Рішення № 98034578, 01.07.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2978/20

Провадження № 2/163/58/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

01 липня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 10 219,14 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 гривні.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву без номера від 12 лютого 2013 року, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею і Банком Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до виявленого відповідачем бажання Банк відкрив їй кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 2 000,00 гривень.

Надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах і в межах встановленого кредитного ліміту, Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавала, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 18 серпня 2020 року у неї перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 10 219,14 гривень, з яких: по простроченому тілу кредиту – 4 078,40 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках згідно із ст.625 ЦК України – 1 465,60 гривень, по пені – 4 675,14 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 17 листопада 2020 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали та матеріалами позову без вручення за закінченням встановленого строку зберігання, ухвалою від 20 січня 2021 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності та висловив згоду на винесення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті двічі належним чином була повідомлена шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, про причини неможливості розгляду справи за її відсутності не сповістила.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

12 лютого 2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

За змістом цієї заяви відповідач погодилась із тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею і Банком договір надання банківських послуг.

Також вказано, що відповідач ознайомилась і погодилась з Умовами та Правила-ми надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил на-дання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті Банку.

Відповідач виявила бажання оформити платіжну картку кредитка "Універсальна".

Відповідно до наданих Банком довідок у відповідача в користуванні у період з 12 лютого 2013 року по липень 2020 року перебувало всього чотири кредитні картки, з яких: за вперше виданою карткою рахунок був відкритий 12 лютого 2013 року, за в останнє виданою карткою – 10 жовтня 2016 року з терміном дії 07/20. Початковий кредитний ліміт був встановлений 12 лютого 2013 року на суму 300,00 гривень, який 06 березня 2013 року був збільшений до 2 000,00 гривень, 27 квітня 2015 року – зменшений до 1 590,00 гривень, 31 липня 2017 року – збільшений до 1 700,00 гривень, а з 16 серпня 2018 року становив 0,00 гривень.

Із виписки по карткових рахунках відповідача вбачається, що за використання кредитного ліміту Банк нараховував відсотки, за прострочення по кредиту – штраф та пеню двох видів.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) пози-чальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України (у чинній на час підписання анкети-заяви редакції) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознака-ми, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:… 3) сплата нестойки;…

У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не-виконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом вищенаведених законодавчих норм Банк має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді штрафу та пені, інших грошових складових, а також порядку нарахування усіх цих складових, які за своїм змістом складають вартість кредиту.

Предметом позову у справі є кредитна заборгованість за договором від 12 лютого 2013 року в загальній сумі 10 219,14 гривень, яка згідно позовних вимог Банку утворилася станом на 18 серпня 2020 року і складається із простроченого тіла кредиту в сумі 4 078,40 гривень, нарахованих на прострочений кредит відсотків в сумі 1 465,60 гривень, пені в сумі 4 675,14 гривень.

На підтвердження цих вимог, окрім копії підписаної анкети-заяви, довідок про видані кредитні картки та встановлені кредитні ліміти, Банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості та виписку по карткових рахунках відповідача.

Із виписки по карткових рахунках відповідача вбачається, що за користування кредитним лімітом Банк нараховував і списував:

- відсотки за користування кредитними коштами за різними ставками: до 01 вересня 2014 року за ставкою 2,5% на місяць; до 31 березня 2015 року – 2,9%, з 01 квітня 2015 року – 3,6%;

- відсотки за прострочений кредит (ставка не зазначена);

- овердрафт відсотків;

- відсотки за прострочений овердрафт;

- штраф за прострочення за кредитом у сумах по 50 та 100 гривень;

- пеню двох видів: за прострочку за кредитом на суму понад 100 гривень; у відсоткову співвідношенні до виниклої заборгованості (ставка не зазначена).

Проте, як вбачається зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, вищенаведених складових як істотних умов договору вона не містить.

Як на підставу для здійснення нарахувань і списань по відсотках, овердрафту, штрафу та пені Банк у позовній заяві посилається на Умови і Правила надання батьківських послуг в Приватбанку та Тарифи обслуговування кредитних карт "Універсальна", які вважає невід`ємними частинами укладеного із відповідачем кредитного договору в силу положень ст.634 ЦК України.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, висловила правову позицію, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Зважаючи на зазначену правову позицію, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тому не можуть бути належним доказом, оскільки не свідчить про ознайомлення відповідача з їх змістом.

Інших достовірних підтверджень того, що саме додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання цієї анкети-заяви взагалі містили умови щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, відповідальності відповідача за порушення виконання зобов`язання у вигляді пені та штрафу, матеріали справи не містять.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" взагалі містить чотири види кредитних карт "Універсальна" і усі вони мають різні умови кредитування. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, по справі не встановлено.

З огляду на викладене надані Банком витяг з Тарифів, а також Умови та Правила надання батьківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватись як невід`ємна частина кредитного договору.

У зв`язку із цим відсутні й підстави для огляду веб-сайту Банку в порядку ст.85 ЦПК України, оскільки вчинення цієї процесуальної дії жодним чином не впливає на зроблені судом вище викладені висновки.

За таких обставин суд не має підстав вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, відповідно й погоджені в письмовому вигляді такі складові договору як відсотки за користування кредитом, відсотки за прострочений кредит, овердрафт відсотків, відсотки за прострочений овердрафт, а також штраф і пеня за порушення зобов`язання.

Як висновок, Банк безпідставно проводив нарахування та списання заборгованості за усіма цими складовими як за рахунок внесених відповідачем на погашення кредиту коштів, так і власне із самого карткового рахунку відповідача за рахунок кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи відсутність по справі підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, у тому числі щодо пені, заявлена Банком вимога про стягнення з відповідача цієї складової в сумі 4 675,14 гривень є безпідставною, через що задоволенню не підлягає.

На підставі банківської виписки суд встановив, що з 12 лютого 2013 року по 01 березня 2020 року відповідач фактично використала кредитних коштів на загальну суму 6 191,57 гривень, погасила кредит на суму 10 828,83 гривень.

Відтак, різниця між використаними і погашеними кредитними коштами становить позитивний залишок на суму 4 637,26 гривень (10 828,83 – 6 191,57).

За змістом позову Банк розмежовує заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Заборгованість за поточним тілом кредиту у відповідача відсутня (0,00 гривень), а за простроченим тілом кредиту становить 4 078,40 гривень, яку й Банк просить стягнути.

Проте, у підписаній відповідачем анкеті-заяві не передбачено понять ні "поточного тіла кредиту", ні "простроченого тіла кредиту".

Такі поняття відсутні й в Умовах та Правилах надання банківських послуг.

У зв`язку із цим не видається можливим з`ясувати, яким чином Банк вирахував заборгованість за простроченим тілом кредиту і чим саме вона відрізняється від заборгованості за поточним тілом кредиту.

У пункті 11.71 Умов та Правил надання банківських послуг наведено лише поняття простроченого кредиту – кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в строк, передбачений договором.

Зі змісту анкети-заяви вбачається, що у ній не визначено строку, у який відповідач зобов`язана була повертати кредитні кошти, тому з огляду на термін дії в останнє виданої кредитної картки до 07/20 та встановлену судом відсутність заборгованості по кредиту станом на 01 березня 2020 року (зазначену у виписці останню дату операції), тобто в межах дії строку кредитування, відсутні підстави вважати, що відповідач допустила прострочення кредиту.

У зв`язку із цим відсутні й підстави для відповідальності відповідача за порушення грошового зобов`язання у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. Тому вимога Банку про стягнення з відповідача 1 465,60 гривень нарахованих на прострочений кредит відсотків не відповідає фактичним обставинам справи, через що є безпідставною і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав вважати заявлене Банком до стягнення прострочене тіло кредиту фактично використаним відповідачем кредитом.

Такий висновок підтверджується й тим, що заявлена Банком сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 078,40 гривень перевищує встановлений відповідачу максимальний кредитний ліміт в сумі 2 000,00 гривень.

Зазначена сума заборгованості утворилася виключно внаслідок безпідставного списання Банком за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів відсотків, штрафів та пені, які не передбачені умовами договору, тому не можуть покладатися на відповідача.

Фактично використані кредитні кошти відповідач погасила в повному обсязі без прострочення зобов`язання, тому з урахуванням встановлених судом умов кредитування у неї відсутня заборгованість перед Банком.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач не довів і не підтвердив належними доказами наявності у відповідача заборгованості за укладеним 12 лютого 2013 року кредитним договором, у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 12 лютого 2013 року в розмірі 10 219 (десять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 14 копійок відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повно-го заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Найменування позивача - АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження - вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім`я відповідача - ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій