Рішення № 98044126, 01.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. справа № 300/2384/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В період 11.05.2004 по 01.02.2021 працювала в органі місцевого самоврядування, де станом на 01.05.2016 здобула стаж державної служби 11 років 11 місяців 20 днів. 15.02.2021 звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Однак, відповідач відмовив у переведення на інший вид пенсії, з тих підстав, що період роботи в органі місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки така посада є посадою органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що період роботи позивача з 11.05.2004 по 01.02.2021 не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право позивачу на пенсію державного службовця, оскільки посади, котрі обіймала позивач є посадами органу місцевого самоврядування.

Зазначив, що станом на 01.05.2016 позивач не була державним службовцем, а працювала на різних посадах в сільській раді, тобто була посадовою особою орану місцевого самоврядування. Відповідно до змін у законодавстві, що регулюють призначення пенсії посадовим особам органів місцевого самоврядування, з 04.07.2001 посади, котрі обіймала позивач, віднесені до категорії посадових осіб органу місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців, та не може зараховуватися до стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців. Таким чином, право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивача відсутнє, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не обіймала посади державного службовця та станом на 01.05.2016 у неї відсутній необхідний стаж державної служби 20 років.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з листопада 2014 року, та одержувала пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання, з 31.03.2020 при досягненні віку, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 15.02.2021 звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення її на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (рішення № 27 від 24.02.2021) відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", з тих підстав, що період роботи позивача з 11.05.2004 по 01.02.2021 в органі місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади, котрі обіймала позивач є посадами органу місцевого самоврядування. (а.с. 32-35).

З приводу правомірності відмови відповідача у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001).

Згідно з ст. 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень п. 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 31.08.1977 вбачається, що позивач 11.05.2004 прийнята на посаду спеціаліста з питань звернень громадян Ланчинської сільської ради, їй присвоєно 15 ранг 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування. Прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування. З 17.01.2018 позивач переведена на посаду спеціаліста соціального захисту Ланчинської сільської ради; з 04.03.2018 переведена на посаду спеціаліста соціального захисту Ланчинської сільської ради; з 04.03.2018 переведена на посаду завідувача сектору соціального захисту Ланчинської сільської ради; з 01.02.2019 переведена на посаду начальника відділу соціального захисту та охорони здоров`я Ланчинської сільської ради; з 01.02.2021 звільнена із займаної посади (а.с.8-13).

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (втратив чинність 01.05.2016).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

В свою чергу, відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

До сьомої категорії віднесено - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Таким чином, в даному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

В підсумку, посади, котрі обіймала позивач в органі місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Разом з цим, як зазначалося судом вище, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ - 01.05.2016, становив більше 10 років, при цьому позивач працювала на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Доводи відповідача про те, що станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний для переведення на інший вид пенсії стаж - 20 років державної служби є помилковими, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 право на призначення пенсії мають державні службовці, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Таким чином, відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною.

Підсумовуючи наведене суд зазначає про те, що право позивача на переведення на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" виникло 15.02.2021 - дату звернення з заявою про перехід на таку пенсію.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про призначення пенсії виходячи із заробітної плати державного службовця, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно з довідками про складові заробітної плати за №№4,5,5а від 09.02.2021 суд зазначає, що відповідач в оскарженому рішенні не надавав ніякої правової оцінки зазначеним довідкам та не відмовляв позивачу в їх зарахуванні, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо чи ймовірно будуть порушені в майбутньому, вимоги про зарахування при призначенні пенсії відомостей довідок про складові заробітної плати є передчасними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 908 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.02.2021 №27 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

У задоволенні решти вимог позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.