Рішення № 98057975, 14.06.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2648/20

Провадження № 2/488/508/21 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Глубоченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 12.12.2014 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500967081, згідно якого банк надав відповідачці грошові кошти у розмірі 11 362,33 грн., зі сплатою за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних. Відповідачка зобов`язувалася у визначений договором строк повернути кошти, сплатити відсотки за користування коштами, неустойку та інші передбачені договором платежі.

21.06.2016 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 500967081 від 12.12.2014 р.

26.12.2018 р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500967081 від 12.12.2014 р.

16.01.2019 р. між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за вищевказаним кредитним договором.

На підставі вказаних договорів позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Також позивач зазначив, що з часу укладення кредитного договору відповідачка частково виконувала свої зобов`язання та сплачувала певні платежі, проте утворилася заборгованість, яка станом на 07.07.2020 р. становить – 44 560,95 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту – 11 362,33 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 16 928,60 грн., нараховані 3 % річних – 1 023,97 грн., подвійна облікова ставка НБУ – 2 924,10 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 2 721,95 грн., та заборгованість з пені – 9 600 грн.

Позивач вказав, що відповідачка ухиляється від погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим він був змушений звернутися до суду із даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач – ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти позову з тих підстав, що позивач не набув права вимоги до відповідача в установленому законом порядку, розмір заборгованості є необґрунтованим і нічим не підтвердженим.

Заслухавши пояснення відповідача, та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 12.12.2014 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500967081, згідно якого банк надав відповідачці грошові кошти у розмірі 11 362,33 грн., зі строком користування до 15.12.2019 р., та зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 15,99 % річних.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір без дати, про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 500967081, згідно якого був змінений п. 2.6 кредитного договору щодо порядку повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до статей 514-515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

21.06.2016 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу № 1 , згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500967081 від 12.12.2014 р. У витягу Додатку 1 до договіру факторингу № 1 від 21.06.2016 р. за № 24780 зазначений кредитний договір № 500967081 від 12.12.2014 р. Повний текст договору факторингу № 1 від 21.06.2016 р. позивач суду не представив, через що суд позбавлений можливості дослідити умови договору, зокрема, щодо розміру грошової вимоги, що передається та моменту переходу права вимоги за цим договором, а також щодо можливості наступного відступлення ТОВ «Кредитні ініціативи» (як фактором) грошової вимоги третім особам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

26.12.2018 р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» був укладений договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, згідно якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500967081 від 12.12.2014 р.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, ТОВ «ФК «Веста» в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Кредитні ініціативи» за плату, та набуває право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до цього Договору. При цьому до ТОВ «ФК «Веста» переходять всі права, які належать ТОВ «Кредитні ініціативи» за основними договорами, на передбачених ними умовах, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Між тим, ні до позову ні до відповіді на відзив, позивач не надав Додатку № 1-1 до договору факторингу, чи належно засвідченого витягу з цього Додатку. При цьому у додатках до відповіді на відзив від 25.11.2020 р. зазначена копія витягу із Додатку № 1-1 до договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 р. Проте через погану якість наданих документів суд позбавлений можливості встановити їх зміст, а відтак суд знаходить копію витягу із Додатку № 1-1 до договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 р. такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 77,78-79, 95 ЦПК України, та не приймає його до уваги.

Із матеріалів справи також вбачається, що 16.01.2019 р. між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, згідно п. 2.1. якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуває належне ТОВ «ФК «Веста» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1, що додається до даного договору. При цьому сторони погодили, що до ТОВ «Вердикт Капітал», як до нового кредитора, переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами (п.1.1. – кредитні договори, права вимоги за якими відступаються на підставі даного договору), на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Аналізуючи зміст вищевказаних договорів факторингу та відступлення права вимоги у сукупності з вимогами законодавства, суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами своє право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 500967081 від 12.12.2014 р., укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

В силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тим більше, що відповідачка у своєму відзиві і в судовому засіданні заперечувала проти позову у тому числі, через відсутність у позивача права на звернення до суду із даним позовом, а тому в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України ці обставини відносяться до предмету доказування у даній справі.

Також суд не може залишити поза увагою те, що судовим розглядом було встановлено, що 23.11.2019 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. був вчинений виконавчий напис за № 8258 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 50 670,78 грн. За вказаним виконавчим документом приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевичем С.В. було відкрито виконавче провадження № 61240017, в межах якого постановою від 23.03.2020 р. було звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 20 % від її заробітної плати. Даних щодо розміру стягнутих з відповідачки грошових коштів у вказаному виконавчому провадженні матеріали справи не містять.

При цьому розмір заборгованості за виконавчим написом є більшим, аніж розмір позовних вимог за даним позовом, і представником позивача з цього приводу не було надано жодних пояснень. Натомість у позовній заяві позивач зазначив про часткову сплату відповідачкою платежів за кредитним договором, проте не вказав розмір сплачених платежів, та не надав ані виписки з особового рахунку ані іншого документу, з якого суд мав би можливість перевірити сплачені відповідачкою платежі та розмір кредитної заборгованості.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач по даній справі не довів у передбачений законом спосіб своїх позовних вимог, тому суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачеві понесені ним судові витрати через те, що йому відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач – ТОВ "Вердикт Капітал", місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Л.І. Селіщева