Ухвала суду № 98058920, 01.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9623/19

Провадження №2-а/522/27/21

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

01 липня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом по якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 303 від 07.05.2019 року про примусове повернення громадянина Афганістану Навабі ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіна Р.Д. від 07.06.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.06.2019 року та ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову: зупинено дію рішення відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 303 від 07.05.2019 року про примусове повернення громадянина Афганістану Навабі ОСОБА_2 в частині зобов`язання покинути територію України до 05.06.2019 року до ухвалення рішення суду в даній справі.

До судового засідання, яке відбулось 12.06.2019 року сторони по справі не з`явились, судове засідання відкладено до 14.08.2019 року.

Судове засідання, призначене на 14.08.2019 року за заявою представника позивача відкладено до 18.11.2019 року.

Судове засідання, призначене на 18.11.2019 року за заявою представника позивача та відповідача відкладено до 11.02.2020 року.

Судове засідання, призначене на 11.02.2020 року за заявою представника позивача та відповідача відкладено до 13.04.2020 року, яке, в свою чергу за клопотанням представника позивача відкладено до 09.07.2020 року.

Судове засідання, призначене на 09.07.2020 року за заявою представника відповідача відкладено до 26.10.2020 року.

26.10.2020 року сторони по справі до судового засідання не з`явились, судове засідання відкладено до 02.02.2021 року, яке в свою чергу за заявою представника позивача відкладено до 06.04.2021 року.

До судового засідання, яке відбулось 01.07.2021 року року позивач та представник позивача до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Позивач та представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання,повторно не з`явились до судового засідання та від них не надходило заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

У відповідності до п.4 ч.1ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду(другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача, ні вона, ні її представник відповідну заяву про розгляд справи за їх відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог.

З огляду на наведені обставини з урахуванням норм процесуального права чинних на день постановлення даної ухвали, суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,5-11,44,47, п.5 ч.1 ст.240, ст.ст.241-243,248,250, 354 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2019 року, у вигляді зупинення дію рішення відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 303 від 07.05.2019 року про примусове повернення громадянина Афганістану Навабі ОСОБА_2 в частині зобов`язання покинути територію України до 05.06.2019 року до ухвалення рішення суду в даній справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Р.Д. Абухін

01.07.2021