Рішення № 98070092, 30.06.2021, Новогродівський міський суд Донецької області

242/6951/19

2/239/199/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Рудакової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

позивач, ПАТ «Укргазбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18.10.2012 у розмірі 218084,21 грн. та судовий збір у розмірі 3271,26 грн.

В обґрунтування зазначив, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 215000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,8% річних строком до 17 жовтня 2027 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором.

В забезпечення зобов`язань за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 38/318/04 від 18 жовтня 2012 року, за умовами якого поручитель зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання у повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 12 листопада 2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 218084,21 грн., яка складається з 189769,42 грн. – заборгованості за кредитом, 28314,79 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015.

Ухвалою судді від 13.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.02.2021 зобов`язано позивача надати оригінали кредитного договору від 18.10.2012 та договору поруки від 18.10.2012, які укладені з відповідачами. Вказані оригінали документів надійшли до суду 20.04.2021.

Ухвалою суду від 20.05.2021 зобов`язано позивача надати докази надсилання на адресу відповідачів письмових повідомлень про дострокове виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. 17.06.2021 до суду надійшли письмові пояснення позивача про неможливість виконання ухвали суду від 20.05.2021, оскільки позивачем не надсилались на адресу відповідачів письмові повідомлення про дострокове виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Кредит йому був наданий строком до 17 жовтня 2027 року, кредитний договір не розірвано, а тому позивач не має права вимагати дострокового повернення кредиту. Вважає, що банк повинен був спочатку звертати стягнення на предмет іпотеки, а не звертатись з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказує, що у Банка відсутнє право вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з наявністю форс – мажорних обставин, а саме, з квітня 2014 року місто Донецьк є територією проведення антитерористичної операції, а потім військової операції об`єднаних сил.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явися. Надав суду клопотання, згідно якого просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та вказав, що доводи представника відповідача викладені у відзиві не спростовують обґрунтованості позовних вимог позивача, наявності визначеної в позові заборгованості за кредитним договором та обов`язку відповідачів сплатити таку заборгованість. Банк як кредитор скористався власним правом на стягнення всієї суми заборгованості на підставі вимог закону та умов кредитного договору. Крім того, у відзиві відповідачами фактично визнано факт укладення кредитного договору та договору поруки, факт отримання грошових коштів та факт порушення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Надали заяви, згідно яких просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у відзиві відповідача ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність та відмовити у задоволені позовних вимог з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

18 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі – Банк) та ОСОБА_1 (далі – Позичальник) укладено кредитний договір № 2233/45-Ж/318/04.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 215000 грн. Кредит надається на придбання житлової нерухомості – трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.3.1 кредит надається з 18 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2027 року. Позичальник зобов`язаний у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17 жовтня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору або достроково, відповідно до умов цього договору (п. 1.3.2 кредитного договору).

Згідно з п. п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк фактичного користування кредитом. За користування кредитними коштами у межах строку користування процентна ставка встановлюється у розмірі 17,8% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22,8% річних.

Як вбачається з п. 3.1 кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно з першого по десяте число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не меншому 1/180 від суми отриманого кредиту, що становить 1195 грн. (плановий платіж), а останній платіж сплачується у сумі 1095 грн. не пізніше 17 жовтня 2027 року.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору позичальник щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3 кредитного договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту, сплачує проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4 цього договору.

Пунктом 3.4 кредитного договору встановлено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені кредитним договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.

За положеннями п. 3.5 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються на суму строкової та простроченої заборгованості за кредитом з дотриманням умов п. 3.6 Проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування нараховуються на залишок строкової заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до повного погашення заборгованості за кредитом або до дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості. Проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня зарахування кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за кредитним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що згідно договору іпотеки № 2233/38 від 18 жовтня 2012 року, укладеного одночасно з кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 , у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, Банком приймається в іпотеку нерухомість, яка зазначена у п. 1.2 кредитного договору.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору кредит забезпечується фінансовою порукою ОСОБА_2 .

18.10.2012 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі – Банк) та ОСОБА_2 (Поручитель), ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір поруки № 38/318/04, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, укладеному між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 17 жовтня 2027 року повернути кредит у розмірі 215000 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,8% річних або 18,8% річних відповідно до п. 1.4.3 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,8 % річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим договором.

Пунктами 1.2, 1.4, 1.5 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором. Порукою за цим договором також забезпечується виконання позичальником зобов`язань по кредиту у разі вимоги кредитора про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору, на умовах та з підстав, передбачених у кредитному договорі.

Згідно з п. 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.

Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п. 5.2 договору поруки).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 598 ч.1 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не здійснює погашення кредиту та не сплачує проценти у встановленому договором порядку. Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості, станом на 12.11.2019 становить 218084,21 грн., та складається з: 189769,42 грн. – заборгованість за тілом кредиту (113425 грн. – поточна заборгованість за тілом кредиту, 76344,42 грн. – прострочена заборгованість за тілом кредиту), 28314,79 грн. – заборгованість по процентам (27494,34 грн. – заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015, 820,45 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 29.10.2014 по 30.04.2015).

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_1 проти позовних вимог через відсутність у позивача права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з наявністю форс – мажорних обставин, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 614 ЦК України - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з п. 5.4 укладеного кредитного договору, позичальник не відповідає за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (обставин форс-мажору), визначених кредитним договором.

Сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень кредитного договору на період дії зазначених обставин. Про настання форс-мажорних обставин сторона, на яку вплинули такі форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону, протягом семи календарних днів з моменту виникнення таких обставин (п. 5.5 кредитного договору).

Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними державними органами. Обов`язки по доказуванню форс-мажорних обставин покладаються на сторони, яка через настання таких обставин не може виконувати зобов`язання за кредитним договором належним чином (п. 5.6 кредитного договору).

Виникнення форс-мажорних обставин продовжує термін виконання взаємних зобов`язань сторін по кредитному договору на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін (п. 5.7 кредитного договору).

За змістом п. 5.6 кредитного договору підтвердження випадку настання форс - мажорних обставин має відбутися на підставі документу виданого відповідним державним органом.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» (в редакції Закону № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Всупереч наведеним законодавчим положенням, відповідач ОСОБА_1 не надав суду сертифікату ТПП України про настання у відповідача форс-мажорних обставин, а отже, сам по собі факт проведення на території міста Донецьк антитерористичної та військової операцій не є форс-мажорною обставиною в розумінні неможливості виконання відповідачем кредитних зобов`язань перед позивачем.

Також відповідачем, всупереч умовам 5.5 кредитного договору, не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин протягом семи календарних днів з моменту виникнення таких обставин.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 не доведено належним чином, в порядку, передбаченому законодавством та кредитним договором, наявності форс-мажорних обставин, через настання яких позичальник не зміг виконувати зобов`язання за кредитним договором належним чином.

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 на передчасність звернення позивача до суду із позовом через відсутність направлення зі сторони позивача повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів суд зазначає наступне.

Як вбачається з оригіналу кредитного договору від 18.10.2012, який був досліджений у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит на придбання квартири, тому вказаний кредит є споживчим, у зв`язку із чим на правовідносини, які виникли у сторін поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору.

Згідно ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону № 5463-VI станом на 18.10.2012, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно п.п. 4.2.4, 4.2.5 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та штрафних санкцій, зокрема, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з кредитного договору. Вимога про дострокове виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором направляється Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від Банку.

З розрахунку заборгованості та графіку погашення кредиту, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в повному обсязі достроково.

У відзиві на позов, відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо надсилання йому зі сторони позивача повідомлень про дострокове погашення кредиту. Разом з тим, представник позивача, у письмових поясненнях підтвердив, що позивачем до подачі позову не направлялись відповідачам письмові повідомлення про дострокове виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Таким чином, позовні вимоги в частині дострокового стягнення суми боргу за кредитом (поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 113425 грн.) є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя. При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Частинами першою і третьою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц, від 27.03.2019 у справі № 200/15135/14-ц.

Пунктом 5.2 договору поруки сторонами погоджено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, сторони під час укладення зазначеного договору поруки встановили строк припинення поруки, який становить три роки з дня настання строку виконання зобов`язання.

Умови укладеного між сторонами договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

З наданих позивачем виписок з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що до серпня 2014 року відповідач не мав заборгованості за тілом кредиту. Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту обраховується з 11 серпня 2014 року (наступного дня після невнесення чергового платежу за серпень 2014 року).

Заборгованість по процентам за користування кредитом обрахована за період з липня 2014 по квітень 2015. Остання дата сплати процентів за квітень 2015 року є 10.05.2015 (згідно п. 3.2 кредитного договору). Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів за квітень 2015 року (останній місяць нарахованих процентів) почався з 11.05.2015 року (наступного дня після невнесення чергового платежу).

З позовом банк звернувся до суду 28 листопада 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті. Отже, з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що виникла за період з серпня 2014 по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п. 5.2 договору строку дії поруки, тому порука за вказаними вимогами позивача є припиненою.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом. Вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника - ОСОБА_1 .

Твердження відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості стягнення заборгованості за кредитним договором без попереднього звернення стягнення на предмет іпотеки є хибними, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки є правом позивача, а не його обов`язком. Обрання певного способу захисту свого порушеного права належить виключно позивачу та не обмежується укладеним із відповідачем договором іпотеки.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, з урахуванням того, що відповідачам не надсилались позивачем вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, за договором споживчого кредиту, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за тілом кредиту за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року в сумі 44215 грн., а з відповідача ОСОБА_1 прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 32129,42 грн., та проценти за користування кредитом у розмірі 28314,79 грн., з яких 27494,34 грн. – заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015, 820,45 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 29.10.2014 по 30.04.2015.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в частковому порядку суму судового збору у розмірі 1569,88 грн., а саме з відповідача ОСОБА_1 - 1238,27 грн., а з відповідача ОСОБА_2 - 331,61 грн.

Керуючись ст.ст. 251, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 559, 598, 599, 610, 614, 617, 626-629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, а саме прострочену заборгованість за тілом кредиту за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року в сумі 44215 (сорок чотири тисячі двісті п`ятнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року у розмірі 60444 (шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) гривні 21 копійка, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року включно в розмірі 32129 (тридцять дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 42 копійки, проценти за користування кредитом у розмірі 28314 (двадцять вісім тисяч триста чотирнадцять) гривень 79 копійок.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280) суму судового збору в розмірі 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, ЄДРПОУ 23697280) суму судового збору в розмірі 331 (триста тридцять одна) гривня 27 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Любчик