листі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.08.2018р. вих.№0-22-0.14-5239/2-18 та в наявних у справі наказах ГУ Держгеокадастру № 22-13033-СГ від 16.06.2017р. та 22-20847-СГ від 17.10.2017р. приймається судом як відомості надані органом, який згідно чинного законодавства уповноважений та відповідальний за їх достовірність. Тому, підстави ставити під сумнів зазначені матеріали в суду немає, а викладені в них відомості свідчать про те, що при наявності підтверджених наказів № 22-13033-СГ від 16.06.2017р. та 22-20847-СГ від 17.10.2017р., інші накази з такими ж реквізитами є недостовірними. При цьому, суд враховує відсутність заперечень з боку відповідача відносно вказаних обставин, які він мав можливість подати, однак, відповідним правом не скористався.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності та перейшла у приватну власність ОСОБА_1 м. Київ на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-13033-СГ від 16.06.2017р. та 22-20847-СГ від 17.10.2017р., які в дійсності видано іншим особам та відносно інших земельних ділянок, суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття (спірної землі) не було. Тобто держава, як власник, не розпоряджалася спірними земельними ділянками, шляхом їх надання третім особам. При цьому, згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. В силу ст. 315 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Як вбачається з інформаційної довідки від 05.03.2021р. № 247062615 кінцевим власником спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи є ТОВ "Землестандарт", який отримав її згідно договору купівлі-продажу № 650 від 30.07.2018р. від гр. ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138, як встановлено вище, вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Окремо суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Згідно сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при отриманні громадянином ОСОБА_1 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, а в подальшому ТОВ "Землестандарт" на підставі договору купівлі-продажу, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "ОСОБА_48 проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд зазначає, що відповідач міг законно набути права приватної власності та користування на спірну земельну ділянку у разі дотримання вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України при отриманні громадяном ОСОБА_1 земельної ділянки. Натомість вказана особа набула такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності (права користування) на землю стало можливим у результаті видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказів № 22-13033-СГ від 16.06.2017р. та 22-20847-СГ від 17.10.2017р. та наступного укладення договору купівлі-продажу.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що право власності на спірну земельну ділянку набуто з порушенням вимог законодавства. Вказані обставини, уставлять під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття даної ділянки у власність (користування).

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Суд зазначає, що зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації. Велика Палата Верховного Суду у постанові № від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц звертала увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків.

Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності та володіння яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

Також суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129ГПК України.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73,74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" (м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 42314152) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0138, передану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" (м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 42314152) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, рахунок отримувача - UА 188201720343120002000002814, Держказначейська служба України, МФО 820172) 2270грн. 00коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 05.07.2021р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 5 примірників:

1-до справи,

2-позивачу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1),

3-відповідачу ТзОВ "Землестандарт" (04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 12),

4-Хмельницька обласна прокуратура (29005, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3),

5-третій особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.