Рішення № 98055267, 24.06.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/99/2021

130/1899/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду по суті справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність відповідачів -

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивач 28 серпня 2020 року звертається до суду з цією позовною заявою, в якій просить стягнути з кожного відповідача через Державну Казначейську службу України по 10000 грн за їхню бездіяльність на протязі чотирьох років при провадженні досудового слідства по кримінальному провадженню.

На підтвердження своїх вимог надає постанову Вінницького Апеляційного суду від 20 серпня 2020 року та постанову прокурора від 7 серпня 2017 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

У судовому засіданні повністю підтримує свій позов. Пояснює, що після внесення до реєстру 12 червня 2017 року по його заяві відомостей про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_3 злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, досудове слідство нічого не робило, зокрема, слідчий Майченко А.М., а начальник слідства ОСОБА_4 , Жмеринський відділ поліції та Головне управління національної поліції у Вінницькій області проявляли бездіяльність, не контролюючи хід досудового розслідування. Що і призвело до заподіяння позивачеві моральної шкоди, яку він загалом оцінив у 40000 грн. Заподіяння моральної шкоди та її розмір обґрунтовує своїм похилим віком та порушенням відповідачами вимог КПК України.

Позиція відповідачів

Державна Казначейська служба України, начальник СВ Олексюк В.В., слідчий Майченко А.М., Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області відзив на позов не подали.

Представник Головного управління національної поліції у Вінницькій області 25 вересня 2020 року подає відзив на позов, в якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог через їх безпідставність та недоведеність. Позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надано до матеріалів справи рішення уповноваженого органу, що підтверджує незаконність дій відповідачів. Відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, що визначені статтею 1176 ЦК України. Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлено, що умовами настання моральної шкоди має бути фізичний, або психічний вплив на особу, які у позові відсутні і нічим не доведені. ОСОБА_1 в позовній заяві не конкретизував, які саме дії вчинені працівниками поліції відносно нього. Розмір шкоди не обґрунтовано, факт душевних страждань не доведений. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Слідчий Майченко А.М. у судовому засіданні позов не визнає. Пояснює, що він з січня 2021 року працює у Вінницькому районному управлінні поліції. Коли працював у Жмеринському ВП, розслідував кримінальне провадження за частиною першою статті 358 КК України, провадження по якому 30 червня 2020 року закрив у зв`язку з відсутністю складу злочину. Прокурором ця постанова була скасована. Потім позивач почав скаржитись на його дії - відмову у визнанні потерпілим, відмову у наданні можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження тощо. Кримінальне провадження постійно перебувало як не в прокуратурі, то у слідчих суддів. Тому розслідування по ньому з цих причин проводилось відповідно. Однак він, як слідчий, повно і всебічно проводив досудове слідство. Яка в теперішній час доля цього провадження, йому не відомо. Просить відмовити у позові.

Процесуальні рішення по справі, заяви і клопотання

Позов поступає до суду 28 серпня 2020 року (а.с.1).

Суддею 31 серпня 2020 року виноситься ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (а.с.9).

Відзив від ГУНП у Вінницькій області на позов надходить до суду 25 вересня 2020 року (а.с.15-19).

Справа знімається з розгляду 15 жовтня 2020 року у зв`язку з перебуванням головуючого на лікарняному (а.с.21).

1 грудня 2020 року від позивача надходить клопотання про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність (а.с.27).

Судом 4 грудня 2020 року виноситься ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (а.с.29).

25 січня 2021 року від позивача надходить заява про приєднання до справи постанови Вінницького Апеляційного суду від 20 вересня 2019 року (а.с.35).

Судом 1 квітня 2021 року виноситься ухвала про відкладення судового засідання (а.с.56).

21 травня 2021 року від позивача находить заява про розгляд справи без його участі на підставі витребуваного судом кримінального провадження (а.с.65).

Судом 24 травня 2021 року виноситься ухвала про відкладення судового засідання у зв`язку з ненаданням кримінального провадження (а.с.69).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Позивач 12 червня 2017 року звертається до Жмеринської місцевої прокуратури з письмовою заявою про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_3 злочинів, передбачених статтею 190 та статтею 296 КК України. У заяві вказує, що ОСОБА_3 звернулася до слідчого з заявою, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , який фактично належить йому, ОСОБА_1 . На підставі цієї заяви вона 26 лютого 2016 року "учинила там безлад" (кримінальне провадження (далі к.п.) а.с.4).

Згідно з витягом з кримінального провадження, 12 червня 2017 року внесено до ЄРДР відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (к.п. а.с.1-2).

30 червня 2017 року слідчий Майченко А.М. виносить постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. У постанові зазначає, що ОСОБА_1 як доказ зняття ОСОБА_3 з реєстрації у будинку АДРЕСА_1 надав талон про зняття 30 червня 2017 року слідчий Майченко А.М. виносить постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. У постанові зазначає, що ОСОБА_1 як доказ зняття ОСОБА_3 з реєстрації у будинку АДРЕСА_1 надав талон про зняття ОСОБА_3 з реєстрації 20 січня 2016 року. Цей талон не відповідає вимогам офіційного документа, оскільки у ньому відсутні штамп, печатка та підпис керівника. А ОСОБА_3 надала слідству талон про зняття її з реєстрації у цьому будинку 25 березня 2016 року. Отже, дозвіл про проведення огляду будинку 26 лютого 2016 року вона надала правомірно (к.п. а.с.22). М.П. з реєстрації 20 січня 2016 року. Цей талон не відповідає вимогам офіційного документа, оскільки у ньому відсутні штамп, печатка та підпис керівника. А ОСОБА_3 надала слідству талон про зняття її з реєстрації у цьому будинку 25 березня 2016 року. Отже, дозвіл про проведення огляду будинку 26 лютого 2016 року вона надала правомірно (к.п. а.с.22).

7 серпня 2017 року прокурор Жмеринської місцевої прокуратури Посвалюк І.П. скасовує постанову слідчого про закриття провадження. Підставою скасування вказує те, що "слідчим дане рішення прийнято передчасно не з`ясовано усіх доводів заявника" (к.п. а.с.25-27).

На сьогоднішній день остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийняте.

З копії постанови Вінницького Апеляційного суду від 20 серпня 2020 року видно, що ОСОБА_1 під час досудового слідства звертався до слідчого судді із скаргою на, як він вказав у позові, "хамське відношення відповідачів"- начальника СВ Олексюка В.В. та слідчого Майченка А.М. - до нього. У задоволенні скарги 19 червня 2020 року було відмовлено. Апеляційним судом рішення слідчого судді залишене в силі, з описової частини виключено низку підстав для відмови у позові (а.с.4-5).

Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту – відшкодування моральної шкоди з-за неналежного виконання відповідачами своїх посадових обов`язків. Підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

При розгляді справи саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, зміст положень ЦПК України, ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (статті 1, 3 ЦПК України, статті 15, 16 ЦК України, абзац 2 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

При цьому обставину дійсного (реального) порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.

Тобто, призначенням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У справі, яка розглядається, з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є незаконні, на думку позивача, дії (бездіяльність) посадових осіб при проведенні досудового розслідування, зокрема, закриття кримінальних проваджень про злочин, відомості про який внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , а також неналежний контроль за досудовим слідством. Отже спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України у даному випадку відсутні.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, на яку і посилається ОСОБА_1 у своєму позові.

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно з положеннями статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Положеннями частин першої – третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, належить розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У пункті 5 вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За відсутності факту вчинення протиправних дій, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідачів моральну шкоду за їхню бездіяльність при провадженні досудового слідства у кримінальному провадженні за № 42017021130000041 за частиною першою статті 358 КК України. Водночас, надаючи постанову Вінницького Апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 130/728/19, просить врахувати, "які норми матеріального права по тотожним предмету, підставам, посадовим особам повинен застосовувати місцевий суд" (а.с.35).

Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 130/728/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в собі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про відшкодування моральної шкоди, скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року та ухвалене нове рішення про стягнення з держави Україна в собі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

У цій постанові зазначено, що стягуючи моральну шкоду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 було завдано душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. На думку колегії суддів, незаконними постановами старшого слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про закриття кримінального провадження та бездіяльністю начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В. при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №420170211130000047 ОСОБА_1 завдано моральної шкоди (а.с.35-38).

Проте у цій же постанові не встановлено порушень прав позивача за дії чи бездіяльність відповідачів у кримінальному провадженню №42017021130000041 від 12 червня 2017 року, неналежне, на думку позивача, розслідування у якому стало підставою для даного позову.

Оскільки для виникнення зобов`язання по відшкодуванню шкоди в порядку статей 1176, 1174, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства та їх посадових осіб, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (статті 12, 81 ЦПК України), то позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також докази наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Підставою для стягнення моральної шкоди позивач визначив бездіяльність усіх відповідачів щодо виконання вимог КПК про неупереджене та швидке слідство у кримінальних провадженнях, однак позивач не надав доказів на підтвердження їх незаконної бездіяльності.

Будь-якого рішення, що набрало законної сили, про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідачів, що зазначені у даному позові, позивачем суду не надано.

Під час досудового розслідування слідчий та прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок, тому суд, дотримуючись принципу законності, звертає увагу на те, що відшкодування моральної шкоди має носити виключно компенсаційний характер при наявності підстав, передбачених статтею 23 ЦК України, яких судом у цій справі не встановлено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до правил статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивачем ОСОБА_1 пред`явлено позовні вимоги, в тому числі і до Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, який не є окремою юридичною особою.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про Національну поліцію" територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

Жмеринський ВП є структурним підрозділом ГУНП у Вінницькій області і не має статусу окремої юридичної особи.

Отже, Жмеринський відділ поліції ГУНП у Вінницькій області не може бути відповідачем у даному цивільно-правовому спорі.

Оцінка доказів

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена бездіяльність відповідачів визнана неправомірною, позивачем не надано, позивач не довів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів, конкретні негативні наслідки та їх причинний зв`язок з правом на відшкодування моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів, а відтак і її розмір, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

Керуючись статтями 259, 263, 265 ЦПК України, на підставі статей 3-13, 76-83, 89, 212, 268, 280, 281 ЦПК України, статей 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність відповідачів, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 2 липня 2021 року.

Учасники справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 .

Відповідачі :

- Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646;

- начальник слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюк Володимир Васильович, вул. Соборна, 46а м. Жмеринка Вінницької області;

- слідчий слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченко Анатолій Миколайович, вул. Соборна, 46а, м. Жмеринка Вінницької області;

- Жмеринський РВП ГУНП у Вінницькій області, вул.Соборна, 46а м.Жмеринка Вінницької області;

- Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, вул. Театральна, 10 м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672.

Головуючий суддя Костянтин Шепель