Рішення № 98029140, 29.06.2021, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 536/1819/20

провадження № 2/399/181/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шульженко В.В.,

при секретарі судового засідання Аксьонової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Онуфріївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2021 року матеріали зазначеного позову передано до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області для розгляду.

АТ «Банк Форвард» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 . 12.03.2013 року клієнт звернувся до банку із підписаною ним заявою №104784870, яка в п.3 містить пропозицію (оферту) про укладення Договору про картку. Банк 10.09.2013 року акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві клієнта, і уклав з клієнтом Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 , шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 4.2 заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме, відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім`я клієнта платіжну картку. Тобто, зазначає позивач, наслідком акцепту Банком оферти, викладеної в п.4.2 Заяви клієнта, став факт укладення Договору про картку.

Відповідно до п.3 підписаної клієнтом заяви, Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій заяві, Тарифах по карткам банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку. Відповідно до п.4.4 заяви, клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід`ємною частиною Договору про картку є: заява №104784870, Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими відповідач ознайомлений, повністю згоден та їх зміст розуміє.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до п.7.10 Умов, клієнт зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках Договору про картку погасити такий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку Тарифами. Зазначає, що згідно п.8.9 Умов по карткам, Банк має право стягувати з Клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі передбачені Договором про картку (у т.ч. Умовами по карткам та/або Тарифами). А відповідно до п.8.16 Умов по карткам, Банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту та у будь-який момент часу вимагати від Клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення Клієнту Заключного Рахунку-виписки – документу, що містить вимогу Банку до Клієнта про повне погашення клієнтом усієї заборгованості за договором про картку (п1.20 Умов по карткам.)

Зазначає у позовній заяві, що 09.02.2018 року, а потім повторно 07.08.2020 року банк направив відповідачу Заключний Рахунок – виписку, а клієнт отримав даний Заключний Рахунок – виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором про картку в сумі 80636,93 грн.

Згідно п.4.18. Умов по карткам, погашення заборгованості повинне бути здійснене клієнтом у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення Заключного Рахунку – виписки. Проте в порушення цих умов Договору про картку заборгованість в сумі 80636,93 грн., клієнтом не погашена.

Враховуючи зазначені положення Договору про картку та чинного законодавства, позивач зазначає, що станом на 11.12.2020 року відповідач має заборгованість перед банком в сумі 87304,38 грн. з них:

1)сума заборгованості: 80636,93 грн., згідно Розрахунку заборгованості за Договором про картку;

2)три проценти річних: 6667,45 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед банком за Договором про картку станом на 11.12.2020 року складає: 87304,38 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму та суму судового збору у розмірі 2102 грн.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.06.2021 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Шевцової Л.В. надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Шевцова Л.В., просить у задоволені позовних вимог АТ «Банк Форвард» відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Відзив на позовну заяву обґрунтовує тим, що позивач стверджує, що відповідач до нього звернувся із заявою № 104784870 від 12.03.2013 щодо відкриття картки, а банк через півроку – 10.09.2013 акцептував пропозицію у зазначеній заяві і уклав з відповідачем договір про надання та використання платіжної картки №108909977, відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім`я відповідача платіжну картку. Водночас, надані позивачем документи не відповідають обставинам, на які посилається банк у позовній заяві, з огляду на наступне.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 87304,38 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 80636,93 грн. та заборгованість з 3% річних у розмірі 6667,45 грн. позивачем надано:

-заява ОСОБА_1 від 12.03.2013 №104784870 на 3 аркушах на бланку ПАТ «Банк Русский Стандарт» із зазначенням номеру кредитного договору №104784870 про надання кредиту у розмірі 10000,00 грн. з 12.03.2013 по 12.03.2015;

-умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Русский Стандарт» (додаток до наказу №322 від 11.04.2013);

-виписка АТ «Банк Форвард» по рахунку № НОМЕР_2 , у якій йде посилання про видачу та погашення ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором №108909977 від 10.09.2013;

-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №108909977, у якому у відповідних графах «Надано кредиту» «Сплачено» з 10.09.2013 по 11.12.2017 проставлено нулі, а в графі «Станом на вечір 09.01.2018» з`явилась заборгованість у розмірі 76466,96 грн. за кредитом та 2529,95 грн. за процентами. При цьому, вже у графі «Заборгованість станом на вечір 09.02.2018» з невідомих та не зазначених позивачем причин вже стала простроченою за кредитом у розмірі 80033,93 грн;

-рахунок - виписка по договору №108909977 від 10.09.2013 про необхідність сплати заборгованості до 09.03.2018 разом із поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке направлено банком 07.08.2020 та отримано представником ОСОБА_1 11.08.2020.

Представник відповідача зазначає, що кожен із документів суперечить один одному та не містить достовірних даних, з таких документів неможливо встановити обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві зауважує, що банк стверджує про укладення між сторонами Договору про картку, тоді як у заяві ОСОБА_1 йдеться мова про надання кредиту у розмірі 10000,00 грн. з 12.03.2013 по 12.03.2015.

Зазначення у п.3 заяви про переказ кредитних коштів на картку НОМЕР_3 лише встановлює спосіб отримання кредитних коштів, а не бажання ОСОБА_1 оформити кредитну картку.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу про перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за заявою від 12.03.2013 №104784870 на кредитну картку № НОМЕР_3 , а тому видача кредиту за заявою ОСОБА_1 від 12.03.2013 є недоведеною.

Також, є безпідставним посилання позивача на акцепт банком оферти, викладеної в п. 4.2 заяви ОСОБА_1 .

Так, пункт 4.2 заяви ОСОБА_1 встановлює, що прийняття банком пропозиції ОСОБА_1 про укладення Договору про картку будуть дії банку по відкриттю ОСОБА_1 рахунку картки клієнта, здійснені в межах для відповіді, зазначеного в п.6.2 цієї заяви.

У свою чергу, у п. 6.2 заяви ОСОБА_1 йде мова про те, що строком для відповіді на оферту ОСОБА_1 про укладення Договору про картку є 18 місяців з дати цієї заяви.

Водночас, як зазначено вище заява ОСОБА_1 свідчить про бажання клієнта отримати кредит у розмірі 10000,00 грн. з 12.03.2013 по 12.03.2015 із розміром процентної ставки за кредитом 0,01% річних, а не отримати кредитну картку (укласти Договір про картку). Тому, не можна вважати, що оферта ОСОБА_1 відповідно до заяви від 12.03.2013 була у подальшому акцептована банком.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що слід також зазначити, що Умови надання та обслуговування платіжних карток, що надані позивачем, є додатком до наказу №322 від 11.04.2013.

Водночас, заява ОСОБА_1 про надання кредиту у розмірі 10000, 00 грн. датована 12.03.2013 – за місяць до наказу банку №322 від 11.04.2013.

Тому, ОСОБА_1 не міг ознайомитись 12.03.2013 із Умовами про картки від 11.04.2013.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 та надані позивачем Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Русский Стандарт» не можуть підтверджувати укладення між сторонами Договору про картку, оскільки зміст заяви свідчить про бажання ОСОБА_1 отримати саме кредит у розмірі 10000,00 гривень із строком повернення до 12.03.2015, а не оформити кредитну картку.

При цьому, інші надані позивачем документи суперечать заяві ОСОБА_1 в частині строків кредитування, розміру кредиту тощо.

Отже, подані позивачем документи не дозволяють встановити ні дату укладення кредитного договору/видачу кредитної картки, ні строку повернення кредитних коштів, ні розмір процентів за користування кредитом, ні дату прострочення чергових платежів тощо.

Тобто, із поданих позивачем документів не вбачається досягнення між сторонами всіх істотних умов кредитного договору, виконання обома сторонами таких умов або їх порушення.

Виписка АТ «Банк Форвард» по рахунку № НОМЕР_2 , у якій йде посилання про видачу та погашення ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором №108909977 від 10.09.2013 не може підтверджувати позовні вимоги позивача, оскільки відомості про укладення між сторонами кредитного договору №108909977 від 10.09.2013 у справі відсутні.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №108909977 як зазначено вище не містить даних про дату видачу кредиту, суму кредиту, інформацію про повернення кредиту та сплати процентів відповідно до графіку, що був погоджений сторонами.

Крім того, інформація у розрахунку заборгованості суперечить заяві ОСОБА_1 від 12.03.2013. Так, в заяві ОСОБА_1 просить видати йому кредит у розмірі 10000,00 грн, тоді як у розрахунку заборгованості зазначена сума заборгованості за тілом кредиту становить 76466,96 грн.

Тобто, з наданого позивачем розрахунку не вбачається яким чином утворилася заявлена до стягнення заборгованість та як вона розрахована.

Є незрозумілим надання позивачем рахунку – виписки по договору №108909977 від 10.09.2013 про необхідність сплати заборгованості до 09.03.2018 разом із поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке направлено банком 07.08.2020 та отримано представником ОСОБА_1 11.08.2020, оскільки, по – перше, між рахунком – випискою та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення різниця у два з половиною роки, по – друге, надане поштове повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відомостей про зміст такого відправлення банком.

У відзиві адвокат Шевцова Л.В. також зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження строку користування кредиту. У заяві ОСОБА_1 від 12.03.2013 зазначено кінцевий строк повернення кредиту – 12.03.2015, тоді позивач заявляє про прострочення кредиту у 2018 році, не надаючи на підтвердження таких умов договору жодних документів.

У відповідача складається враження, що до заяви ОСОБА_1 долучили інші, не пов`язані з такою заявою документи, та направили в суд на обґрунтування своїх позовних вимог.

Усі вищезазначені обставини у їх сукупності, враховуючи суперечливість поданих позивачем документів один одному, свідчать про недоведення позивачем обставин, на які банк посилається як на підстави позову.

Вважає, що зазначене є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

При цьому, враховуючи строк повернення кредиту, зазначеного у заяві ОСОБА_1 від 12.03.2013, а саме 12.03.2015, у разі якщо позивачем буде доведено обґрунтованість позовних вимог, - відповідач просить застосувати до позовних вимог банку позовну давність, оскільки з дня повернення кредиту за заявою від 12.03.2013-12.03.2015 пройшло більше 5 років до дня подання позову. Від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Шевцової Л.В., надійшло разом з відзивом на позовну заяву - клопотання про застосування строків позовної давності, в якому остання просить застосувати до позовних вимог АТ «Банк Форвард» у справі №536/1819/20 позовну давність.

Зазначене клопотання обґрунтовує тим, що відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному прострочено платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Строк повернення кредиту, зазначеного у заяві ОСОБА_1 від 12.03.2013, визначений до 12.03.2015. Тому, у разі якщо позивачем буде доведено обґрунтованість позовних вимог, - відповідач просить застосувати до всіх позовних вимог банку позовну давність.

Представник Акціонерного товариства «Банк Форвард» в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином. 21.05.2021 року та 16.06.2021 року засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшли письмові заяви від представника позивача за довіреністю ОСОБА_2 в яких остання зазначає, що у зв`язку з відсутністю у регіоні розташування суду компетентного працівника банку, який міг би представляти його інтереси, банк не має можливості забезпечити присутність свого представника при розгляді справи. На підставі викладеного просить розгляд справи №536/1819/20 за позовом банку до ОСОБА_1 проводити за відсутності працівника банку на підставі наявних у справі матеріалів. Також у даних заявах зазначено, що банк не заперечує проти прийняття заочного рішення у зазначеній справі.

Позивачем відповідь на відзив не подано.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, однак 25.06.2021 року на електрону пошту суду від представника відповідача, адвоката Шевцової Л.В. надійшла заява в якій остання просить цивільну справу №536/1819/20 розглядати за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 . В задоволенні позовних вимог АТ «Банк Форвард» просить відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

З матеріалів спави встановлено, 12.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», із Заявою № НОМЕР_4 , згідно п. 1 якої запропонував ПАТ «Банк Русский Стандарт» на умовах, викладених в цій заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Русский Стандарт» укласти з ним кредитний договір в рамках якого відкрити йому банківськи рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись виключно в рамках Кредитного договору, номер Рахунку Клієнта зазначений в графі «Рахунок Клієнта» Розділу 2 «Кредитний договір» ІБ (тобто № рахунку клієнта НОМЕР_5 ) та надати йому кредит в сумі, зазначеній в графі «Сума Кредиту» Розділу 2 «Кредитний договір» ІБ (тобто в сумі 10 000,00 грн.), шляхом зарахуваннясуми Кредиту на Рахунок Клієнта. Також із даної заяви № 104784870 вбачається, а саме в графі «Строк Кредиту» Розділу 2 «Кредитний договір» ІБ – 731 днів, з 12.03.2013 по 12.03.2015.

Відповідно до п.3 вказаної підписаної відповідачем заяви зазначено, що на умовах викладених у цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку та Тарифах по карткам Банку укласти зі мною Договір про надання та використання платіжної картки.

Відповідно до п.4.4 даної заяви, відповідач розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід`ємною частиною Договору про картку є: заява №104784870, Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими відповідач ознайомлений, повністю згоден та їх зміст розуміє.

Будь-які документи з приводу отримання кредитної картки відповідачем за договором про картку, встановлення кредитного ліміту на картку, порядок використання кредитних коштів, строк дії картки, її номер, термін дії, перевипуск картки та інші умови, в матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено, що Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Русский Стандарт», що надані позивачем, затверджені наказом №332 від 11.04.2013, які введені в дію з 25.05.2013 року. Тарифи по кредитно-карточнимм продуктам затверджені відповідно до наказу від 14.08.2013 року №661/1.

Водночас, заява ОСОБА_1 про надання кредиту у розмірі 10000, 00 грн. датована 12.03.2013 – за місяць до наказу банку №332 від 11.04.2013 та за п`ять місяців до наказу від 14.08.2013 року №661/1.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 не міг ознайомитись 12.03.2013 із Умовами про картки від 11.04.2013 та тарифами від 14.08.2013 року.

Направлення позивачем 09.02.2018 року, а потім повторно 07.08.2020 року відповідачу Заключний Рахунок – виписку, та твердження про те, що клієнт (відповідач) отримав даний Заключний Рахунок – виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором про картку в сумі 80636,93 грн. не підтверджено належними доказами, оскільки відсутній опис вкладення документів, які були надіслані відповідачу.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору відповідач станом на 11.12.2020 року має заборгованість перед банком в сумі 87304,38 грн. з них:

1)сума заборгованості: 80636,93 грн., згідно Розрахунку заборгованості за Договором про картку;

2)три проценти річних: 6667,45 грн.

АТ «Банк Форвард» до позовної заяви додано виписки по особовим рахункам з 10.09.2013 по 11.12.2020 ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості за договором № 108909977 ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 з 10.09.2013 по 11.12.2020 не здійснював жодних операцій по картковому рахунку, оскільки в графі «Надано кредиту, грн» за вказаний період вказані нулі. При цьому, банком з 29.11.2013 почали нараховуватися відсотки за користування кредитом. Хоча розрахунком заборгованості користування ОСОБА_1 кредитом не підтверджено. Механізм утворення загальної заборгованості станом на вечір 09.01.2018 року, та загальної заборгованості станом на вечір 09.02.2018 року (прострочений борг) в сумі 80033,83 грн. та прострочених процентів у сумі 603,00 грн. в судовому засіданні, з матеріалів справи, встановити не вдалося.

При дослідженні виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 судом встановлені суперечності між відомостями, вказаними у розрахунку заборгованості та виписках, оскільки у виписках по особових рахунках ОСОБА_1 вказано проведення як дебетових, так і кредитових операцій, а в розрахунку заборгованості жодна операція не відображена, відповідно відсуті будь-які підстави для нарахування заборгованості відповідачу у справі.

Доказів, які б усунули вказані супречності позивачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що виписка АТ «Банк Форвард» по рахунку № НОМЕР_2 , у якій йде посилання про видачу та погашення ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором №108909977 від 10.09.2013 не може підтверджувати позовні вимоги позивача, оскільки відомості про укладення між сторонами кредитного договору №108909977 від 10.09.2013 у справі відсутні, та при цьому до позовної заяви додано заяву за №104784870 від 12.03.2013 року де в розділі «Авторизація» номер договору зазначено 104784870.

У позовній заяві позивач зазначає, що банк 10.09.2013 року акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві клієнта, і уклав з клієнтом Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 , шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 4.2 заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме, відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім`я клієнта платіжну картку.

При цьому, позивачем АТ «Банк Форвард» не надано доказів на підтвердження того, що банк виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідну платіжну картку відповідачу та доказів того, що відповідач отримав платіжну картку. Суду не надано доказів того, що відповідачу була видана саме платіжна картка, також не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії отриманої картки, суму кредитного ліміту на такій картці, що є істотними умовами договору.

Також слід зауважити, що порядок переказу банками коштів на рахунки фізичних осіб регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно абз.1 п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні: переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено що, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно з п.1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Отже, належними засобами доказування обставин переказу коштів відповідачу на його рахунок мають бути саме розрахункові документи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Позивач стверджуючи у позовній заяві про обставини отримання відповідачем кредиту повинен був довести сам факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Суд не може визнати доведеною ту обставину, яка не підтверджена жодними доказами.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, позивачем не доведений факт отримання кредитних коштів на картку відповідача та той факт, що відповідач використав надані позивачем кредитні кошти.

Досліджуючи надані позивачем докази в їх сукупності, судом встановлено, що банком не підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами укладення з відповідачем договору про картку, встановлення на платіжній картці ОСОБА_1 кредитного ліміту. Зокрема, встановлення кредитного ліміту (перерахування коштів у певній сумі на рахунок відповідача) не підтверджується ні випискою по особовим рахункам, ні розрахунком заборгованості, ні іншими жодними довідками чи доказами.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається можливим встановити яким чином утворилася заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед позивачем та неможливо встановити достовірно чи дійсно вона існує.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.626 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України, передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. 3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

При розгляді справ про стягнення заборгованості за кредитом в предмет доказування обов`язково входить обставина надання кредитором коштів в якості кредиту, їх отримання позичальником, у тому числі дата (дати) та сума (суми) таких коштів.

Обов`язок доводити таку обставину покладається саме на банк, як позивача.

Верховний Суд в постанові від 15.04.2020 по справі № 753/19886/16-ц зробив наступний висновок. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було всебічно з`ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає, що позовні вимоги не доведені та не підтверджені належними доказами, а тому такі вимоги є безпідставними та необґрунтованими та відповідно не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог АТ «Банк Форвард» слід відмовити повністю.

Відмовляючи в задоволенні основної вимоги про стягнення боргу в сумі 80636,93 грн., суд вважає, що не підлягає також задоволенню похідна вимога про стягнення 3% річних в сумі 6667,45 грн.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Шевцова Л.В. просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу, а також у даному відзиві на позовну заяву остання зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 7000,00 гривень, що є сумою витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді позивач надає наступні докази: витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі №1038742 від 21.05.2021 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 1038742 від 21.05.2021 року серії ВІ №1038742 від 24.05.2021 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Шевцовою Л.В. серії ПТ№3616 від 04.08.2020 року №11; розрахунок суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги у цивільній справі № 536/1819/20 на суму 7000,00 грн.; квитанція №1 від 21.05.2021 року за надання правової допомоги у справі № 536/1819/20 на суму 7000,00 грн.

Так, згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З наданих позивачем документів, а саме: витягу з угоди на представництво інтересів у цивільній справі №1038742 від 21.05.2021 року; ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 24.05.2021 року; копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Шевцовою Л.В. серії ПТ№3616 від 04.08.2020 року №11; розрахунка суми фіксованого гонорару за надання правової допомоги у цивільній справі № 536/1819/20 на суму 7000,00 грн.; квитанції №1 від 21.05.2021 року за надання правової допомоги у справі № 536/1819/20 на суму 7000,00 грн., вбачається, що відповідач ОСОБА_1 витратив на правову допомогу 7000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Зазначені висновки викладені і в постанові Верховного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 провадження № 61-13573св19.

Згідно положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд прийшов висновку про покладення на позивача у повному обсязі витрат понесених відповідачем на оплату правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2102,00 грн. покласти на позивача.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерного товариства «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи: 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко