Рішення № 98043592, 02.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/6139/21

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову призначити пенсію ОСОБА_1 з 18 червня 2018 року з дня досягнення 60 річного віку і звернення в цей день з завою до відповідача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, перерахувати та виплатити пенсію з індексацією інфляційних ОСОБА_1 , з 18.06.2018, яким є день звернення до відповідача та день досягнення 60-ти річного віку.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/7968/19 протиправно призначив йому пенсію з дати набрання цим рішенням законної сили (07.11.2019), а не з наступного дня після досягнення пенсійного віку.

Ухвалою від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що пенсія позивачу на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/7968/19 правомірно призначена з 07.11.2019 - дати набрання вказаним рішенням законної сили, оскільки інша дата в судовому рішенні відсутня.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 по справі № 240/7968/19 визнано протиправним та скасувано рішення Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №15579/031-01 від 27.12.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням стажу на роботах в Монгольській Народній Республіці в період з 15.04.1986 по 08.09.1993 у відповідності до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дане судове рішення набрало законної сили 07.11.2019 і саме з цієї дати відповідач призначив позивачеві пенсію.

Не погоджуючись з датою призначення пенсії, позивач звернувся до органів пенсійного фонду з відповідною заявою, на яку листом від 04.03.2021 надано відповідь, що оскільки Житомирським окружним адміністративним судом у рішенні від 26.07.2019 по справі №240/7968/19 не зазначено з якої дати призначити пенсію за віком з урахуванням стажу на роботах в Монгольській Народній Республіці, тому дане рішення виконане з 07.11.2020, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) і пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії, однак листом №155779/031-01 від 27 грудня 2018 року отримав відмову, яку оскаржив у справі № 240/7968/19.

Спір у даній справі виник з приводу того, що орган Пенсійного фонду України вважає днем, з якого необхідно призначити пенсію на пільгових умовах, 07.11.2020, тобто, день набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/7968/19.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням у вказаній адміністративний справі визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні позивачу пенсії за віком за його зверненням від 18.06.2018.

Право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від оскарження ним дій та рішень пенсійного органу в судовому порядку і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з 18.06.2018, а тому позов підлягає задоволенню в даній частині.

Щодо перерахування та виплати пенсії позивачу з індексацією інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальними положеннями про відшкодування шкоди майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.4 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді заборгованості по виплаті пенсії.

Суми виплати, заявлені позивачем не підпадають під визначення збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету.

днак, норми ЦК України визначають загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширюють свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Так, частиною 1 ст. 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові відносини та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

В той же час, відповідно до ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в ч.4 ст. 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З аналізу зазначеного слідує, що органи казначейства несуть відповідальність у вигляді компенсації за порушення тримісячного строку виконання судового рішення щодо стягнення коштів з боржника, в той час як предметом розгляду є призначення позивачу пенсії та компенсації.

Відповідним судовим рішенням, обов`язок нарахування (перерахунку) та виплати пенсії покладено на орган Пенсійного фонду. Тобто на орган, який вчасно не нарахував та не виплатив особі дохід, а не на орган казначейства.

Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи, до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу за рішенням суду було присуджено (стягнуто) суму коштів з державного органу.

Спірні правовідносини не відносяться до цивільних, не засновані на договірних зобов`язаннях, а є публічно-правовими, регулюються спеціальними законами, а відтак, підстави для застосування ст.625, ст.1166, ст.1173 ЦК України у суду відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242-248 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.11.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.06.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 454 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк