Рішення № 98044760, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року справа № 380/10904/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представника позивача: Крохта Р.В.;

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кісіль Р.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за первинним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до фізичної особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якій просить суд: стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг а розмірі 128851,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,що фізична особа ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом, яка складається із сум податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. На час звернення до суду сума податкових зобов`язань у встановлені законодавством строки до бюджету не сплачена, а отже визнається сумою податкового боргу. Згідно з довідкою про суму податкового боргу від 06.10.2020 №39704/10/13-01-13-07-07 у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 128 851,40 грн.

Вказана основна сума заборгованості складається з податку на нерухоме майно:

-податкове повідомлення – рішення № 0038319/1-5513-1325 від 16.12.2019 року на суму 1 721, 12 грн.,

-податкове повідомлення – рішення № 0038318/1-5513-1325 від 16.12.2019 року на суму 127 130,28 грн.

Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 30.03.2020 № 9756-52. У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

ОСОБА_1 надав відзив на позов. З первинним позовом не погоджується. Зазначає, що про існування зазначених у позовній заяві податкових повідомлень-рішень від 16.12.2019 року №0038319/1-5513-1325 на суму 1721,21 грн. та №0038317/1-5513-1325 на суму 127130,28 грн., що в загальному дає борг з податку на нерухоме житлове майно в розмірі 128851,40 грн. йому стало відомо із позовної заяви в даній справі. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано розрахунку податкових зобов`язань до податкових повідомлень-рішень, а тому докази можна вважати неналежними, адже саме в розрахунку мають бути зазначені розмір житлової площі, ставки податку,величину застосування пільг та інше.

Також ОСОБА_1 подав зустрічний позов який вмотивований незгодою із податковою вимогою та податковим повідомленням-рішенням на підставі яких виникла спірна заборгованість. Вказано, що у зв`язку із некоректною роботою «АІС Податковий блок» за 2016-2018 роки ОСОБА_1 невірно було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за житлові будинки та здійснено перерахунок і сформовано нові податкові повідомлення-рішення, а саме: №0038318/1-5513-1325 визначено зобов`язання з податку на нерухоме житлове майно за 2016 рік – 33653,84 грн., за 2017 – 45096,00 грн., за 2018 рік – 48380,44 грн., що в декілька разів перевищує ставки податку. Крім того зазначає, що подання ГУ ДПС у Львівській області в листопаді 2020 року позов на стягнення податку на нерухоме майно, нараховане за 2016 рік є протиправним тому, що перевищено термін позовної давності.

Ухвалою від 14.12.2020 року суд залишив позовну заяву без руху.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 28.12.2020.

Ухвалою від 26.02.2020 року суд перейшов з спрощеного позовного провадження до розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання суд прийняв зустрічний позов та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні по розгляду справи, представники сторін підтримали свої позиції та просили задовольнити заявлені первинні та зустрічні вимоги.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши наявні матеріали та докази, суд прийшов до висновку, що первинний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов слід задовольнити враховуючи наступне.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку; плати за землю.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття податкових повідомлень - рішень), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, таким чином і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Згідно із п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 30 серпня 2016 року по справі № К/88/8077/16.

У підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно зі статею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Згідно із ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Виходячи з наведеного, 2015 є плановим періодом, а 2016 рік - бюджетний період.

Згідно п.п.266.7.2. п.266.7. ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату сум/суми податку, обчисленого згідно підпунктом 266.7.1. пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня, що настане за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як вже було встановлено судом та не спростовано позивачем (відповідачем по зустрічному позову) про існування зазначених податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 дізнався із позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області.

Згідно зведеної інформації про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що встановлені для фізичних осіб на 2018 рік, опублікованої на сайті ДФС у Львівській області відповідно до рішення сільської ради від 16.12.2016 року № 384 ставка податку на нерухоме майно до 31.12.2018 року становила 0,4 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто якщо розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року становив 1378, 00 грн. то сума податку на нерухоме житлове майно становила б (1378, 00 * 0,4 %* 628 кв.м. – 3461,53 грн., за 2017 рік – 8038,00 грн., за 2018 рік – 9352, 18 грн.).

Також згідно рішення сільської ради від 16.12.2016 року № 384 ставка податку на нерухоме майно за садовий будинок становить 0%, отже суд дійшов до висновку, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні від 16.12.2019 року № 0038319/1-5513-1325 сума податку на нерухоме майно за садовий будинок у розмірі 1712, 12 грн. є протиправною.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений рішенням сільської ради від 16.12.2016 року № 384 у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

Таким чином, суд проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2016 році, адже сільські ради не приймали і офіційно не оприлюднювали до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень ст. 266 ПК України з метою оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може мати місце у 2016 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.

Таким чином, оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 16.12.2019 року № 0038318/1-5513-1325 та від 16.12.2019 року № 0038319/1-5513-1325, 30 березня 2020 року № 9756-52 є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд вважає що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.12.2019 року № 0038318/1-5513-1325 та від 16.12.2019 року № 0038319/1-5513-1325 та податкова вимога від 30 березня 2020 року № 9756-52 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертизи.

Таким чином, сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 1290,00 грн., підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 94, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2019 року № 0038318/1-5513-1325, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2019 року № 0038319/1-5513-1325 та податкову вимогу від 30 березня 2020 року № 9756-52.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м.Львів,вул.Стрийська 35, ЄДРПОУ: 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного окружного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2021.

Суддя В.М. Сакалош