Рішення № 98040301, 29.06.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3689/16-ц

№ провадження 2/646/11/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Шелест І. М.,

за участю секретарів – Волошко К. І., Хілінського М. І., Коммунарової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування шкоди,

у присутності позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Мухітдінова Р. Д.,

представника відповідача ПАТ СК «Мега-Гарант» – Мікрюкова Д. М.,

третьої особи – ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «СК «Мега-Гарант», про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2015 мало місце ДТП за участю транспортного засобу ЗИЛ н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якого автомобілі ЗИЛ н.з. НОМЕР_1 , Ford н.з. НОМЕР_2 та Saipa н.з. НОМЕР_3 отримали механічні ушкодження, зокрема майнова шкода, завдана пошкодженням автомобіля Ford згідно експертного висновку становить різницю між вартості автомобіля до та після ДПТ у сумі 50 610,62 грн. Позивач вважає, що винним у скоєнні ДТП є водій автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 , який порушив п. 10.1, 10.3 ПДР України. Відповідальність власника автомобіля ЗИЛ була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант», однак страхова компанія після звернення позивача з вимогою щодо сплати страхового відшкодування прийняла рішення, яким вказану подію не визнала страховою. Тому позивач просить стягнути АТ «СК «Мега-Гарант» заподіяні від ДТП збитки у межах страхового ліміту у розмірі 50 000,00 грн, а з ОСОБА_2 різницю, що перевищує страховий ліміт у сумі 610,62 грн, а також з обох відповідачів витрати на правову допомогу, вартість двох експертиз та судовий збір.

15.04.2016 ухвалою суду відкрито провадження у справі.

20.04.2016 ухвалою суду до участі у справі в якості 3?ої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_3

12.05.2016 до суду надійшли заперечення відповідача АТ «СК «Мега-Гарант» на позовну заяву, у яких представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що з документів по справі не вбачається ні вини ОСОБА_2 , ні протиправності його поведінки, відтак умов виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно?правової відповідальності немає, оскільки немає страхового випадку. Крім того, зазначено, що полісом страхування передбачена франшиза у сумі 1 000,00 грн.

У травні 206 року третя особа ОСОБА_3 подала самостійний позов до ОСОБА_1 , ПАТ «Київський страховий дім», ОСОБА_2 та АТ «СК «Мега?Гарант», який в подальшому декілька раз уточнила, збільшила позовні вимоги та з урахуванням уточнень просить стягнути з АТ «СК «Мега?Гарант» та ПАТ «Київський страховий дім» на її користь страхове відшкодування в розмірі 17 758,00 грн у частці відповідно до ступеня вини в скоєнні ДТП осіб, цивільно?правова відповідальність яких була застрахована, та з відповідачів на її користь судовий збір у сумі 551,20 грн. В обґрунтування самостійного позову ОСОБА_3 зазначено, що у результаті вищевказаного ДТП від 12.08.201 автомобілю Saipa н.з. НОМЕР_3 отримали механічні ушкодження, вартість ремонту автомобіля склала 16 759,00 грн. Вини водія автомобіля Saipa не було. Цивільна правова?відповідальність власників автомобілів ЗИЛ та Ford була застрахована. Тому ОСОБА_3 просить стягнути майнову шкоду зі страхових компаній інших учасників ДТП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також ОСОБА_3 заявила клопотання про прийняття судом позову та просила об`єднати їх в одне провадження із первісним позовом.

11.07.2016 ухвалою суду позов третьої особи ОСОБА_3 прийнято до провадження разом з первісним позовом по справі.

09.08.2016 ухвалою суду по справі призначено судову авто?технічну експертизу.

21.02.2017 до суду надійшов висновок судової авто?технічної експертизи Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 9228 від 15.12.2016.

27.01.2017 ухвалою суду провадження у справі відновлено.

13.03.2017 від ОСОБА_3 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги.

28.09.2017 до суду від представника відповідача за позовом третьої особи ПАТ «Київський страховий дім» надійшли заперечення на уточнену позовну заяву третьої особи ОСОБА_3 , відповідно до яких представник позивача просить в задоволення позову третьої особи відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії з повідомленням про ДТП, з заявою про виплату відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_3 до страховика не зверталася, а тому у страховика не виникло обов`язку здійснити таку виплату. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 винним у скоєнні ДП визнано не було, а обов`язок відшкодувати завдану шкоди виникає за умови, дії завдавача шкоди були неправомірними, між ними та шкодою наявний безпосередній причинний зв`язок. Також представник відповідача стверджує, що неподання заяви про виплату страхового відшкодування впродовж 1 року є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п. 4.1. ст. 37 Закону.

17.11.2017 від ОСОБА_3 до суду надійшла уточнена позовна заява.

17.05.2018 від ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення по справі.

13.02.2019 ухвалою суду справа прийнята у провадження судді Шелест І. М.

06.07.2020 ухвалою суду визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою.

09.11.2020 ухвалою суду у справі призначено додаткову судову авто?технічну експертизу.

22.02.2021 до суду надійшов висновок додаткової судової автотехнічної експертизи Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 19875 від 06.02.2021.

23.02.2021 ухвалою суду провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позові, у задоволенні позовних вимог третьої особи в частині вимог до позивача за первісним позовом просили відмовити. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що ДТП мала місце вже після «заїзного карману» на дорозі, приблизно через шість метрів після вказаного «карману». Представник позивача також зазначив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується постановою апеляційного суду, прийнятою в рамках справи про адміністративне правопорушення.

Третя особа ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у позові третьої особи. Пояснила, що єдиними свідками?очевидцями, яких вона бачила на місці ДТП були подружжя ОСОБА_4 . Після скоєння ДТП, вони підійшли до неї та розповіли про механізм вчинення ДТП. Також ОСОБА_3 зазначила, що відразу після ДТП вона, незважаючи на те, що сама є юристом, зателефонувала своєму адвокату, який приїхав на місце події. З ним вони провели обстеження місця ДТП та встановили, що сліди першого зіткнення у виді слідів гальмування транспортного засобу знаходяться біля дорожнього знаку відразу після «заїзного карману».

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ПАТ «Київський страховий дім» у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявики суду не повідомили, що у відповідності до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача АТ «СК «Мега?Гарант» просив у задоволенні первісного позову та позову третьої особи відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 12.08.2015 о 17:50 годин на проспекті Гагаріна в м. Харкові сталася дорожньо?транспортна пригода за участю автомобілів ЗИЛ д. н. НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_2 , FORD д. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , а також автомобіля SAIPA д. н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Дорожньо?транспортна пригода сталася після «заїзного карману для зупинки транспортного засобу», наявність якого визнали всі сторони у справі.

Автомобіль SAIPA д. н. НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого центром ДАІ 6312 від 17.04.2015 (т. 1, а.с. 92).

Цивільно?правова відповідальність власника транспортного засобу ЗИЛ була застрахована у ПАТ «СК «Мега?Гарант», що підтверджується страховим полісом № АЕ/3083878 від 06.06.2015 та визнається всіма учасниками по справі (т. 1, а.с. 182).

Цивільно?правова відповідальність власника транспортного засобу SAIPA була застрахована у ТДВ «МСК», що підтверджується страховим полісом № АІ/2051372 від 17.03.2015 та визнається всіма учасниками по справі (т. 1, а.с. 230).

Цивільно?правова відповідальність власника транспортного засобу FORD була застрахована у ПАТ «Київський страховий дім» за полісом № АІ 4279417, що зазначено в довідці про дорожньо?транспортну пригоду № 70372804 (т. 1, а.с. 94) та визнається всіма учасниками по справі (т. 1, а.с. 225).

27.05.2015 постановою Червонозаводського районного суму м. Харкова адміністративна справа відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (т. 1, а.с. 9).

27.10.2015 постановою Апеляційного суду Харківської області по справі № 646/10695/15?п, вищевказана постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2015 скасована, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (т. 1, а.с. 10?13).

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що в день скоєння ДТП свідок з дружиною ОСОБА_6 повертались додому, свідок керував автомобілем Кіа державний номер НОМЕР_5 , рухався з парковки супермаркету «Таврія» на проспект Гагаріна у м. Харкові. На світлофорі перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Кірова загорівся зелений колір, почався рух машин і свідок зупинився. Свідок дочекався, поки проїдуть машини, пропустив вантажівку (автомобіль ЗІЛ) та за автомобілем ЗІЛ, що знаходився в крайній правій смузі, повернув праворуч. Автомобіль ЗІЛ та автомобіль свідка Кіа рухалися в крайній правій смузі по проспекту Гагаріна. Між автомобілем ЗІЛ та автомобілем свідка Кіа виникла відстань приблизно у 3-4 автомобілі. Автомобіль ЗІЛ набрав невелику швидкість. Відразу за виїздом з парковки супермаркету "Таврія" знаходилася зупинка громадського транспорту біля якої є заїзний карман на дорозі для зупинки громадського транспорту. За заїзним карманом є роздвоєння дороги на другорядну, яка прилягає з правої сторони. Між автомобілем свідка Кіа та автомобілем ЗІЛ з лівої сторони виїхав (здійснив маневр праворуч) легковий автомобіль темного кольору ФОРД, який намагався з правої сторони обігнати вантажний автомобіль ЗІЛ. Намагаючись обігнати автомобіль ЗІЛ через заїзний карман легковий автомобіль вдарився в бордюр та від бордюру відскочив під колеса автомобіля ЗІЛ й вдарився в останній. Від зіткнення з легковим автомобілем вантажний автомобіль ЗІЛ почало заносити на ліву смугу, водій автомобіля ЗІЛ вирулив на другорядну дорогу й збив огорожу. Зупинившись на зеленій полосі. Легковий автомобіль зупинився вище по проспекту та продовжував стояти. Автомобілем ЗІЛ керував ОСОБА_7 , а легковим автомобілем ОСОБА_8 . Безпосередньо до та під час ДТП водій автомобіля ЗІЛ не здійснював маневрів, не перестроювався в іншу дорожню смугу, їхав прямо, не змінюючи напрямку руху.

З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 12.08.2015 вона з чоловіком на автомобілі Кіа державний номер НОМЕР_6 під керуванням її чоловіка ОСОБА_5 виїжджали з парковки супермаркету «Таврія» на проспект Гагаріна у м. Харкові, пропустили вантажівку, що їхала в крайній правій смузі, за якою виїхали на проспект Гагаріна. Між автомобілем Кіа, у якому їхала свідок, та вантажним автомобілем ЗІЛ, що рухався попереду автомобіля Кіа, була відстань близько 20 метрів. Раптом перед їх автомобілем вилетіла легкова іномарка темного кольору, яка в подальшому вдарилася в бардюр, від якого відбилася під колеса автомобіля ЗІЛ.

Позивач ОСОБА_1 надав пояснення у судовому засіданні та пояснив, що 12.08.2015 керував автомобілем ФОРД на швидкості 50-60 км. на год., їхав в крайній правій смузі по проспекту Гагаріна у місті Харкові зі сторони метро Гагаріна, перехрестя проспекту Гагаріна з вул. Кірова. У лівій смузі їхав автомобіль ЗІЛ, на швидкості 40-50 км. на год., який почав перестроюватися в праву смугу, в якій їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останній був змушений взяти праворуч, бо автомобіль ЗІЛ прижав автомобіль ОСОБА_1 до бардюра. Автомобіль ЗІЛ вдарив в водійські двері автомобіля ФОРД переднім правим колесом. Після цього автомобіль ЗІЛ взяв ліворуч. ОСОБА_1 пояснив, що він не здійснював маневрів, а весь час від перехрестя (близько 700 метрів) їхав в крайній правій смузі.

З пояснень допитаного в якості свідка відповідача ОСОБА_2 вбачається, що він керував автомобілем ЗІЛ зі швидкістю до 50 км на год. зі сторони метро Гагаріна по проспекту Гагаріна в сторону провулка Золотого. До перехрестя вулиці Кірова на червоний сигнал світлофору автомобіль під керуванням ОСОБА_2 знаходився в другій правій смузі. Після переїзду перехрестя, автомобіль ЗІЛ переїхав трамвайні колії та відразу перестроївся в крайню праву смугу. Біля виїзду з парковки супермаркету «Таврія» рухався в крайній правій смузі, не змінюючи напрямку руху. На рівні 48 будинку по проспекту Гагаріна є карман та виїзд на другорядну дорогу. На рівні цього карману водій ОСОБА_2 відчув сильний удар у його автомобіль ЗІЛ, та автомобіль виштовхнуло ліворуч, почало хитати, водій повністю відновив контроль на керуванням, коли наздогнав автомобіль SAIPA. В цей час автомобіль ФОРД під керуванням ОСОБА_1 проїхав прямо та зупинився вище. В момент ДТП та безпосередньо перед ДТП автомобіль ЗІЛ під керуванням ОСОБА_2 маневрів не здійснював, рухався прямо, не змінюючи напрямку. Перестроювання з другої в першу праву крайню смугу, водій ОСОБА_2 закінчив задовго до моменту ДТП, відразу за перехрестям проспекту Гагаріна та вулиці Кірова. ОСОБА_2 пояснив, що саме це він мав на увазі, коли надавав пояснення інспектору поліції відразу після ДТП, однак через сильне потрясіння та знервований емоційний стан, не конкретизував, що завершив моневр задовго до моменту зіткнення.

З пояснень третьої особи - позивача за самостійним позовом ОСОБА_3 , вбачається, що перед світлофором на перехресті проспекту Гагаріна та вулиці Молочній (колишня назва Кірова) керувала автомобілем SAIPA, бачила перед перехрестям автомобіль ЗІЛ попереду, між ними були ще 3-5 автомобілі, автомобіль ФОРД ОСОБА_3 не бачила. Після зеленого сигналу світлофора проїхала перехрестя проспекту Гагаріна та вулиці Кірова та продовжила рух по третій смузі прямо. Автомобіль ЗІЛ рухався повільніше автомобіля SAIPA. Пізніше ОСОБА_3 почула скрежет металу, продовжувала рухатись прямо, майже одночасно побачила, як попереду виїхав на великій швидкості легковий автомобіль та відчула удав з задній бік від автомобіля ЗІЛ. Це сталося майже одночасно протягом 2-3 секунд. Легковий автомобіль виїхав збоку й обігнав автомобіль SAIPA, зупинившись попереду. ОСОБА_3 поступово зупинила автомобіль, перед цим пропустивши декілька машин, перестроївшись в крайню ліву смугу, у якій припаркувалась.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 8177 від 04.01.2016 розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Ford Mondeo н. з. НОМЕР_2 приймається в розмірі ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та становить 67 444,43 грн (т. 1, а.с. 15?23).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 2092 від 22.02.2016 ринкова вартість автомобіля Ford Mondeo н. з. НОМЕР_2 після ДТП станом на момент здійснення експертного дослідження становить 16 833,81 грн (т. 1, а.с. 25?31).

Відповідно до довідки Державтоінспеції з обслуговування м. Харкова від 12.08.2015 автомобілю SAIPA д. н. НОМЕР_3 у результаті ДТП, що мала місце 12.08.2015, нанесені такі механічні ушкодження: деформація заднього правого крила, кришки багажника, заднього бамперу, розбитий задній правий ліхтар (т. 1, а.с. 93).

На підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля SAIPA ОСОБА_3 надала рахунки на оплату № ДЮ52 від 13.08.2015 на суму 11 100,00 грн, № 52 від 13.08.2015 на суму 5 659,00 грн, змінений згідно рахунку № 45 від 09.03.2017 до суми 6 658,00 грн, згідно яких вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 17 758,00 грн (т. 1, а.с. 95?96, 170).

03.11.2015 ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути страховою, яка була зареєстрована страховою компанією за № 3981, що підтверджується копією відповідної заяви (т. 1, а.с. 102).

12.11.2015 аварійний комісар ПАТ «Київський страховий дім» здійснив огляд автомобіля ОСОБА_3 SAIPA д. н. НОМЕР_3 на предмет ушкоджень від ДТП, що мала місце 12.08.2015 (т. 1, а.с. 233?250, т. 2, а.с. 1?10).

24.02.2016 ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «Мега?Гарант» з заявою про подію, що може бути страховою, яка була зареєстрована страховою компанією за № 24?02/7, що підтверджується копією відповідної заяви (т. 1, а.с. 103).

ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Мега?Гарант» щодо виплати страхового відшкодування.

10.02.2016 ПАТ «СК «Мега?Гарант» прийняло рішення № 10?02/5, яким вирішило не визнавати подію від 12.08.2015 страховою та відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування (т. 1, а.с. 34).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 9228 від 15.12.2016, в даній дорожньо?транспортній ситуації дії водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля Форд ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів та чи вбачається в його діях невідповідності вимогам ПДР України експертним шляхом неможливо. В даній дорожньо?транспортній ситуації дії водія автомобіля Сайпа ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається (т. 1, а.с. 156?160).

Відповідно до висновку додаткової судової автотехнічної експертизи Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 19875 від 06.02.2021 експерт прийшов до таких висновків (т. 3, а.с. 42?50):

Згідно пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Форд ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 12,1 ПДР України, і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Згідно пояснень водія автомобіля Форд ОСОБА_1 – в даній дорожньо?транспортній ситуації дії водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля Форд ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів та чи вбачається в його діях невідповідності вимогам ПДР України експертним шляхом неможливо. В даній дорожньо?транспортній ситуації дії водія автомобіля Сайпа ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається.

Згідно пояснень водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 – в даній дорожньо?транспортній ситуації в діях водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Форд ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 12,1 ПДР України, і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Згідно пояснень водія автомобіля Сайпа ОСОБА_3 – вирішити питання про те, чи вбачається в діях водіїв автомобіля Форд ОСОБА_1 та водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_2 невідповідність вимогам ПДР України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, експертним шляхом неможливо. В даній дорожньо?транспортній ситуації і діях водія автомобіля Сайпа ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Системний аналіз зазначених положень ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ст. ст. 3,5,6 Закону України № 1961?ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1961?ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961?ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.08.2015, мала місце взаємодія трьох джерел підвищеної небезпеки.

Протокол про адміністративне правопорушення складався відносно водія ЗИЛ ОСОБА_2 . У рамках справи про адміністративне правопорушення вина водія ОСОБА_2 встановлена не була, оскільки скасовуючи постанову суду першої інстанції, якою адміністративну справу закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, та закриваючи справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП апеляційний суд у мотивувальній частині постанови зазначив, що він позбавлений можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_2 .

Таким чином, в рамках справи про адміністративне правопорушення вина жодного з водіїв у виникненні даної ДТП встановлена не була.

Згідно ч. 1?2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 753/8215/19, від 08.04.2020 у справі № 591/3068/18, від 14.04.2020 у справі № 361/6001/18-ц, від 14.04.2020 у справі № 760/7625/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 322/1183/17 та ін.).

У справі експертом Харківського науково?дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса В. О. Степко було проведено судову автотехнічну експертизу № 9228 від 15.12.2016 та додаткову судову автотехнічну експертизу № 19875 від 16.02.2021.

Відповідно до висновку експерта № 9228 від 15.12.2016, він ґрунтується, зокрема, на вихідних даних наданих представником позивача – адвокатом Мухітдіновим Р. Д., відповідно до яких, зокрема, автомобіль Форд займав крайню праву смугу; автомобіль ЗІЛ займав другу смугу з правого ряду та раптово почав змінювати рух в крайню праву смугу, де знаходився автомобіль Форд; автомобіль Сайпа займав третю смугу з правого краю. Тому, відповідно до дослідницької частини висновку, оскільки в поясненнях водіїв автомобіля ЗІЛ ОСОБА_2 та Сайпа ОСОБА_3 відсутні дані про швидкість руху автомобілів та відстань, яку подолав автомобіль ЗІЛ з моменту зміни напрямку руху і до моменту зіткнення транспортних засобів, дослідницька частина висновку ґрунтується на поясненнях водія автомобіля Форд ОСОБА_1 .

Оцінюючи належність вихідних даних, покладених в основу експертного дослідження, до матеріалів даної справи, а також їх узгодженість з іншими процесуальними джерелами доказів, а також повноту і категоричних відповідей на поставлені питання суд зауважує, що надані на клопотання експерта письмові пояснення представника позивача – адвокатом Мухітдінова Р. Д. не є встановленими по справі обставинами, а зазначені в них відомості щодо того як відносно меж проїзної частини та з якою швидкістю рухалися транспортні засоби перед ДТП письмовими доказами не підтверджуються, а також частково суперечать показанням свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 . Тому суд оцінює даний висновок критично.

Згідно дослідницької частини висновку повторної експертизи № 19875 від 16.02.2021 усунути протиріччя в поясненнях водіїв та свідків експертним шляхом неможливо, тому експертне дослідження проведено згідно пояснень свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , згідно пояснень водія автомобіля Форд ОСОБА_1 , згідно пояснень водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_2 та згідно пояснень водія автомобіля Сайпа ОСОБА_3 окремо. У зв`язку з чим заключний висновок експертизи також містить чотири окремі заключення, відповідь на поставлені експерту запитання у яких відрізняється в залежності від вихідних даних (показань свідків та пояснень учасників справи).

Також суд враховує взаємний зв`язок здійснених експертом висновків з іншими процесуальними джерелами доказів у справі, а саме: показань свідків, пояснень учасників. Так, з аналізу первинного та додаткового висновків судом встановлено, що вони не містять категоричних відповідей на поставлені експерту питання, тому суд оцінює такі висновку у сукупності з іншими доказами по справі, в тому числі на предмет їх узгодженості, керуючись стандартом переваги більш вагомих доказів.

Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_5 надавали однозначні показання як протягом розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення, так і протягом розгляду у суді даної справи. Їх показання узгоджуються з поясненнями відповідача ОСОБА_2 , наданими ним в порядку ст. 234 ЦПК України під час допиту в якості свідка, а також узгоджуються з характером та локалізацією механічних пошкоджень транспортних засобів – учасників ДТП.

Третя особа підтвердила, що вказані свідки були очевидцями ДТП, відразу після якого підійшли до неї та розказали про механізм вчинення ДТП, очевидцями якого вони були.

Посилання представника позивача та представника відповідача АТ «Київський страховий дім» на постанову суду апеляційної інстанції у справі про адміністративне правопорушення як на доказ вини ОСОБА_2 у виникненні ДТП судом відхиляються. Оскільки в рамках справи про адміністративне правопорушення винність дій ОСОБА_2 не встановлена.

Посилання представника позивача на те, що справу про адміністративне правопорушення у відношення ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючої підстави – у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд не враховує, оскільки факт вчинення ОСОБА_2 дії (бездіяльності) у виді порушення ПДР ані в мотивувальній ані в резолютивній частинах постанови апеляційного суду не встановлювався, а закриваючи справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у мотивувальній частині постанови апеляційний суд зазначив, що він позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_2 , тому за правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України така постанова не може бути доказом винних дій ОСОБА_2 .

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що в даній дорожньо?транспортній ситуації технічна можливість уникнення ДТП не визначалася діями водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_1 , а цілком залежала від дій водія Форд ОСОБА_1 по виконанню ним вимог п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, згідно вимог яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. (п. 12.1). В даній дорожньо?транспортній ситуації дії водія автомобіля Форд ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.1 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У зв`язку з вищенаведеним, оскільки вини водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_2 на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «СК «Мега-Гарант» слід відмовити.

Щодо самостійного позову третьої особи ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ПАТ «Київський страховий дім» за позовом третьої особи ОСОБА_3 , що ОСОБА_3 з заявою про виплату відповідно до ст. 35 Закону № 1961?ІV до страховика не зверталася, а тому у страховика не виникло обов`язку здійснити таку виплату, відтак у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2019 по справі № 133/1195/16?ц звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

У системному зв`язку зі ст. 36 положення підпункту 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961?ІV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к.

Як встановлено згідно матеріалів по справі, дорожньо?транспортна пригода мала місце 12.08.2015, з позовом до суду у цій справі ОСОБА_3 звернулася у травні 2016 року (т. 1, а.с. 84) і ухвалою суду від 11.07.2016 вказаний самостійний позов третьої особи було прийнято судом. Таким чином, ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії з заявою про страхову виплачу шляхом подання позову у даній справі впродовж одного року з моменту ДТП, відтак заперечення представника відповідача в цій частині є неспроможними.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому (ремонту (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 30.10.2019 по справі № 753/19288/14?ц, від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16?ц).

При цьому, оскільки звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, відповідач ПАТ «Київський страховий дім» не надав, хоча здійснював огляд пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 та мав таку можливість, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу № 0237/15 від 12.11.2015, розмір збитку визначатися як вартість матеріалів і робіт на відновлювальний ремонт на підставі наявних в матеріалах справи документів, які підтверджують здійснення такого ремонту.

Враховуючи ту обставину, що суду не наданий сам поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд виходить з положень п.п.9.1 та 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування і розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. При цьому, суд позбавлений можливості перевірити розмір франшизи за договором, відтак на корить ОСОБА_3 з ПАТ «Київський страховий дім» підлягає стягненню 17 758,00 грн.

Суд вирішує питання про судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 141, 263?265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди – відмовити повністю.

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 17 758,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач (відповідач за позовом третьої особи): ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги (позивач): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ідентифікаційний код 25201716, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37?41.

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», ідентифікаційний код 30035289, місце знаходження: 61057, м. Харків, вул. Донця?Захаржевського, буд. 6/8.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.07.2021.

Суддя І. М. Шелест