Ухвала суду № 98051709, 02.07.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3545/20

Провадження № 1-кп/643/484/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, прокурора Шандули Л.О., захисника обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Рябовола В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020220470000152 від 09.01.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, уродженця м. Очамчира Автономної республіки Абхазії, Грузія, який офіційно не працевлаштований, має малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання в Україні не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) 20.10.1994 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна; 2) 11.08.1998 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 17.11.2004 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;4) 22.12.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.12.2015 року вирок скасовано та постановлено новий вирок, яким призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 30.05.2018 року умовно – достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 24 дні

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Грузії, уродженця м. Очамчира Автономної республіки Абхазія, Грузія, який офіційно не працевлаштований, за місцем проживання в Україні не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У вказаному провадженні відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в судовому засіданні заявлено письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 6 років, тобто у тяжкому злочині відповідно до ст. 12 КК України. У зв`язку з наведеним у сторони обвинувачення є достатні дані вважати про об`єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти наведеним ризикам. На теперішній час ризики не зникли та не зменшилися. Так, обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності у зв`язку з тим, що у разі визнання їх винними їм може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, вони вже раніше притягувались до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні прокурор Шандула Л.О. підтримала заявлене клопотання.

Захисник обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Рябовол В.В. в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених, та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. В обґрунтування зазначив, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, а ризики, зазначені в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу, є недоведеними.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію захисника.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , суд керується наступним.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11.01.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 08.03.2020 року. Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку щодо доведеності підозри. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.02.2020 року, вказану ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11.01.2020 року – залишено без змін.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрованого місця проживання в Україні не має, офіційно не працевлаштований, є громадянином іншої держави, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення особливо тяжких корисливих злочинів.

Судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчений у зв`язку із клопотанням прокурора про відкладення розгляду справи для виклику свідка.

Судом допитано свідків та потерпілого, в зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими доводи захисника відносно того, що ризик впливу на вказаних вище осіб зменшився.

Разом з тим, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення особливо тяжких корисливих злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, зокрема ризик переховування від суду, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Доводи захисника вказаних висновків суду не спростовують.

Так, доводи захисника відносно того, що в клопотанні прокурора міститься посилання на недопустимі докази, зокрема протоколи слідчих дій, судом не можуть бути визнані підставою для відмови в клопотанні прокурора, оскільки оцінку допустимості доказів судом може бути надано виключно у вироку суду.

Доводи захисника відносно того, що обвинувачений з січня 2020 року перебуває під вартою, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно нього, оскільки судове провадження не закінчено.

Крім того, суд враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення особливо тяжких корисливих злочинів, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Доводи захисника щодо недоведеності вини не можуть бути оцінені судом по суті на даній стадії розгляду справи з наступних підстав.

Виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 .

Відповідно, оцінку доводам сторони захисту щодо наявності підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 , тобто оцінку питання доведеності поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, судом може бути надано виключно під час ухвалення вироку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , на домашній арешт, на необхідність чого посилалась сторона захисту, в зв`язку з чим відмовляє у вказаному клопотанні сторони захисту.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на строк до 24:00 годин 13.08.2021.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , суд керується таким.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Суд враховує, що на відміну від ОСОБА_10 , ОСОБА_2 вважається раніше несудимою особою, що, на переконання суду, свідчить про менший ризик вчинення ОСОБА_2 дій, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд, не надаючи на даній стадії розгляду справи оцінку доведеності пред`явленого обвинувачення, враховує розподіл ролей ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , викладений в обвинувальному акті.

Так, згідно пред`явленого обвинувачення, безпосередньо зайшов до під`їзду, обрав квартиру потерпілого, протиправно проник до неї та викрав майно потерпілого одноособово ОСОБА_11 . Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 в цей час знаходився біля під`їзду та спостерігав за оточуючою обстановкою з метою попередження ОСОБА_10 у разі виникнення небезпеки.

Таким чином, згідно обвинувального акту, безпосередні дії щодо викрадення майна потерпілого здійснювались одноособово ОСОБА_12 , в той час як ОСОБА_2 перебував у вказаний період часу на вулиці біля під`їзду та спостерігав за оточуючою обстановкою.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ризик здійснення ОСОБА_2 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, є меншим, ніж ризик вчинення аналогічних дій ОСОБА_13 .

Ризик впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків на даній стадії судового провадження значно зменшився, оскільки судом допитано потерпілого та всіх свідків, крім слідчого, клопотання про допит якого було заявлено в судовому засіданні 18.06.2021.

Суд враховує, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває з 02.03.2020, коли обвинувальний акт надійшов до суду. Обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 11.01.2020, тобто понад 1 рік та 5 місяців.

Судове засіданні 01.03.2021 було відкладено через необхідність надання прокурором речових доказів, які на стадії досудового розслідування були передані на зберігання потерпілому.

Наступні 4 судові засідання були відкладені у зв`язку з ненаданням прокурором речових доказів через відсутність зв`язку з потерпілим.

В судовому засіданні 14.06.2021 потерпілий повідомив про неможливість надати суду речові докази, які були ним отримані на зберігання.

В судовому засіданні 18.06.2021 розгляд справи не було закінчено, оскільки прокурором заявлено нове клопотання про виклик для допиту слідчого, для уточнення даних щодо переліку майна, яке було викрадене згідно обвинувального акту, та усунення розбіжностей в наданих суду стороною обвинувачення документах.

Таким чином, розгляд кримінального провадження судом не закінчений через численні клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Прокопенко проти України», вказаний суд неодноразово зауважував, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою (див. рішення у справах «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І.А. проти Франції» (І.A. v. France), заява № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII).

В рішенні від 20.08.2010 у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими. Тому Суд повинен встановити, чи були інші підстави, наведені судами, зокрема тяжкість імовірного покарання, ризик того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання, «достатніми» та «відповідними» (див. рішення у згаданій вище справі «Кудла проти Польщі»). Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року). Щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку (див. пункти 6 і 14 вище). Крім того, по мірі прогресу провадження та завершення збирання доказів ризик того, що заявник загрожуватиме певним свідкам також ставав усе меншим (див. згадане вище рішення у справі «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), пункт 136). Також Суд зазначає, що державні органи не розглядали жодних інших альтернатив забезпечення явки заявника до суду (див. там же, пункт 137 з подальшими посиланнями).

В п. 86 рішення Європейського суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» зазначено, що презумпція завжди діє на користь звільнення.

Суд враховує, що судове провадження триває більше року, при цьому останні три місяці розгляд справи відкладався за клопотаннями сторони обвинувачення. Останнє відкладення розгляду справи пов`язане із задоволенням клопотання прокурора про виклик слідчого, яке раніше не заявлялось та необхідність виклику якого, за доводами прокурора, обумовлена необхідністю усунення суперечностей в документах, наданих стороною обвинувачення.

За таких обставин, з урахуванням даних про особу ОСОБА_2 , тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою вже матиме ознаки непропорційного втручання в його право на особисту свободу, та на даній стадії розгляду справи більш м`які запобіжні заходи вже здатні забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суду надано договір купівлі-продажу квартири від 25.02.2021, згідно якого ОСОБА_14 є власником квартири АДРЕСА_3 .

ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що є сином обвинуваченого ОСОБА_2 та надає згоду на проживання останнього в належній йому квартирі та домашній арешт за вказаною адресою.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_2 , з тримання під вартою на домашній арешт за вказаною вище адресою.

Відповідно, з наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні прокурора про продовження тримання ОСОБА_2 під вартою.

Керуючись ст. 181, 183, 314, 331, 369-372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката Рябовола Володимира Володимировича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_3 , на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Шандули Л.О. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_3 , на строк до 24:00 годин 13 серпня 2021 року.

В задоволенні клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Шандули Л.О. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Рябовола Володимира Володимировича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на домашній арешт – задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 з 18.06.2021 року запобіжний захід з тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_4 , заборонивши ОСОБА_2 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , а саме в період часу з 00:00 год. до 24:00 год. кожного дня. Покласти на ОСОБА_2 зобов`язання виконувати такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.

В іншій частині клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Рябовола Володимира Володимировича – відмовити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_3 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 23.06.2021 року об 11-30 год.

Суддя Крівцов Д.А