Рішення № 98057470, 02.07.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/181/21

Провадження № 2-а/448/10/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.07.2021 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.

при секретарі судових засідань Мриц Н.І.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гавенка Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог поліцейський СРПП №1 ПП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Козовий Мар?ян Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №810995 від 21.01.2021р.,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гавенко Б.І. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 21.01.2021р. поліцейським СРПП №1 ПП Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Козовим М.М. винесено щодо позивача ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за порушення ним п.п.2.3в, 9.9 Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 гривень.

Вказує, що зазначена постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнята без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, винесена без належних на те правових підстав, оскільки позивач ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню.

Покликається на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вказав, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №524/1284/17.

Стверджує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що така не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення і у такій не зазначено жодних доказів, на підставі яких було зроблено висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Вважає, що таким чином, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП - в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Покликається на те, що оскільки у справі не має доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній.

З огляду на наведене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №810995 від 21.01.2021р., а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що дійсно у вищевказаний день і час був зупинений працівниками поліції у с.Ганьковичі Яворівського району Львівської області, які повідомили, що підозрюють його у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, однак вказаний факт заперечив, залишив своє авто і поїхав із ними на освідування у Мостиську КЦРЛ, де медичні працівники встановили, що він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Ствердив, що працівники поліції спілкувались з ним зневажливо і після проведення освідування, склали відносно нього постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП біля приміщення медичного закладу в м.Мостиська на багажнику службового автомобіля поліцейських. Заперечив факт порушення ним правил дорожнього руху та зазначив, що жодних доказів на порушення таких, поліцейським йому надано не було.

Представник позивача – адвокат Гавенко Б.І. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд такі задовольнити, покликаючись на те, що жодних доказів на вчинення позивачем вказаних порушень Правил дорожнього руху України відповідачем не надано, а ч.2 ст.122 КУпАП не передбачено відповідальності за порушення п.2.3В та п.9.9 ПДР.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та розпискою. Про причин неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності представника чи про відкладення розгляду не подали.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог, - поліцейський СРПП №1 ПП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Козовий Мар`ян Миколайовичв судове засідання призначене на 02.07.2021р. не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою, однак повідомив суд про розгляд справи у його відсутності. У попередньому судовому засіданні (22.06.2021р.) показав, що в зазначений день і час зупинив водія (позивача) ОСОБА_1 у с.Ганьковичі Яворівського району, у зв`язку з керуванням ним транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. При спілкуванні з останнім зауважив, що у нього у ОСОБА_1 тремтіли руки, поводився неадекватно та говорив не внятно, а тому запропонував останньому пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», однак позивач відмовився і вони прослідували в медичний заклад. Ствердив, що надавали позивачу ОСОБА_1 відеозапис про вчинення ним порушень правил дорожнього руху, однак на даний час він уже знищений (строк зберігання такого лише 30 днів). Вказав, що постанову про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП було складено ним під час зупинки транспортного засобу. Проти заявлених позовних вимог заперечив, покликаючись на те, що оскаржувана постанова складена у відповідності до чинного законодавства.

Станом на 02.07.2021р. відзив на позов від відповідача до суду не надійшов, а тому суд розглядає справу за наявними у справі письмовими доказами.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що поліцейським Козовим М.М.була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №810995 від 21.01.2021р., в якій зазначено, що 21.01.2021р. о 08:45год. водій ОСОБА_1 (позивач) керував т.з. марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки не пристебнутим ременем безпеки та при зупинці автомобіля поліцією водій не ввімкнув аварійної сигналізації, чим порушив п.п.2.3«в», 9.9 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно з постановою до позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Так, відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП настає у разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Крім того, згідно з п. 9.1. Правил дорожнього руху України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

При цьому, пунктом 9.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за невиконання вказаних вимог відповідальність передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.

Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості.

Вказаною нормою не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Так, оскаржувана постанова містить виклад обставин правопорушення, а саме «при зупинці автомобіля поліцією водій не ввімкнув аварійної сигналізації».

Проте, згідно Правил дорожнього руху, пункт 9.9 «б», який передбачає випадки, коли повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація міститься у розділі 9 Правил дорожнього руху «Попереджувальні сигнали». Тобто, вимога про увімкнення аварійної світлової сигналізації стосується вимог Правил дорожнього руху щодо попереджувальних сигналів.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, що полягає у не увімкненні аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковане за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, ч.1 і ч.2 ст.129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, що тягнуть за особою попередження.

Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що в ній фактично викладено два склади адміністративних порушень із зазначенням порушень норм Правил дорожнього руху. Зокрема, зазначено, що позивач ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «в» вказаних Правил, який передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.

Разом з тим, як вбачається із постанови, дії позивача кваліфіковано за ч.2 ст.122 КУпАП, тобто за порушення п.9.9 Правил дорожнього руху, посилань на ст.36 КУпАП оскаржувана постанова не містить.

Відтак, суд здійснює розгляд справи в межах кваліфікації дій/бездіяльності позивача за ч.2 ст.122 КУпАП, згідно постанови, оскільки не може змінювати фабулу постанови на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, додатково визначаючи нібито порушені позивачем норми права.

Також, варто зазначити, що відповідно до частин першої та третьої ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у визначених випадках.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, наявність у третьої особи по справі (поліцейського ОСОБА_2 ) будь-якої з передбачених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для законної зупинки транспортного засобу позивача, жодних доказів суду не надано.

Таким чином, оскільки законність підстав зупинки транспортного засобу позивача є недоведеною, це вказує на протиправний характер самої оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за порушення правил зупинки на вимогу поліцейського. Суд наголошує, що в такому випадку підстава зупинки має бути законною.

Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності дій поліцейського при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме записи фото-відеофіксації, пояснень свідків, які були безпосередніми очевидцями вчиненого позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, згідно листа від 27.05.2021р. №3702/65/08-2021р. Відділення поліції №1 Яворівського РВП про те, що вони не можуть надати матеріали відеозапису адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вчиненого 21.01.2021р. ОСОБА_1 , оскільки закінчився строк зберігання таких, судом не приймається до уваги, і суд не може визнати це як доказ на підтвердження вчинення ОСОБА_1 такого правопорушення, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова від 21.01.2021р. серії БАБ №810995 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №524/1284/17.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, така складена з порушенням норм статті 280 КУпАП, а тому суд, відповідно до вимог п.3 ст.293 КУпАП, п.3 ч.3 ст.286 КАС скасовує вказану постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.

Що ж стосується стягнення судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 454 грн., що підтверджується поданою позивачем квитанцією №47 від 12.03.2021р. (платник: ОСОБА_1 , банк платника: Ощадбанк).

Отже, зважаючи, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 454,00 грн.

На підставі викладено, керуючись статтями 1, 6, 77, 132, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог поліцейський СРПП №1 ПП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Козовий Мар`ян Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №810995 від 21.01.2021р. - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №810995 від 21.01.2021року, винесену поліцейським СРПП №1 ПП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Козовим Мар`яном Миколайовичемпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ст.289, п.п.15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ:40108833.

Третя особа: поліцейський Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Козовий Мар`ян Миколайович, місце служби за адресою: 81300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6, Львівської області.

Суддя Ю.В. Кічак