Рішення № 98044019, 22.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2021 року Справа № 280/3144/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд, 123, фактична адреса: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, 113 ЄДРПОУ 08803661) про стягнення середнього заробітку за затримку,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.07.2020 по 19.03.2021 у розмірі 16 266,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 15.03.2021 у справі № 280/125/21, зокрема, зобов`язано Військову частину 3029 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 16988 грн. 00 коп. 19.03.2021 відповідачем проведено повний розрахунок та виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, відтак позивач має право на отримання грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні, шляхом виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 16266,34 грн. З посиланням на норми Конституції України, Кодексу законів про працю України та судову практику зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за затримку виплати коштів при звільненні, право на яке встановлено судовим рішенням. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №29692 від 25.05.2021), відповідно до якого зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу, відтак на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, Кодекс законів про працю України не поширюється. Таким чином позовні вимоги є безпідставні.

Ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3144/21, призначено до розгляду без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3029 Національної гвардії України, що сторонами по справі не оспорювалось.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ 3029 №145 від 13.07.2020 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 та звільненого відповідно до підпункту "ж" п.2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем наказом начальника ПдОТрУ НГУ від. 08.07.2020 № 24 о/с, 13.07.2020 та для взяття на військовий облік направити до Полтавського ОМВК м. Полтава .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №280/125/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3029 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини 3029 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у розмірі 16988 грн. 00 коп.; зобов`язано Військову частину 3029 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 16988 грн. 00 коп..

Рішення набрало законної сили 15.04.2021.

19.03.2021 відповідачем здійснено нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна на підставі наказу командира військової частини 3029 НГ України від 23.02.2021 №190.

Вказуючи на наявність права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо можливості застосування у спірних відносин положень законодавства про працю, суд виходить з того, що оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано правовідносини у сфері проходження військової служби, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, то застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, компенсація за невикористане речове майно, на яку мав право позивач, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, повинна бути виплачена у день звільнення позивача із військової служби, а факт її несвоєчасної виплати є підставою для застосування наслідків, які передбачені ст..117 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

У спірному випадку встановлено, що позивач звільнений із військової служби 13.07.2020.

Рішення суду про стягнення на користь позивача компенсації за невикористане речове майно фактично виконано відповідачем 19.03.2021.

Таким чином, відповідачем проведено фактичний розрахунок з позивачем у зв`язку з його звільненням поза межами строку, встановленого ст..116 КЗпП України.

Отже позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі положень статті 117 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової і служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установ тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таким чином позивач має право на виплату середнього заробітку за період з 13.07.2020 по 19.03.2021 (межі заявлених позивачем вимог).

У відповідності із п.8 Порядку №100 (постанова КМУ від 08.02.1995р. №100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої довідки про грошове забезпечення вбачається, що за останні повні два місяці служби, перед звільненням, грошове забезпечення позивача складало: за травень 2020 року - 12610,50 грн., за червень 2020 року – 12610,50 грн., а всього за два повні місяці (61 календарний день) служби – 25221,00грн.

З приводу наданої відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення позивача, суд вважає за необхідне зазначити те, що позивач у своєму позові наводить розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню на його користь, не надає доказів розміру грошового забезпечення, яке він отримував під час проходження служби, а тому суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ розміру грошового забезпечення вказану довідку відповідача.

Таким чином, враховуючи вказану довідку відповідача, середньоденний заробіток позивача складав 413,45 грн. (25221 грн.: 61).

За період з 13.07.2020 по 19.03.2021 (межі заявлених позивачем вимог) пройшов 249 календарний день.

Таким чином, середній заробіток за вказаний період становить 102949,05 грн. (249 х 413,45 грн).

В той же час, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи те, що правове регулювання відшкодування працівнику середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, суд вважає за необхідне визначити середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, у розмірі 16266,34 грн., що дорівнює відсотковому значенню між фактично виплаченою та належною до виплати суми грошового забезпечення.

При цьому, суд враховує наявність спору між працівником та роботодавцем, з приводу належних сум до виплати на день звільнення, який вирішувався судом, за наслідками виконання рішення якого відповідачем донараховано та сплачено на користь позивача 16317,60 грн.; розмір недоплаченої суми при звільненні; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який пов`язаний саме із вирішенням спірних відносин у судовому порядку. Та з цих підстав суд приходить до висновку про те, що пропорційним та справедливим розміром відшкодування позивачу, є розмір, який дорівнює розміру сумам, що не були виплачені позивачу у день звільнення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових втрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд, 123, фактична адреса: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, 113 ЄДРПОУ 08803661) про стягнення середнього заробітку за затримку, - задовольнити.

Стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.07.2020 по 19.03.2021 у розмірі 16 266 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 34 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.07.2021.

Суддя О.О. Артоуз