Рішення № 98044750, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року справа №380/5013/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючий-суддя Сакалош В.М.,

секретар судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 позивач) до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі – Управління соціального захисту) з вимогами:

- визнати протиправними дії Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини за весь період з дати її звернення із заявою за призначенням такої допомоги – 26.10.2020.

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою позивача із тим, Управлінням соціального захисту відмовлено їй у призначенні допомоги при народженні дитини. Зазначає, що відмовляючи в призначенні соціальної допомоги державний орган не взяв до уваги моїх усних пояснень про наявні об`єктивні причини, через які я не могла зареєструвати народження дитини, отримати відповідне свідоцтво та в строки подати копію цього свідоцтва.

Ухвалою від 06.04.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав відзив на позов. Управління соціального захисту вказує. Що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, вважає, що немає жодних підстав ні для визнання дій відділу протиправними, ні для здійснення нарахувань та виплати допомоги при народженні дитини позивачці. Оскільки позивач не додала до заяви про призначення допомоги при народженні дитини копію свідоцтва про народження дитини та не донесла його до Личаківського відділу соціального захисту протягом місяця, керуючись ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», та пп. 11, 44 Порядку, відділом правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач заявлені вимоги підтримала , просила позов задовольнити.

Відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Інших заяв чи клопотань по суті спору судом не отримано.

Враховуючи наведені обставини, суд не встановив підстав, які б перешкоджали розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , громадянка України, 1995 р.н.

Між ОСОБА_1 та гр. держави ОСОБА_2 укладений шлюб.

27.10.2019 відповідно до медичного свідоцтва про народження №2051 від 28.10.2019 р. форми первинної облікової документації № ЮЗ/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 у ОСОБА_1 народилася донька.

У зв`язку з народженням дитини ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). проте документів для реєстрації народження дитини у позивача не прийняли.

Личаківська районна адміністрація листом від 21.09.2020 повідомила позивача, що Комісією з питань захисту прав дитини відмовлено в присвоєнні прізвища та імені дитини без згоди батька. Оскільки гр. держави ОСОБА_2 при народженні дитини юридично вважається її батьком. Тому необхідна його присутність при реєстрації народження дитини або письмова згода на присвоєння прізвища та імені дитини.

З огляду на наведене, позивач звернулася до суду з позовом в якому просила: надати дозвіл на присвоєння прізвища та імені її дитини народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди чоловіка, зобов`язати Личаківський районний у місті Львові відділу ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) скласти актовий запис про реєстрацію народження дитини і видати мені свідоцтво про народження.

Також 26 жовтня 2020 року позивач подала заяву для призначення допомоги при народженні дитини до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Що не спростовується ОСОБА_3 свідоцтво про народження дитини нею до заяви додано не було з вищенаведених підстав.

20 листопада 2020 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова по справі №463/10001/20 провадження №2/463/1489/20 надано дозвіл на присвоєння прізвища та імені дитини без згоди батька, зобов`язано Личаківський районний у місті Львові відділ ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) скласти актовий запис про реєстрацію народження дитини і видати свідоцтво. Встановлено 30-ти денний строк з дня проголошення рішення для можливості його перегляду чи апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після набрання зазначеним рішенням суду законної сили, 12 січня 2021 року ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач лише, 19.02.2021 року їй з повідомлення Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27 листопада 2020 року стало відомо про відмову у призначенні соціальної допомоги. Означена відмова обґрунтована тим, що до 26.11.2020 року (в місячний термін від подання відповідної заяви про призначення допомоги) ОСОБА_1 не подала копію свідоцтва про народження дитини з пред`явленням оригіналу.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними. ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закон № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 3 Закон № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закон № 2811-XII), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2009 року № 59).

Суд також зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєчасно звернулася до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Підставою для винесення рішення про відмову в призначення допомоги при народженні дитини є ненадання позивачем в місячний термін копії свідоцтва про народження дитини з пред`явленням оригіналу.

Суд зауважує, що згідно із вимогами статті 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини та за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Як встановлено судом, позивачем не було додано до заяви свідоцтва про народження у зв`язку з тим, що складення актового запису про реєстрацію народження дитини і видача свідоцтва про народження було здійснено 12.01.2021.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 12 березня 2019 року у справі № 760/183158/16-а та від 16 липня 2020 року у справі № 265/4175/16-а зроблено висновок, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Суд зазначає, що позов заявлений позивачем фактично в інтересах малолітніх дітей для їх належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дітей є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно наявних в матеріалах доказів вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини відповідачем зазначено порушення встановленого законодавством місячного терміну для пред`явлення свідоцтва про народження доньки.

При цьому суд враховує те, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги своєчасно звернутися до відповідача з повним пакетом документів з наданням копії свідоцтва про народження дитини, виданого Державою Україною, оскільки змушена була звертатися до суду.

Однак, суд вкотре наголошує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначені позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском місячного терміну на пред`явлення свідоцтва про народження дитини, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем обґрунтовано доведено обставини, викладені у позовній заяві та підтверджено їх належними доказами.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітніх дітей, які є громадянами України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивач не надала повний пакет документів для призначення допомоги з об`єктивних, незалежних від неї причин, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26180956) призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) допомоги при народженні дитини за весь період з дати її звернення із заявою за призначенням такої допомоги – 26.10.2020.

Судові витрати не стягувати.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.07.2021.

Суддя В.М. Сакалош