Рішення № 98044748, 22.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Львів справа №380/9645/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Басюр Л.М.,

представника відповідача – Сущак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , який дає право на обчислення пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», часу перебування на інвалідності з 04.06.2002 по 17.06.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 часу перебування на інвалідності з 04.06.2002 по 17.06.2014 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цього часу відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 17.06.2014 у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати з 17.06.2014 та в подальшому проводити виплати з урахуванням проведених раніше виплат.

Ухвалою від 03.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд у по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ст.8 Закону України «про підвищення престижності шахтарської правці» державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону №345-УІ. При цьому, розмір пенсії розраховується за правилами, визначеними ст.27 Закону №1058-ІУ. Позивач на момент звільнення працював на ДП «Львіввугілля» шахта «Візейська». Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону №1058- ІУ. 08.09.2020 на адресу відповідача скеровано адвокатський запит та 07.09.2020 заяву щодо перерахунку пенсії позивачу у відповідності до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»№345-УІ, починаючи з 16.09.2008 року та проведення донарахування та виплати згідно цього перерахунку. Однак, відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Вважає таку відмову протиправною та необґрунтованою. Тому просить позов задоволити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Вказує, що позивачу за результатами проведеного огляду з 31.05 по 04.06.2020 встановлено безтерміново третю групу інвалідності, що засвідчено довідкою МСЕК. Як наслідок, 20.05.2020 позивача звільнено з роботи з ап.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконаній роботи за станом здоров`я про що зроблено запис в трудовій книжці. Таким чином вважає, що настання інвалідності позивача є такою, що відбулась внаслідок виконання посадових обов`язків на виробництві. А відтак, період перебування на інвалідності з 04.06.2002 по 17.06.2014 підлягає зарахуванню до страхового стажу, який дає йому право на пенсію згідно ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Тому просить вважати доводи відповідача, наведені у відзиві неспроможними та задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити повністю.

Позиці відповідача викладена у відзиві на позовну заяві, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав. Вказує, що позивач не звертався до них з заявою відповідної форми, тому підстав для задоволення чи відмовити у задоволенні його заяви про перерахунок пенсії не було. Вказує, що підстав для зарахування у пільговий стаж часу перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 04.06.2002 по 17.06.2014 немає, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.04.1998, а позивача вперше визнано інвалідом третьої групи від професійного захворювання з 31.05.2002 року. Окрім того, період з 25.07.2002 по 30.06.2014 зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки цей період позивач працював на посадах гірничим диспетчером, пов`язаний з підземними роботами та диспетчером поверхневим виробничої служби на шахті Візейська ДП «Львіввугілля». В даному спорі порушується питання про зарахування до пільгового стажу часу перебування на інвалідності з 04.06.2002 по 17.06.2014, що не передбачено діючим законодавством. Вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами по зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 17.06.2014 року у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та проведення виплат з 17.06.2014 року та в подальшому проводити виплати з урахуванням проведення раніше виплат. Також вказує, що у випадку обчислення пенсії ОСОБА_1 згідно ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії позивача становитиме 11223,11 грн. (80% від 14028,89 грн.), в той час як на сьогодні його пенсія становить 12450,77 грн. Оскільки розмір пенсії, розрахований відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є меншим, то позивачу виплачується пенсія в розмірі, розрахованому на нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У запереченні відповідача вказує, що згідно наведеної судової практики, до пільгового стажу позивача зараховується період до того часу, коли позивач вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач вперше визнаний інвалідом третьої групи від професійного захворювання з 31.05.2002 безтерміново. Оскільки позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.04.1998, а позивач вперше визнано інвалідом 3 групи від професійного захворювання з 31.05.2002, то підстав для зарахування у пільговий стаж часу перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 04.06.2002 по 17.06.2014 немає. Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Законом України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено перерахунок пенсії, а саме зарахування часу перебування на інвалідності для подальшого перерахунку. Відповідач не заперечує поширення дії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на позивача. Однак, оскільки розмір пенсії, розрахований відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є меншим, то позивачу виплачується пенсія у розмірі, розрахованому за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити у задоволенні позивних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

За даними пенсійної справи, ОСОБА_1 з 25.04.1998 призначена пенсія за віком відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 01.01.2004 розмір пенсії позивача перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки ОСОБА_1 після призначення пенсії продовжував працювати, то йому проводились перерахунки пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяв 15.02.2006, 23.04.2008, 0202.2012, 08.05.2014, 16.11.2017.

Представник позивача звернувся до відповідача з заявою від 07.09.2020 про перерахунок пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви Червоноградським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області скеровано відповідь від 30.09.2020 №66936841/В-02/8-1300/20, у якій вказано, що розмір пенсії ОСОБА_1 розрахований за нормами Закону 1058. Коефіцієнт страхового стажу, який застосовується для обчислення пенсії становить 0,81917. Проводити розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме в розмірі 80% від заробітної плати є недоцільним.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.09.2020 №6693-6841/В-02/8-1300/20 та до суду звернувся із даною позовною заявою 30.10.2020 року, тобто в межах встановленого ст. 122 КАС України строку.

При цьому, суд зазначає, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Конституція України також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Крім того, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) є спеціальним нормативно – правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

ОСОБА_1 вперше визнаний інвалідом третьої групи від професійного захворювання з 31.05.2002 безтерміново згідно витягу із акта огляду МСЕК №3 (серії ЛВА-1 №119784).

Відтак, підстав для зарахування у пільговий стаж часу перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 04.06.2002 по 17.06.2014 немає, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно дост.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.04.1998 року, а позивача вперше визнано інвалідом третьої групи від професійного захворювання з 31.05.2002 року.

Судом встановлено, що позивач за період з 25.07.2002 по 17.06.2014 працював у ВП «шахта «Візейська» ДП «Львіввугілля» на посадах:

- з 25.07.2002 по 10.10.2010 гірничим диспетчером виробничо – технічної служби, пов`язаним з підземними роботами;

- з 11.10.2010 диспетчером поверхневим виробничої служби.

ОСОБА_1 звільнений з роботи 17.06.2014 згідно записів трудової книжки.

Відповідно до детального розрахунку стажу ОСОБА_1 за даний період роботи, наданий відповідачем, судом встановлено.

Згідно копії трудової книжки, довідок, що підтверджують пільговий характер роботи, копій наказів про проведення атестацій робочого місця, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу, періоди роботи ОСОБА_1 зараховано:

- 25.07.2002 року по 19.09.2005 року – до страхового та пільгового стажу за Списком №1;

- 20.09.2005 року по 10.10.2005 – до страхового стажу (час перебування у відпустці без збереження заробітної плати);

- 11.10.2005 по 25.02.2009 – до страхового та пільгового стажу за Списком №1;

- 26.02.2009 по 07.12.2009 0 до страхового стажу (за даний період роботи відсутня атестація робочого місця);

- 08.12.2009 по 10.10.2010 – до страхового та пільгового стажу за Списком №1;

- 11.10.2020 по 30.06.2014 – до страхового стажу.

Страховий стаж позивача за період з 25.07.2002 по 30.06.2014 обчислений згідно документів, наявних в пенсійній справі, становить 11 років 11 місяців 7 днів, з них за Списком №1 – 7 років 4 місяці 14 днів (копія розрахунку стажу долучена відповідачем до відзиву).

Відтак, у період з 25.07.2002 по 30.06.2014 зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки в цей період позивач працював на посадах гірничим диспетчером, пов`язаний з підземними роботами та диспетчером поверхневим виробничої служби на шахті «Візейська» ДП «Львіввугілля».

Відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цього часу відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

02 вересня 2008 року прийнято Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Статтею 1 вищевказаного закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.28 Закону №1058, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідачем не заперечується факт поширення дії Закону України «Про престижність шахтарської праці» на позивача, оскільки стаж його роботи на шахті по видобутку вугілля становить більше 15 років.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - є протиправними.

В зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що з метою відновлення прав позивача, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та здійснити виплату з урахуванням проведених виплат, - підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 420,40 грн.

Керуючись статтями 72,77, 90, 94, 139, 241-246, 295 КАС України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 138814885) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та здійснити виплату з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 138814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 420,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.07.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна