Рішення № 98044689, 02.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6715/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправноюбездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії позивача, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії позивача, викладене в листах відповідача від 22.10.2020 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.07.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.10.1998 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Досягнувши необхідних умов для призначення пенсії за віком, позивач через уповноваженого представника звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Проте, всупереч висновків Конституційного Суду України від від 07.10.2009 №25-рп/2009 позивачу відмовлено у призначенні пенсіїї.

Ухвалою суду від 27.04.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред`явити паспорт. Документи мають бути чинними (дійсними) станом на дату їх подання. Однак, позивачем долучено копію паспорта для виїзду за кордон термін дії якого закінчився 19.08.2018. Просить відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з відсутністю головуючого судді на роботі (перебування у відпустці у період з 31.05.2021 по 25.06.2021), суд ухвалює рішення у цій справі після виходу судді з відпустки.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

06.03.2020 ОСОБА_1 сформовано заяву до Уповноваженого органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії. Вказано, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: посвідчення особи № НОМЕР_1 , виданий органом відділенням МВС в м. Ашкелон 04.08.2005.

Представник ОСОБА_1 07.07.2020 подав лист до Пенсійного фонду України щодо передачі заяви про призначення пенсії уповноваженому управлінню для розгляду по суті.

Відповідно до листа від 28.08.2020 ГУ ПФ України у Львівській області повідомило представника позивача ОСОБА_2 , зокрема, про те, що пенсії усім пенсіонерам незалежно від виду пенсії призначаються та виплачуються за місцем проживання (реєстрації). При цьому, згідно Порядку № 22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Іншого чинним законодавством на сьогодні не передбачено. У поданих представником документах відсутні відомості про проживання (реєстрацію) заявниці на території України. Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які правові підстави для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , так як у неї відсутнє постійне місце проживання (реєстрації) на території України. Разом з тим, чинне законодавство не передбачає права особи на призначення пенсії за місцем колишнього проживання.

Представник ОСОБА_1 28.08.2020 подав до ГУ ПФ України у Запорізькій області лист, тема: «Про призначення пенсії ОСОБА_3 » до якої долучено додаткові документи та просить прийняти дану заяву та документи для призначення пенсії.

Окрім того, 21.09.2020, 28.09.2020 Представник ОСОБА_1 подав до органу Пенсійного фонду додаткові документи для призначення пенсії.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.10.2020 повідомлено представника позивача ОСОБА_2 , зокрема, про те, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). Заяву можна подати в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день, коли в органі Пенсійного фонду прийнято відповідну заяву. До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, перелічені у пункті 2.1 Порядку № 22-1. Згідно з пунктом 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне місце проживання (пункт 2.22 Порядку № 22- 1). Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою (форма заяви передбачена додатком 2 Порядку № 22-1). 28 серпня 2020 року уповноважений представник заявниці ОСОБА_4 подав заяву ОСОБА_1 та документи для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідна заява за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 22-1 про призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходила.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивача протиправною, протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії позивача, викладене в листі відповідача від 22.10.2020 протиправним, позивач звернулась із даним позовом до суду через свого представника.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV), виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 Закону №1058-ІV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

В пункті 3.3 рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що оскаржуваними нормами Закону №1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Таким чином, з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-IV, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набуло статусу остаточного 07.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплату якої було припинено на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу пенсійні органи мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Суд зазначає, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, про що вказано у рішенні №25-рп/2009, яке є безумовною підставою для призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу як особі, яка проживає за межами України.

Проте, статтею 44 Закону №1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно частини п`ятої статті 45 Закону №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1. Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

За приписами пункту 4.1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних i відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсії справі.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 2.9. Порядку №22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз наведених вище положень нормативних актів дає підстави для висновку про те, що особа, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, Законом №1058-IV та Порядком №22-1.

При цьому підставою для вчинення дій, спрямованих на призначенн пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, визначені Порядком №22-1, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України у встановленому порядку. Одночасно орган, що призначає пенсію, може здійснювати перевірку достовірності таких документів і зазначених у них відомостей, що узгоджується з пунктом 4.2 Порядку №22-1.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI, документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Суд вказує, що згідно вимог Порядку 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

06.03.2020 ОСОБА_1 сформовано заяву до Уповноваженого органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії. Вказано, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: посвідчення особи № НОМЕР_1 , виданий органом відділенням МВС в м. Ашкелон 04.08.2005.

Вдповідно до Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії може бути подана через законного представника.

Представник ОСОБА_1 07.07.2020 скерував лист до Пенсійного фонду України щодо передачі заяви про призначення пенсії уповноваженому управлінню для розгляду по суті.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача була надана представником при зверненні до відповідача.

Згідно долученої до матеріалів справи копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 судом встановлено, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 на дату звернення до відповідача із заявами про призначення пенсії закінчився.

Окільки строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії сплинув, такий паспорт не є належним доказом, що посвідчує особу заявника.

Суд зазначає, що встановлені законом вимоги щодо надання до органу, який призначає пенсію документу, що засвідчує особу, яка звернулася з відповідною заявою, встановлено для ідентифікації такої особи, при цьому без такої ідентифікації неможливо встановити дійсне волевиявлення такої особи.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди- відмовити.

Судові витрати розподілу не підлоягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.07.2021.

Суддя Костецький Н.В.