Рішення № 98064142, 01.07.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1406/21

Провадження № 2/210/1022/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" липня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі Головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомірського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищеназваним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомірського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №58937, відповідно до якого стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аланд» (далі – Відповідач) з ОСОБА_1 (далі - Позивач) заборгованість за кредитним договором №R53113520906В від 03.02.2014, укладеним з ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі 40059,60 грн.

Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено незаконно за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та з порушенням процедури його вчинення, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі - 29670,00 грн., як такі, що були сплачені 15.02.2021 року неправомірно на його рахунок шляхом введення її в оману під час досудового врегулювання; судовий збір в сумі 1261,20 грн. сплачений за подання заяви про забезпечення позову та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. за моральні переживання та введення її в оману щодо можливого варіанту вирішення конфліктної ситуації фінансового характеру з відповідачем шляхом досудового владнання спору.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 03.02.2014 року укладено кредитний договір №R53113520906В , за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 30000,00 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом на строк по 03.02.2017 року (а.с.39-41).

Ухвалою суду від "18" березня 2021 р. року судом вирішено витребувати від відповідача договір відступлення заборгованості між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» та у призваного нотаріуса Житомірського міського нотаріального округу Горай О.С. копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Проте, відповідачем надано відповідь, що оригінали документів знаходяться у приватного нотаріуса.

Приватним нотаріусом вказана ухвала суду не виконана, документи не надано.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Отже, документи на підтвердження відступлення права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» відповідачу ТОВ «ФК «Аланд» суду не надано.

05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомірського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №58937, відповідно до якого стягнуто на користь ТОВ ФК «Аланд» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №R53113520906В від 03.02.2014, укладеним з ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі 40059,60 грн. (а.с. 6).

З виконавчого напису вбачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «ВТБ Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 14359319 на підставі Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами 130215нв від 13 лютого 2015 року є ТОВ "Фінансова компанія "Кредит- Капітал", ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги та кредитними договорами 15/04/2016-01 від 15 квітня 2016 є ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", ідентифікаційний код юридичної особи 36676934, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-КА від 11 серпня 2020 є ТОВ "Фінансова компанія "Аланд", ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14. офіс 301, реквізити: НОМЕР_1 у AT "ОТП БАНК", МФО 300528 (а.с.42), проте у зв`язку з відсутністю договорів відступлення права вимоги та додатків до них, суд позбавлений можливості перевірити перехід права вимоги саме за спірним кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також вимогами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 1.1. ч. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 2 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.1. ч. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1., 3.3., 3.4. ч. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

За змістом п. 2.3 глави 16 розділу ІІ «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих банком повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

В матеріалах справи відсутні докази вручення повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, що є порушенням п. 2.3 глави 16 розділу ІІ «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умов, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Так, суд не має можливості перевірити подані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису з об`єктивних причин, зокрема через невиконання ухвали суду про витребування доказів зі сторони нотаріуса, відсутності спростувань від сторони відповідача, оскільки відповідач відзиву на позов не надав.

Водночас,зважаючи на відсутність будь-яких спростувань зі сторони відповідача, суд вважає доведеною позицію сторони позивача та погоджується, що підстави вважати заборгованість безспірною на момент вчинення виконавчого напису були відсутні.

При цьому перевірити момент виникнення права вимоги на повернення отриманих коштів суд не має можливості через невиконання вищевказаної ухвали суду, а тому питання щодо пропуску строку позовної давності суд не має можливості вирішити.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача що стосуються визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги стягнути з відповідача 29670,00 грн., як такі, що були сплачені 15.02.2021 року неправомірно на його рахунок шляхом введення позивача в оману під час досудового врегулювання, суд виходить з наступного.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. 16.12.2020 року відкрито виконавче провадження № 63933346 з виконання виконавчого напису №58937, виданого 05.10.2020 року приватним нотаріусом Приватний нотаріус Житомірського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК`Аланд» заборгованість в розмірі 40059,60 грн. (а.с.51).

Згідно з постановою державного виконався про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.03.2021 року було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у виконавчому комітеті Криворізької міської ради (а.с.56).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

В судовому засіданні судом встановлено підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису були відсутні, стягнення грошових коштів є безпідставним, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18.

Проте, позивач висуваючи вимогу про повернення стягнутої суми 29670,00 грн. , не надала суду доказів стягнення цих коштів та стягнення коштів саме в межах виконання спірного виконавчого напису нотаріуса, тому в цій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Згідно з пунктом дев`ятим частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами другою та третьою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 5 Постанови №4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року роз`яснено, що згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не було надано належних доказів, обґрунтувань та обставин, якими вона керувалась при визначенні розміру моральної шкоди, тому в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням часткового задоволенню позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомірського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомірського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №58937, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №R53113520906В від 03.02.2014, укладеним з ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі 40059,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (ідентифікаційний код юридичної особи 42642578) на користь з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та за подачу заяви про забезпечення доказів у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко