Рішення № 98043288, 02.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року Справа № 160/8547/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування", викладеної в листі про відмову від 27.04.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу , що дає право на призначення пенсії , відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року водієм міського пасажирського транспорту;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за вислугу років відповідно до пупку 8 частини 2 статті 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно заяви про призначення пенсії з 05.03.2021 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року працював водієм міського пасажирського транспорту. 05.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.8 частини 2 статті 114 Закону України. 27.04.2021 року відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тих підстав, що відсутні пільгові довідки. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки характер його роботи, як працівника, дає право на пільгову пенсію згідно чинного законодавства України. Також позивач зазначив, що факт його роботи можуть підтвердити свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/8547/21. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

23.06.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, згідно записів № 8-11 трудової книжці серії НОМЕР_1 та архівної довідки № Д-120 від 03.03.2021 року, виданої Архівним відділом виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_1 протягом періоду з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року працював в Павлоградському автотранспортному підприємстві 03113 (реорганізовано в ВАТ "Павлоградське АТП 11208") водієм категорії "Д" на будь-які марки автобусів. Вищезазначена трудова книжка не містить записів про те, що позивач у спірні періоди працював водієм, зайнятим в міських пасажирських перевезеннях. В архівному фонді ВАТ "Павлоградське АТП 11208" є відомості про реорганізацію АТП 03113 в АТП 31208 на підставі наказу № 432 від 14.08.1986, в подальшому його реорганізовано в АТП 11208, а потім у ВАТ "Павлоградське АТП 11208" згідно наказу регіонального відділення ФДМ України № 12/157 від 13.02.1996. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2002 по справі про банкрутство №Б 15/147/01 - юридичну особу ВАТ «Павлоградське АТП 11208» (ЄДРПОУ 03113561) ліквідовано. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців запис про ліквідацію ВАТ «Павлоградське АТП 11208» (ЄДРПОУ 03113561) зроблено 29.11.2002 року. Тобто, ВАТ «Павлоградське АТП 11208» ліквідовано, у зв`язку з банкрутством, без правонаступника. З огляду на вищезазначене Головне управління не має законних підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року до пільгового стажу.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , досягнувши віку 55 років, звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2021 року за №0400-010303-8/58956 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки документи, які можуть під твердити роботу водія міського пасажирського транспорту відсутні. Відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року до пільгового стажу згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно з пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що правом на пенсійне забезпечення користуються водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 30 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом не встановлено вимогу щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно п. 20 Порядку 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємства.

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 був прийнятий до Павлоградського АТП № 03113 28.01.1986 року на посаду слюсаря по ремонту автомобілів; 05.06.1986 року - переведений на курси водіїв категорії «Д»; 28.11.1986 року - переведений водієм категорії «Д» на будь-які марки автобусів; 30.09.2000 року - звільнений за власним бажанням (стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту складає 13 років 10 місяців 02 дні)

Згідно архівної довідки про трудовий стаж роботи на ОСОБА_1 , виданої архівним відділом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № Д-120 від 03.03.2021 року, в архівному фонді Відкрите акціонерне товариство Павлоградське АТП 11208 є відомості:

- прийняти на роботу гр. ОСОБА_1 в Павлоградське автотранспортне підприємство 11208 «слесарем по ремонту автомобилей 2-го разряда (так в документі) з 28 січня 1986 року (наказ № 19-к від 28.01.1986;

- перевести гр. ОСОБА_1 в Павлоградську автошколу Днепропетровского облучкомбината для обучения на курсах по подготовке водителей автобусов з 05 червня 1986 року (наказ № 114/к від 05.06.1986);

- перевести «в связи с окончанием курсов по подготовке водите лей автобусов стажера ОСОБА_1 перевести водителем категории «Д» на любые марки автобусов в автоколонну №2 для проведения стажировки автобус №08-07 ЛАЗ-695»(так в документі) з 29 листопада 1986 року (наказ №242-к від 27.11.1986) (додаються);

- звільнити з роботи ОСОБА_1 «водителя по собственному желанию, ст.38 КзоТ Украины з 30 вересня 2000 року (наказ № 107-к від 29.09.2000).

На підставі наказів з особового складу за 1986-2000 роки підтверджено наступне: сумісництва посад не було, відпустка без збереження заробітної плати не було.

В архівному фонді ВАТ Павлоградське АТП 11208 є відомості про реорганізацію АТП 03113 в АТП 31208 на підставі наказу № 432 від 14.08.1986, в подальшому його реорганізовано з 01.02.1988 в АТП 11208, а потім у ВАТ „Павлоградське АТП 11208 згідно наказу регіонального відділення ФДМ України № 12/157 від 13.02.1996 року.

Разом з тим, пільгову довідку за періодроботи позивач надати не має змоги, оскільки підприємство ВАТ "Павлоградське автотранспортне підприємство 11208" ліквідовано.

Матеріалами справи підтверджується, що архівним відділом Павлоградської міської ради видано довідки про заробітну плату позивача від 03.03.2021 року № Д-121, № Д-122, № Д-123, за період з 1986 року по 2000 рік.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що у вказаний період часу позивач працював водієм автобусів, зайнятих пасажирськими перевезеннями у межах міста Павлограда з повним робочим днем, тобто, на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви виходячи з тих обставин, що склалися.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що органом Пенсійного фонду не вичинялися дії щодо з`ясування та підтвердження факту наявності у позивача стажу за спірні періоди роботи, як то передбачено положеннями чинного законодавства, насамперед ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За наведених обставин суд вважає, протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування", викладеної в листі про відмову від 27.04.2021 року, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року водієм міського пасажирського транспорту.

Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за вислугу років з моменту настання права на пенсію, як водію міського пасажирського транспорту, з 05.03.2021 року, відповідно до пупку 8 частини 2 статті 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки вважає її передчасною тому, що відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили станом на момент звернення з даним позовом до суду, про підтвердження пільгового стажу позивача.

За вказаних обставин для захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.03.2021 року про призначення пенсії.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №85 від 11.05.2021 року.

Таким чином, позивачу у відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в сумі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування", викладеної в листі про відмову від 27.04.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 28.11.1986 року по 30.09.2000 року водієм міського пасажирського транспорту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.03.2021 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 02.07.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.