Рішення № 98062735, 16.06.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11034/20

Категорія 67

2/295/603/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів – Поліщук Ю.М., Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – виконавчий комітет Житомирської міської ради та виконавчий комітет Хорошівської селищної ради як органи опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі у вихованні й спілкуванні з малолітньою дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач є його колишньою дружиною, з якою перебував у шлюбі з 21.01.2011 року, що був розірваний рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.08.2019 року в справі № 295/5343/19. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю згідно зазначеного рішення суду. Відповідач перешкоджає йому спілкуватися з сином, у зв`язку з чим за його зверненням рішенням комісії з питань захисту прав дитини Хорошівської селищної ради від 05.02.2020 року № 6 встановлено графік його зустрічей з сином, а саме двічі на місяць, у вихідні та святкові дні, але відповідач ігнорує рішення органу в справах дітей та продовжує перешкоджати його зустрічам з дитиною. Тому позивач просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в спілкуванні з його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи його участі у вихованні дитини: систематичні побачення щотижня в суботу, неділю з 11 год. до 20 год. неділі, святкові та неробочі дні з 11 год. до 20 год. без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька ОСОБА_1 .

Відповідач надала відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позову. У відзиві вказано, що із змісту позову слідує, що позивач хоче брати свого сина ОСОБА_4 на вихідні за місцем свого проживання. Однак у ході проведення обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 та спілкування з ОСОБА_4 (акт від 04.02.2020 року) було встановлено, що він хоче бачитися та спілкуватися з батьком на території смт Хорошів, через що дитина не може бути примушена бачитися та спілкуватися з батьком саме місцем його проживання. Дитина системно хворіє на артрит лівого колінного суглобу, який у нього періодично сильно набрякає. З приводу хвороби син спостерігається та приймає лікування. Дитині потрібна дієта та повноцінне харчування. 23.05.2020 року вона передала дитину позивачу для спілкування та побачення наодинці, проте дитина була відвезена до іншого міста без її погодження та повернута їй увечері 25.05.2020 року після її звернення до поліції. Не зважаючи на це, вона не чинить перешкод позивачу в спілкуванні та побаченні з сином. Позивач тривалий час до дитини не приїжджає. Спілкування з дитиною повинно відбуватися з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, її бажання та інтересів.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позові обставини. Позивач пояснив, що протягом 4-5 місяців він не бачив сина, його колишня дружина з лютого 2020 року перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, на його телефонні дзвінки до неї з цього приводу відповідає запереченнями проти побачення з сином. Він проживає в м. Житомирі, а його батьки – в смт Романів Житомирської області.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зауваживши, що дитина завжди спілкується зі своїм батьком по телефону, та вона ніколи не чинила перешкод позивачу в спілкуванні з дитиною. Після того, як у травні 2020 року позивач без узгодження з нею відвіз сина у м. Вінниця, та повернув його з набряклим коліном, відтоді дитина не хоче їхати з ним за межі смт Хорошів. Дитинні потрібно було приймати призначені йому ліки та повноцінно харчуватися, однак під час подорожі він цього був позбавлени. Не заперечували проти того, щоб побачення та спілкування позивача з дитиною було визначене на території смт Хорошів, що відповідатиме потребам та інтересам дитини.

Учасники справи та їхні представники в останнє судове засідання не з`явилися та надали до суду заяви з проханням проводити розгляд справи в їхній відсутності.

Представники третіх осіб у судове засіданні не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду направили заяви про розгляд справи в їхній відсутності та вказали, що у вирішенні спору покладаються на розсуду суду.

Суд, заслухавши учасників справи та їхніх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21.01.2011 року сторони з перебували шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 (а. с. 11). Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.08.2019 року в справі № 295/5343/19 шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_3 залишено на подальше проживання з матір`ю (а. с. 12). Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_1 , що встановлено з пояснень сторін та їхніх представників та акту обстеження житлово-побутових умов проживання № 31 від 04.02.2020 року, складеного працівниками служби у справах дітей Хорошівської селищної ради (а. с. 42). Згідно акту в будинку встановлені комфортні умови проживання, дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку. В присутності матері з хлопчиком проведено розмову про його спосіб життя та часи, проведені з батьком. У результаті бесіди зроблено висновок, що ОСОБА_4 хоче бачитися та спілкуватися з батьком, але на території ОСОБА_5 .

Малолітній ОСОБА_3 хворіє на артрит лівого колінного суглобу (а. с. 53, 54).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Хорошівської селищної ради № 6 від 05.02.2020 року про встановлення графіку зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 батькам рекомендовано вирішити питання встановлення графіку зустрічей дитини з батьком та участі в її вихованні шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей, а саме двічі на місяць у вихідні та святкові дні (а. с. 9).

Позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Допитаний у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування Житомирської міської ради Баб`яка М.М. в якості свідка малолітній ОСОБА_3 , пояснив, що відносини у нього з батьком погані, йому не дуже подобається з ним спілкуватися, він його боїться і не хоче, щоб батько забирав його до себе на вихідні, батько приїжджає до нього інколи та нічого йому не привозить, а коли їздив із ним на три дні з дому, то їсти не було чого, їли лише рибу. Пояснив, що пам`ятає, як під час спільного проживання з батьком, той ображав його і його матір.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали показання про те, що бачили, як батько в будні дні приїжджав до дитини в смт Хорошів, забирав його із школи, спілкувався з сином та гуляв із ним на вулиці. Свідок ОСОБА_8 повідомила, що про відвідини батьком дитини їй відомо зі слів знайомих, але особисто вона цього не бачила.

Висновком виконавчого комітету Хорошівської селищної ради як органу опіки та піклування щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 та його виховання, затвердженого рішення виконавчого комітету Хорошівської селищної ради № 119 від 30.04.2021 року, визначено ОСОБА_1 порядок побачень із сином ОСОБА_3 – необмежене спілкування за місцем проживання дитини з урахуванням інтересів дитини та учбового процесу (а. с. 115, 116).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Із системного аналізу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов`язків інших членів сім`ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Досліджені судом докази дають можливість зробити висновок про те, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами того, що відповідач чинить позивачу перешкоди в спілкуванні з дитиною та в її вихованні, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди в спілкуванні позивача з сином ОСОБА_3 .

Поряд із тим, частиною 2 статті 159 СК України передбачено повноваження суду визначити способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з метою вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Оскільки в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною, а також беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я, вік дитини, ту обставину, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову щодо встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дитини та має бути таким, що не порушує режиму дня та в майбутньому навчання дитини, не відриватиме її від нормального, звичайного для нього середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і, при цьому, не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідного сина і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З огляду на стан здоров`я дитини сторін, яка має захворювання колінного суглобу, та відсутність особистої прихильності дитини до батька згідно наданих дитиною пояснень у судовому засідання, суд вважає за доцільне визначити спілкування дитини з батьком в смт Хорошів Житомирської області за наступним графіком: кожної першої та третьої суботи і неділі з 11 год. до 17 год., а також у святкові та неробочі дні з 11 год. до 14 год. з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини. Такий графік у святкові та неробочі дні суд вважає доцільним також з урахуванням права матері, зокрема рівності її права та не порушення його на спілкування з дитиною в ці дні та проведення спільного відпочинку.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд керується ч. 2 ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн., що підтверджено документально.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 СК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 в спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме встановити ОСОБА_1 графік побачень та спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної першої та третьої суботи і неділі з 11 год. до 17 год., а також у святкові та неробочі дні з 11 год. до 14 год. в смт Хорошів Житомирської області з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Третя особа: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування (адреса: 10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625)

Третя особа: виконавчий комітет Хорошівської селищної ради як орган опіки та піклування (адреса: 12101, смт Хорошів Житомирської області, вул. Героїв України, 13, код ЄДРПОУ 04344587).

Повне рішення суду складено 25.06.2021 року.

Суддя Л.М. Семенцова