Рішення № 98063152, 30.06.2021, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №370/1113/17

"30" червня 2021 р. Макарівський районний суд Київської області у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Ілюшенко К.В., Лещук О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які збільшував, до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно договору про постачання електричної енергії №119/308 від 27.03.2004 року він є споживачем послуг електропостачання. Відповідно до пункту 1 договору №119/308 від 27.03.2004 року постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

09.11.2015 року на його адресу відповідач направив бригаду працівників, які своїми незаконними діями, без жодного попередження, зняли старий лічильник і встановили новий.

В зв`язку із заміною лічильника співробітники відповідача без його, позивача присутності склали акт №156342 від 09.11.2015 року, який був підписаний секретарем Чорногородської селищної ради Макарівського району, Київської області, копію якого вона і отримала. Зазначена копія акту була залишена в Чорногородській селищній раді. За кілька днів його, позивача запросили в селищну раду і віддали вищезазначений акт.

16.11.2015 року від ПАТ «Київобленерго» надійшла претензія про начебто існування заборгованості на загальну суму 26044.51 гривень. На початку грудня 2015 року він відвідав Макарівський РП ПАТ «Київобленерго», де заступнику керівника пред`явив квитанції про сплату за використану електроенергію.

26.02.2016 року ПАТ «Київобленерго» звернулося до Макарівського районного суду з позовною заявою про стягнення з нього, позивача заборгованості в сумі 33000.00 гривень.

26.09.2016 року близько 11 години до будинку, де перебував він з дружиною і малолітніми дітьми, на той час: двомісячне немовля і дворічна дитина, приїхали представники відповідача і відключили їх будинок від електропостачання. На його аргументи не робити цього, оскільки це незаконно і не гуманно, працівники відповідача сказали, що мають наказ керівництва. У той же день він з родиною вимушений був зібрати речі і виїхати з будинку шукати і винаймати житло для проживання у осінній, зимовий та у весняний період.

Незаконність дій відповідача полягає в тому, що пунктом 27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року передбачає, що спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється.

Заява до керівництва відповідача про незаконність відключення електропостачання у період судового розгляду справи була проігнорована, а йому роз`яснено, що ним не правильно трактується положення пп.5 п.27 ПКЕЕН. Не гуманність дій персоналу відповідача полягала у тому, що відключення відбулося під час атмосферного похолодання і напередодні початку зимового опалювального сезону. Таким чином, керівництво відповідача, використовуючи своє монопольне становище постачальника електроенергії та зловживаючи своїми обов`язками, намагалося змусити його до судового рішення сплатити надуманий ними борг. Однак, твердження відповідача є безпідставним, оскільки боргу по оплаті послуг електропостачання немає.

Позивач зазначає, що остання оплата за електроенергію, до заміни лічильника була здійснена в жовтні 2015 року, а всі квитанції про оплату за електроенергію він зберігає з 2003 року. Крім того, він здійснював оплату електропостачання за показниками нового лічильника. Проте, електропостачання будинку було припинено, а відновлене лише у серпні 2018 року за рішенням Апеляційного суду Київської області.

Таким чином, упродовж з вересня 2016 року по серпень 2018 року будинок був відповідачем неправомірно відключений від електропостачання, внаслідок неправомірних дій відповідача, а йому та його родині завдана матеріальна шкода: вони були змушені залишити власний будинок і винаймали житло для проживання у осінній, зимовий і згодом у весняний період.

Для того, щоб в будинку підтримувалась хоча б незначна температура і він не почав руйнуватись, довелось купити генератор електроенергії і менше тричі на тиждень приїжджати та обслуговувати устаткування: заливати пальне, прогрівати будинок. Крім того, необхідно було заправляти автомобіль для того, щоб доїхати до будинку з місця тимчасового перебування. А це все кошти з бюджету сім`ї, де на утриманні знаходиться непрацююча дружина та двоє малолітніх дітей.

Таким чином, завдана майнова шкода становить: оренда житла за 7 місяців по 3750.00 гривень щомісяця (з жовтня 2016 року до квітня 2017 року включно) - 26250.00 гривень, вартість генератора - 12 500.00 гривень, пальне на заправку генератора та автомобіля - 6176.07 гривень, загальна сума - 44928.07 гривень.

У зв`язку з довготривалим процесом розгляду справи він і його сім`я через неможливість проживання в будинку внаслідок незаконного відключення постачання електроенергії були змушені знову винаймати житло у продовж жовтня 2017 року до березня 2018 року включно з орендною платою 5000.00 гривень щомісяця і сплатити за 6 місяців оренди 30000.00 гривень.

Крім того, для підтримання життєдіяльності будинку у холодну пору в період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року він, позивач був вимушений продовжити користування генератором на дизельному пальному і витратив на його заправку та заправку автомобіля для доставки до будинку 7423.04 гривень. Таким чином, загальна сума витрат збільшилась на 37423.04 гривень і становить в цілому 82351.11 гривню.

Окрім того, неправомірними діями відповідача також завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, які він з дружиною та дітьми, зазнав внаслідок відключення будинку від електропостачання, тобто позбавлення можливості використовувати нормальні умови проживання, вимушено змінили належний ритм життя, зазнали хвилювань та стурбованості тим, як діти будуть переносити іншу обстановку, зимовий клімат у вийнятому приміщенні, незвичні умови проживання тощо.

Через неправомірні дії відповідача та тривалі поневіряння, судові засідання стан його здоров`я суттєво погіршився. Стрімко стала прогресувати гіпертонічна хвороба та почастішали гіпертонічні кризи, а також інші шкідливі прояви пов`язаних з цим негативних явищ (стенокардія, кардіосклероз, суттєве погіршення зору тощо). За цей час він неодноразово був госпіталізований до ЦГ МВС України, при цьому навіть швидкою допомогою через раптову втрату свідомості. Суттєве погіршення стану здоров`я через неправомірні дії відповідача потягло за собою і значні витрати на лікування та особливий життєвий режим з обмеженнями, а також лікарські препарати для підтримання життєздатності організму.

Позивач вважає, що моральна шкода завдана неправомірними діями відповідача йому та його сім`ї оцінюється в цілому у 250000.00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 просить: стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди у розмірі 82351.11 гривні і моральної шкоди у розмірі 250000.00 гривень, а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, які викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, а в раніш наданому відзиві послалась на те що, з листопада 2015 року у позивача виник борг за споживання електричної енергії у сумі 26044.51 гривень, про що відповідачем надіслана претензія від 16.11.2015 року, але жодної реакції на неї не було отримано. Позивач не звернувся із заявою про складання графіка гашення заборгованості, не оскаржував неправомірні дії ПрАТ «Київобленерго» та помилкові показники лічильника.

25.11.2015 року позивачу рекомендованим повідомленням №0800002195220 надіслано попередження про відключення, яке вручене адресату особисто.

28.01.2016 року попередження про відключення рекомендованим повідомленням №0800002268783 було надіслано повторно, яке також вручене адресату, особисто 06.02.2016 року.

Відповідно до п.27 ПКЕЕН, у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

10.03.2016 року, після належного повідомлення позивача, згідно наряду на роботу від 09.03.2016 року, будинок позивача був відключений від електропостачання та зафіксовано показник 3610 кВт, про що свідчить акт №371505 від 10.03.2016 року.

У зв`язку з процесом перевірки раніше відключених споживачів, представниками ПрАТ «Київобленерго», згідно наряду на роботу від 26.09.2016 року при перевірці відключення, у зв`язку з тим, що 10.03.2016 року позивач був відключений за заборгованість, а показники лічильника змінилися (стали 3604 кВт), позивач був повторно відключений, уже на опорі. Тобто, 26.09.2016 року відбулося повторне відключення за заборгованість.

27.03.2004 року з позивачем був укладений договір про користування електричною енергією №119/208. За умовами даного договору відповідач постачає електричну енергію, а позивач зобов`язується своєчасно сплачувати спожиту електричну енергію відповідно до п.20 ПКЕЕН. Оплата за електричну енергію, спожиту за розрахунковий період здійснюється відповідачем щомісячно самостійно, що отриманого рахунку, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п.11 договору та п.11 ПКЕЕН, які регулюють відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, передбачено, що відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об`єктах споживача та пломб на них несе споживача. Тобто, позивач відповідно до додаткової угоди про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 04.05.2010 року, мав на відповідальному зберіганні прилад обліку типу СО-5000 №2181813.

Крім того, в провадженні Макарівського районного суду Київської області знаходилася справа №370/1112/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київобленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов`язання поновити електропостачання.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволені позову в повному обсязі рішенням від 21.03.2018 року.

Судом апеляційної інстанції від 23.06.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - зобов`язано поновити електропостачання, але в частині визнання незаконного відключення зазначено, що колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що відключення було проведено з порушенням його прав, як споживача. оскільки не надано доказів, які б дали підставу колегії суддів вважати, що дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії до його будинку саме з 26.09.2016року є протиправними.

Представник відповідача зважаючи на докази, постанову апеляційного суду вважає, що не має нести відповідальність перед позивачем, так як припинення постачання електричної енергії позивачу було законним, і відповідно до п.2 ст.1167 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що юди завдано не з її вини. Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювана шкоди, тобто винною є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Разом з тим, позивач на обґрунтування своїх позовних вимог не надав жодних доказів протиправної поведінки відповідача, не довів причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, тому вимоги позивача щодо є безпідставними.

В обґрунтування власних доводів позивачем надано до заяви про збільшення позовних вимог від 18.03.2019 року копію договору оренди від 09.10.2017 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3 . Цей договір оренди є фіктивним, адже не можливо на сьогодні довести чи мала місце насправді оренда квартири в АДРЕСА_1 .

Згідно ст.170.1.5 розділу IV Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету є орендодавець, котрий зобов`язаний це зробити в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду. Тобто податок сплачується 4 рази на рік, по завершенні чергового кварталу. Ставка оподаткування становить 15%-20%, залежно від розміру орендної плати за місяць. Сплата податку на оренду квартири підтверджує законність та офіційність відносин між сторонами у договорі оренди.

Подібний договір можливо укласти в будь-який день і будь-якому місці. Підтвердженням укладення такого договору може бути лише його нотаріальне посвідчення (за згодою сторін), а також реєстрація цього договору в органах реєстрації та податкових органах за місцем реєстрації орендодавця.

Лише у випадку реєстрації договору оренди в податкових органах, а також у разі надання позивачем доказів про сплату податку за отриманий дохід від передачі в оренду квартири за адресою: АДРЕСА_1 , можливо б було доказати законність та справжність договору оренди квартири від 09.10.2017 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що, свідченням сплати грошових коштів не може бути табличка у формі додатку до договору, тобто в розумінні ст.76 ЦПК України вона не є належним доказом. Належним доказом сплати коштів є платіжний документ/квитанція про отримання грошових коштів - фінансовий документ, розписка в офіційній формі встановленого формату прийом грошових коштів, будь-яких документів, цінностей тощо.

Крім того, відповідно до п.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. У п 4.1.1 доданого договору вказано, щодо наявності даного акту, але позивачем він не наданий.

Відповідач звертає увагу на той факт, що позивач 25.05.2017 року звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій зазначив, що оренда житла з жовтня 2016 року по квітень 2017 року становила 26250 гривень. Відповідач зазначає, що до надісланої позовної заяви позивач договір оренди не надав, того даний договір не являється належним доказом по справі, оскільки даний договір є фіктивним, як уже зазначалося вище.

Лише 18.03.2019 року при подачі до суду заяви про збільшення предмету позову відповідачу стало відомо про наявність даного договору.

Відповідач звертає увагу на додані ОСОБА_1 разом із заявою про збільшення позовних вимог від 19.03.2019 року документів, які нібито свідчать про понесення позивачем витрат. Такими документами є:

-копії чеків про придбання дизельного палива на АЗС у місті Києві та Київській області

(смт Глеваха, смт Чабани, смт Бородянка);

-копії фіскальних чеків про придбання дизельного палива, видані АЗС місто Первомайськ;

-копія товарного чеку ТОВ «Електротовари» від 08.10.2016 року про купівлю

генератора 4.5 кт на суму 12 500 гривень (не вказано якої саме марки).

Не вдаючись у детальний аналіз наданих позивачем копій документів на підтвердження нібито понесених збитків, відповідач вважає за необхідне вказати на те, що:

- вказані копії документів не є неналежними та допустимими доказами, які підтверджують, що витрати на придбання дизельного палива дійсно були понесені ОСОБА_1 та що таке придбання якимось чином пов`язано з даною справою;

- витрати на придбання генератора 4,5 кт (а має бути 4,5 кВт) в позовній заяві не обґрунтовуються жодним чином, крім того, що не дає можливості пов`язати їх зі збитками, що заявлені по цій справі, так як згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, не відповідає вимогам законодавства. Будь-яких доказів того, що зазначений генератор встановлений у належному позивачу будинку адресою: АДРЕСА_2 , та забезпечує електропостачання будинку, позивач не надав, також викликає сумніви взагалі факт його придбання.

Відповідач зазначає, що договірна потужність по договору між позивачем та відповідачем становить 2 кВт, а згідно товарному чеку позивачем придбано генератор силою 4 гг (а не 2 кВт), тобто необхідності у придбані саме такого генератора у споживача не було, крім того, не вказана його марка, модель.

Отже, ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами та намагається штучно завищити розмір нібито понесених ним збитків, додаючи копії чеків, взагалі не пов`язаних з припиненням постачання електричної енергії до будинку споживача та з його особою.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач не погоджується з вимогами позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки, по-перше, спір між сторонами обумовлений реалізацією умов договору про користування електричною енергією №119/208 від 27.03.2004 року, укладеному між сторонами, умовами якого не передбачено відшкодування моральної шкоди.

По-друге в матеріалах справи відсутні будь-які докази, шо підтверджують моральні страждання позивача до яких його призвели незаконні дії відповідача, які вчинені останнім не були. Сам розмір моральної шкоди позивачем належним чином не обґрунтовано, до позовної заяви не додані докази, які б підтверджували правильність розрахунку розміру моральної шкоди.

Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я та витрат на лікування, то посилання позивача на виписки з медичної книги ЦП МВС України 23.11.2016 року, 20.07.2017 року, 19.06.2018 року, без відповідної печатки, та відсутності фіскальних чеків на покупку ліків, не є доказами спричинення моральної шкоди, внаслідок дій відповідача. Позов не містить жодного доказу порушення звичного способу життя, завдання позивачу фізичного болю та душевних стражданнях тощо. Крім того, позивач неодноразово зазначав, що є людиною військовою, тому проходження планових обстежень у зв`язку з цим може бути спричинено з його професійною діяльністю (а.с.74-81).

Судом встановлено, що згідно свідоцт про народження відповідно виданих: 17.09.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві; 08.07.2010 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх батьками зазначені: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (а.с.8, 9).

Відповідно договору про користування електричною енергією побутовим споживачем від 27.03.2004 року, укладеному між ВАТ «Київобленерго» та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , останній як споживач зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов цього договору (а.с.82-85).

Згідно претензії б/н від 16.11.2015 року ПАТ «Київобленерго», ОСОБА_1 повідомлений про порушення умов договору про користування електричною енергією щодо здійснення вчасної сплати за використану електричну енергію і допущення виникнення заборгованості на загальну суму 26044.51 гривні, яку пропонувалося сплатити у десятиденний термін з дня отримання даної претензії (а.с.11).

Відповідно наряду ПАТ «Київобленерго» на відключення за несплату боргу при заміні лічильника абонент ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відключений від енергопостачання (а.с.98).

З квитанцій, де зазначена адреса: АДРЕСА_2 , прізвище: ОСОБА_1 , вбачається рекомендована сума до сплати за спожиту електричну енергію за вересень 2015 року - 54.70 гривні; за жовтень 2015 року - 44.84 гривні (а.с.12).

В товарному чеку від 08.10.2016 року зазначене найменування товару: генератор 4,5 кт, ціна: 12500.00. В фіскальному чеку від 09.10.2016 року АЗК АДРЕСА_4 , вказана вартість дизельного палива 1479.76 гривень. В фіскальному чеку від АЗС м.Чабани 17, Святошинського району Київської області, вказана вартість дизельного палива 1602.41 гривні. В фіскальному чеку №88067 магазину смт Бородянка, Бородянського району Київської області, вказана вартість дизельного палива 1585.30 гривень. В двох фіскальних чеках АЗС міста Первомайська, вказана вартість дизельного палива 1010.60 гривень, 500.00 гривень. В фіскальному чеку АЗС міста Васильків Київської області, вказана вартість дизельного палива 959.69 гривень. В фіскальному чеку АЗС міста Васильків Київської області, вказана вартість дизельного палива 1714.95 гривень. В фіскальному чеку АЗС міста Києва, вказана вартість дизельного палива 1799.40 гривень. В фіскальному чеку АЗС міста Києва, вказана вартість дизельного палива 144950 гривень. В фіскальному чеку АЗС міста Києва, вказана вартість дизельного палива 144950 гривень. (а.с.14, 65).

В довідці №19/6262 від 14.06.2018 року Центрального госпіталю МВС України вказано, що ОСОБА_1 дійсно знаходиться на лікування з 05.06.2018 року до теперішнього часу, без зазначення діагнозу (а.с.34).

З виписки №10768 із медичної картки стаціонарного хворого кардіологічного відділення Центрального госпіталя міста Києва на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що він в період з 31.10.2016 року по 23.11.2016 року перебував на лікуванні, діагноз: стенокардія напруги ІІ ФК, Дифузійний кардіосклероз. Часта шлуночкова та суправентрикулярна екстрасистолічна аритмія (холстер ЕКГ 27.06.11 р.). Гіпертонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг, ступень АТІІ, ризик 3 (а.с.66).

З виписки із медичної картки стаціонарного хворого кардіологічного відділення Центрального госпіталя міста Києва №6876 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що він в період з 06.07.2017 року по 20.07.2017 року перебував на лікуванні, діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступень підвищення АТ 3, ризик 2. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей (а.с.67).

З виписки №6262 із медичної картки стаціонарного хворого кардіологічного відділення Центрального госпіталя міста Києва на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що він в період з 05.06.2018 року по 19.06.2018 року перебував на лікуванні, діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг (неускладнений гіпертонічний криз 05.06.18 р.), ступень АТ ІІІ, ризик 3. Гіпертонічний ангіосклероз сітківки ОU (а.с.68).

В договорі найму (оренди) нерухомого майна від 09.10.2017 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вказано, що предметом договору є тимчасова оренда за плату жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін щомісячна орендна плата становить 5000 гривень. Строк дії договору з 09.10.2017 року по 09.04.2018 року. В запису про розрахунок по орендній платі, який є додатком до договору оренди нерухомого майна від 09.10.2017 року, в розділі «сума орендної плати» вказано: п`ять тисяч гривень 09.10.2017; п`ять тисяч гривень 09.11.2017; п`ять тисяч гривень 09.12.2017; п`ять тисяч гривень 09.01.2018; п`ять тисяч 09.02.2018; п`ять тисяч 09.03.2018, (а.с.61-63, 64).

Згідно рішенню Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1112/17 від 21.03.2018 року, ОСОБА_1 відмовлено в позові до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов`язання поновити електропостачання (а.с.45-49, 86-90, 203-207).

Відповідно постанови Апеляційного суду Київської області від 23.06.2018 року рішення Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1112/17 від 21.03.2018 року в частині зобов`язання поновлення електропостачання скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення, а саме: ПАТ «Київобленерго» в особі Макарівського РП було зобов`язане поновити електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.91-96, 192-197).

Згідно рішенню Макарівського районного суду Київської області по справі №370/442/16-ц від 05.06.2019 року, задоволено позов ПрАТ «Київобленерго», на користь якого з ОСОБА_1 стягнута заборгованість згідно договору про користування електричною енергією в розмірі 30348.37 гривень (а.с.209-212).

Відповідно постанови Київського апеляційного суду від 29.10.2019 року у справі №370/442/16-ц залишено без змін рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київобленерго» заборгованості згідно договору про користування електричною енергією в сумі 30348.37 гривень (а.с.184-191).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59773171 від 03.03.2020 року, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, закінчене примусове виконання виконавчого листа №370/442/16-ц, виданого 18.07.2019 року Макарівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 30348.37 гривень на користь ПраТ «Київобленерго» (а.с.142, 143).

Заслухавши сторони, дослідивши надані докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких обставин.

Згідно зі ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357. Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання з постачання електричної енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством (п.43 ПКЕЕН).

У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії (п.44 ПКЕЕН).

У разі порушення прав споживачів (відмова побутовому споживачеві в реалізації його прав, надання послуг, що за якістю не відповідають вимогам нормативно-технічних документів, відмова у наданні необхідної та достовірної інформації, ухилення від перевірки якості електричної енергії тощо) енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором (п.46 ПКЕЕН).

Спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється (п.27 ПКЕЕН).

Абзацом 4 п.7.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКР №312 від 14.03.2018 року, передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення елетропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Відповідно до положень ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, якою регламентовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкод у, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п.3 абз.3 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку із незаконним перебування під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, ст. 81 ЦПК України.

Судом достовірно встановлено, що згідно судовому рішенню №370/442/16-ц від 05.06.2019 року з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київобленерго» стягнута заборгованість згідно договору про користування електричною енергією в розмірі 30348.37 гривень. Дане судове рішення виконане.

В судовій справі №370/1112/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київобленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов`язання поновити електропостачання, рішенням суду першої інстанції від 21.03.2018 року позивачу відмовлено в задоволені позову.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 23.06.2018 року рішення Макарівського районного суду Київської області по справі №370/1112/17 від 21.03.2018 року лише в частині зобов`язання поновлення електропостачання скасоване та ухвалене нове рішення про зобов`язання поновити електропостачання будинку позивача. В іншій частині рішення залишено без змін. При цьому колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що відключення було проведено з порушенням його прав, як споживача, оскільки не надано доказів, які б дали підставу вважати, що дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії до його будинку саме з 26.09.2016 року є протиправними.

При вирішенні даного спору не підлягає встановленню факт протиправності дій відповідача щодо припинення постачання електроенергії до будинку позивача 26.09.2016 року.

Предметом спору є відшкодування майнової шкоди у розмірі 82351.11 гривні, моральної шкоди у розмірі 250000.00 гривень.

Вимогами ст.263 ЦПК України регламентовано, що судове рішення повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може гуртуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов1язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях суду та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, 4909/04, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт оренди житла та сплата грошових коштів за оренду житла; витрат на придбання палива, генератора, оскільки в наданих позивачем чеках про придбання палива, генератора не вказано, ким саме були придбані як паливо, так і генератор.

Суд також вважає, що позивачем не доведено в чому полягала спричинена моральна шкода, характер, обсяг заподіяних моральних, фізичних страждань, час, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не обґрунтований розмір моральної шкоди.

Обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування матеріальної, моральної шкоди покладається саме на позивача, що відповідає змісту ч.3 ст.12, 81 ЦПК України.

Керуючись вимогами ст.23, 611, ч.1 ст.1166 ЦК України, ч.3 ст.12, ст.13, 76-79, 81, 263-265 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Резолютивна частина рішення складена 30.06.2021 року.

Повний текст рішення буде складений 09.07.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя